Чому нам не треба боятися популістів
Наш мозок був би щасливий, аби всі ми, не замислюючись, просто "випльовували" перші-ліпші думки і на цьому заспокоювалися.
Існує елементарне правило, яке відоме психологам і активно застосовується в політтехнологіях: людина, швидше за все, не відповідатиме на складні аналітичне питання. Вона спробує замінити його простішим. Так само люди не хочуть чути складних відповідей. Спрощене запитання передбачає простіші відповіді (в ідеалі - елементарні відповіді, які втискуються в формули з кількох слів). Щоб зрозуміти, як це працює, наведу мій улюблений приклад, нав'язувати язаний нам новітніми протестантами. На питання, хто є Бог, вони відповідають унікальною у своїй безглуздості (моя особиста думка) фразою "Бог є любов". Альо ця формула працює ідеально, тому що людина розуміє: любов - це щось хороше, а значить, і Бог - це щось хороше.
Але повернімося до популістів. Популісти нашого розливу протягом останніх років масово генерують різноманітні ідеї покращення і поліпшення. А відсутність майданчиків, де можна було б фахово дискутувати на ті чі інші тими, призвела до того, що у нас популізм перетворився на примітивізм. Бажання замінити складні питання на простіші, а складні відповіді на суперпростий набір гасел призвело до повного виродження популізму. Ми перейшли від епохи популізму до ери примітивізму. І головна загроза для нас - це те, що цей етап дуже короткий. Сам по собі примітивізм - річ дуже нестабільна. Він породжує два варіанти розвитку: агресію чи бажання здатися.
Власне, ці дві тенденції можуть стати основою нашого подальшого політичного життя. Фрази "Ві зрадників, і вас треба знищити" та "А може, краще було б замиритися з Росією, і тоді б ми зажили" стають головними політичними гаслами абсолютної більшості політиків. Вони активно нав'язувати язуються суспільству як панацея. І це найгірше для усіх нас, тому що правлячий клас переставши давати людям перспективу. Я наведу приклад Росії, де корупція у разі страшніша, ніж у нас, але там правлячий клас дає людям перспективу.
Зверніть увагу на Казахстан, де існує реальна тоталітарна влада і традиційно живуча тотальна корупційна система. Але там також є перспектива. Чому? Тому що там існує симбіоз популізму і інтелекту. Ми ж, говорячи про великий інтелектуальний потенціал нації, розумну частину дискусій намагаємося витіснити з телевізора в принципі, а розумний популізм примітизуємо й переходимо до найнижчих форм пропаганди.
Чому нам не треба боятися популістів? Та тому, що їх вже майже немає. Їхнє місце зайняли ті самі люди, тільки вже не як популісти, а як агресивні чи перелякані примітивісти.