Чому "справа голови Антикорупційного бюро" завершиться нічим
У центрі корупційного скандалу опинився голова Національного антикорупційного бюро Артем Ситник. На підставі звернення нардепа Віталія Купрія Генпрокуратура порушила кримінальне провадження аби встановити, чи законно головний антикорупціонер під час відвідин Лондона додав до складу офіційної делегації свою дружину Ганну Ситник, а також Ірину Данько, яка представлялася його радницею. "Використовуючи службове становище, пан Ситник включив до списку офіційних делегацій близьких йому людей. Я вважаю, що такий політичний туризм повинен бути зупинений", - пояснив свою ініціативу Купрій. Сам же фігурант скандалу розповів, що до Лондона він та його заступник Гізо Углава літали переймати досвід британців, які й оплатили політ. Що ж до дружини, то, за словами Ситника, у літаку вона опинилася "в приватному порядку за наші власні кошти". "В неї є родичі в Лондоні, і вона відвідувала їх", - пояснив голова НАБу. Його версія про радницю наступна: Данько забезпечує комунікацію з міжнародними донорами, в штаті вона не перебуває, а її переліт і проживання також оплатили британці. Мовляв, якщо у Генпрокуратури є питання, нехай звертається до приймаючої сторони.
Проте пояснення Ситника виглядають дещо непереконливими. Якщо за пані Данько дійсно могли заплатити британці (хоча і Ситник, і Углава добре володіють англійською і перекладачка їм непотрібна), то ось до польоту дружини керівника Антикорупційного бюро таки зауваження є. Журналісти заглянули в декларацію чиновника і з'ясували, що відвідини Лондона пробили у його сімейному бюджеті чималу діру. До того ж виникло ще одне запитання: якщо Ганна Ситник збиралася відвідати родичів, то чи не можна було це зробити у якийсь інший спосіб. Приміром, полетіти іншим літаком, щоб було видно, що квитки куплені власним коштом. Однак навряд чи такий варіант навіть розглядався. Нажаль, вже вкотре українські чиновники наступають на одні і ті ж граблі. І "паляться" на якихось 100 доларах.
Нічому їх не навчила ні скандальна історія відвідин Парижа екс-міністром транспорту Миколою Рудьковським, в компанії якого опинилася "міс Україна" Олександра Ніколаєнко. Через цей скандал у 2007-му році Рудьковський позбувся посади. А вже цього року вилетіли зі складу уряду ще два "літуна" - Зорян Шкіряк та Ігор Шевченко. Перший не забув взяти до Непалу тренера з йоги. З Непалу Шкіряк визволяв співвітчизників, які потрапили в епіцентр потужного землетрусу. Чому не можна було цього зробити без пані тренера, - питання риторичне. Так само як щодо польоту екологічного міністра Шевченка. Він мандрував без жінок, проте приватним літаком нардепа Онищенка. Але на відміну від Рудьковського, Шкіряка і Шевченка зняти з посади Ситника неможливо. Хіба він сам напише заяву. Що з області фантастики.
Натомість, судячи із поведінки головного антикорупціонера, своєї провини він не лише не визнає, але й цілком може обрати напад як спосіб самооборони. НАБ має стартувати у жовтні (якщо знову щось не завадить), і до того часу Ситнику, аби знизити градус критики на свою адресу, доведеться терміново продемонструвати суспільству, що він дійсно бореться з корупцією. Лише за таких умов скандал з лондонським вояжем виглядатиме як спроба опонентів очорнити українського "комісара Катані". Тож цілком імовірно, що найближчим часом НАБ вийде з летаргічного сну і почне продукувати гучні справи. Не виключено, що першими "жертвами" можуть стати прокурорські. Якщо, звісно, в Генпрокуратурі завбачливо не спустять "справу Ситника" на гальмах.
До речі, про Генпрокуратуру. Зараз у неї з'явилася чудова нагода показати суспільству, що провідну роль у боротьбі з корупцією має відігравати саме прокуратура, а не НАБ. Принаймні, ні Шокіна, ні його заступників на польотах за кордон з жінками поки що не ловили. Тому ми можемо стати свідками перетягування ковдри між Антикорупційним бюро та ГПУ. З відповідним медійним супроводом. Коли з Різницької Ситнику постійно нагадуватимуть про політ до Лондона, щоб змусити його виправдовуватися.
Але, скоріш за все, платівку про "корупціонера Ситника" покрутять, покрутять і на тому все закінчиться. Неприємний осад залишиться надовго, проте всі чудово розуміють: відставка голови НАБу нікому невигідна. Адже цю людину обрали на відкритому конкурсі, відбором займалися авторитетні у суспільстві люди, ставку на Ситника зробив і Президент. Тому, не виключено, що очільник Антикорупційного бюро стане у своїх заявах гнучкішим і визнає провину. А у ЗМІ почнуть з'являтися думки експертів на кшталт "ну, помилилася людина, з ким не буває. Він же у нас першопроходець".
