Що повинна зробити Україна у відповідь на вирок Савченко

Після оголошення обвинувального вироку нашої льотчиці Банковій важливо вжити по відношенню до РФ ряд жорстких заходів

Донецький суд Ростовської області РФ визнав Надію Савченко винною у вбивстві російських журналістів і засудив її до 22 років колонії. Мало хто сумнівався в тому, що рішення ручних кремлівських суддів буде саме таким. Щоправда, світова громадськість чекала його оголошення ще вчора. І окремі експерти не виключають, що перенесення оприлюднення вердикту у справі Савченко пов'язаний з нинішніми терактами в аеропорту і метро Брюсселя. Адже ця трагедія різко перемкнула увагу світових ЗМІ з судилища в російському Донецьку на трагедію в столиці ЄС.

Вітчизняні соцмережі відреагували на вирок Савченко цілком прогнозовано. Багато наших співгромадян закликають владу розірвати дипломатичні зв'язки з РФ і наважитися на інші радикальні заходи. Почасти такі кроки можна назвати виправданими, тим більше що де-факто війна між Україною і Росією на Донеччині триває. Але той же розрив дипломатичних відносин у світовій практиці є останнім кроком перед оголошенням війни, і тут поспішати не варто. Тим більше, що у Банкової є достатньо інших інструментів, з допомогою яких можна, як мінімум, серйозно зіпсувати настрій господарям Кремля.

Наприклад, перше, що необхідно зробити українській владі у відповідь на обвинувальний вирок Надії Савченко, — це прискорити завершення судового процесу по справі двох захоплених ВСУ в полон співробітників ГРУ і добитися для них максимального покарання. Зробити це буде неважко, оскільки є свідки, які бачили, як під час затримання в травні 2015 р. Євген Єрофєєв і Олександр Александров вбили одного українського військовослужбовця. І, до речі, це головна відмінність цього процесу від справи Савченко, де немає яких-небудь доказів того, що льотчик могла бути причетна до військових злочинів.

Єрофєєв і Александров повинні відповісти по всій строгості міжнародного права в частині покарання терористів і найманців, які вбивають на війні за гроші. Відомо, що адвокати двох російських найманців вимагають у суду визнати своїх підзахисних військовополоненими. Таким чином, юристи сподіваються вивести своїх клієнтів з-під основного удару українського правосуддя, спираючись на Женевську конвенцію, що захищає права військовополонених. Але вітчизняне правосуддя не повинно допустити такого знущання над державним суверенітетом України.
Не виключено, що Єрофєєв і Александров в підсумку будуть обміняні на Надію Савченко. Але Банкова повинна зробити все можливе, щоб двоє російських кадрових військовослужбовців отримали заслужене тавро вбивць і щоб про цей факт дізналося все світове співтовариство.

Є в запасі у української влади і більш ефектні інструменти впливу на керівництво РФ. Наприклад, арешт і початок судового процесу над одним Володимира Путіна з Віктором Медведчуком. А заодно вітчизняні правоохоронці могли б поцікавитися, на які кошти функціонує організація "Український вибір".

За допомогою такої міри Банкова може розраховувати на результат відразу за декількома напрямками. По-перше, після арешту свого українського посередника господарі Кремля можуть стати більш поступливими, адже такий кадр, як Медведчук, для Путіна дійсно дуже цінний. По-друге, арешт лідера "Українського вибору" міг би поліпшити рейтингові позиції президентської команди Петра Порошенка. Адже колишнього голови СДПУ (о) в Україні, м'яко кажучи, багато хто, в тому числі і дуже впливові люди, недолюблюють. І, що найважливіше, арешт одіозного політика став би самим яскравим доказом того, що Банкова веде війну проти російської окупації, а не таємні закулісні переговори.

Звичайно, такий хід може серйозно розсердити Володимира Путіна і спровокувати його на жорсткі дії у відповідь. Але, як показує досвід, слабкість і поступливість, які проявляє Україна у відносинах з РФ, часто закінчуються тим же. Тому боятися помсти Путіна за Медведчука не має сенсу.

Не секрет, що навіть після проведеної чистки проросійських організацій в Україні друзі Кремля, нехай і не так вільно, як раніше, але все ж продовжують вести підривну інформаційну роботу в нашій країні. Що проявляється, серед іншого, в організації різного роду громадських заходів (конференції, експертні круглі столи тощо), де апологети "русского мира" озвучують важливі для керівництва РФ меседжі.

Крім того, зберігають проросійський наліт і деякі вітчизняні ЗМІ, наприклад, телеканал "Інтер". А скандальний випадок з уже звільненої телеканалом росіянкою Мариною Столярової став зайвим підтвердженням того, що це ЗМІ прислухається до думки Кремля не тільки в інформаційному, але і в кадровій політиці. Для де-факто воюючою з РФ України це неприйнятно. Тому влада зобов'язані в найкоротші терміни завершити зачистку інформаційного поля країни, усунувши звідти і проросійську експертне середовище, і відповідний контент.

Щоб реалізувати всі три пункти потрібно не так і багато — всього лише політична воля влади України. І тільки так ми зможемо показати своєму ворогові, що мають намір чинити опір на всіх напрямках, а не імітувати захист і випрошувати якісь поступки там, де вигідно. Але, судячи з усього, цього не станеться. І яскравим підтвердженням цього є те, що на свободу випустили колишнього керівника Вінницького обласного управління поліції Антона Шевцова, підозрюваного у співпраці з окупантом.