Що саме перекреслить надії Порошенка на "листопадовий безвиз"

"В листопаді місяці Українці будуть подорожувати (в Європу - ред.) без віз". Цієї сентенції нашого президента можна було б тільки порадіти, якби не його інша заява, зроблена в той же день. Про те, що рішення про безвізовий режим для українців буде прийнято "відразу після рішення про механізм припинення безвізового режиму", пише depo.ua.

Якщо врахувати той факт, що цей "механізм" знаходиться в ЄС не на стадії узгодженого фінального голосування, а на стадії роздумів "як би цю штуку реалізувати", і його формулювання у вигляді хоча б проекту вимагає тривалих консультацій у трикутнику між Єврокомісією, європейським Парламентом і радою Європи, то перше і друге твердження нашого президента не надто добре співвідносяться між собою.

До цього можна додати той факт, що голосування по механізму скасування безвиза в план засідань Європарламенту 24-27 жовтня навіть не внесений. Що не дивно - складно голосувати за проект, який в природі поки не існує.

При цьому, що особливо прикро, документ про механізм скасування з'явився і перегородив шлях скасування віз не з-за України. Оскільки в ЄС обґрунтовано підозрюють, що більшість українців, які мали твердий намір євроінтегруватися в індивідуальному або сімейному порядку, вже встигли це зробити.

По справжньому Брюссель боїться безвиза з Туреччиною. Потік нелегалів, біженців, бандитів і законспірованих терористів звідти може легко перевершити кількість всіх українських гастарбайтерів, разом узятих. При цьому відмова від безвиза, в свою чергу, загрожує рівно тим же - тільки в ще більш криміналізованому вигляді, без будь-яких механізмів контролю і селекції. Анкара не раз демонструвала готовність, у разі відмови від безвиза для Туреччини, зайнятися "видавлюванням" біженців із зон конфліктів в північно-західному напрямку. Куди більшість з них і самі не проти відправитися.

Враховуючи таку ситуацію, прогнозувати чіткі дати прийняття безвиза кілька необдумано. Навіть, наприклад, для Грузії - яка вже має рішення Європарламенту, але "зависла" не гірше України.

І, з одного боку, педалювання українським президентом "безвиза вже завтра" можна розглядати як форму тиску на європейських партнерів. Але, незважаючи на можливий масштаб проблем з Туреччиною, цього тиску вони навряд чи піддадуться.

А з іншого боку, якщо європейська бюрократична реальність таки стане непереборною каменем на шляху "безвиза у жовтні", "безвиза в листопаді", або "безвиза з 24:00 31 грудня" це буде очевидною проблемою не тільки для президента. Який з формальної точки зору стане любителем поширювати недостовірну інформацію. Це стане проблемою і для тих, хто підтримував європейський вибір України в численних не дуже простих обставини останніх років. І розчарування у "#перемозі" яку обіцяли - але вона не сталася, цілком може штовхнути цих людей на радикальні вчинки. При цьому чимала кількість людей, які постраждають від "евроразочарования", будуть електоратом саме президентської партії. Що, звичайно, навряд чи посилить її електоральні позиції.

Хтось із них піде в табір антиєвропейських популістів (тих, які з вилами - або з косою). А хтось вирішить шукати вихід з кризи в терміналах Борисполя або пунктах пропуску на кордоні. І навіть існуючий візовий режим цих людей не зупинить.