Чого може повчитися Аваков у поліцейського-невдахи Паскала
Звільнення скандального першого зама начальника Національної поліції Василя Паскала стало логічним рішенням, яке дозволить зняти негатив, що накопичився навколо керівництва МВС протягом останнього тижня. Однак, темна пляма непрозорої та сумнівної кадрової політики, яку веде в міністерстві Арсен Аваков, залишиться. І саме це може підірвати довіру до всіх реформ, які проводяться в структурі МВС. А все тому, що міністр вирішив керуватися в своїй діяльності принципом - "ми своїх не здаємо". Хоча, навіть досвід авторитарного режиму Віктора Януковича, де такий підхід був гарантією збереження цілісності правлячої команди, показав, що в українських реаліях він давно неефективний.
Цю просту істину проігнорував глава МВС Арсен Аваков. А все тому, що Василь Паскал є членом команди міністра внутрішніх справ, а здавати своїх там не прийнято. Особливо, якщо цієї "здачі" вимагає громадськість. Більшість представників вітчизняної правлячої еліти, чомусь, вважають це ознакою слабкості. Звідси і агресивна реакція Авакова на вимогу активістів звільнити Паскала. А піддавшись на емоції, міністр в кінцевому підсумку опинився в доволі дурній ситуації. Адже сам Паскал публічно на свій захист не виступав, а Арсен Аваков погрожував і обіцяв, що генерал залишиться в поліції і ніхто не змусить його підписати цю відставку. Але минуло два дні і глава МВС вже пояснює, чому погодився на звільнення свого соратника. Хоча повернути втрачені кілька відсотків довіри до міністра це вже не допоможе. І тепер Аваков буде асоціюватися з захистом силовиків, які працювали на режим Януковича.
Навіщо міністр загнав себе в таку інформаційну пастку - питання риторичне. Адже, швидше за все, Василь Паскал не піде на пенсію, а буде призначений радником глави МВС і куруватиме Національну поліцію в цьому статусі. Тобто, всі залишаються при своїх, от тільки репутація міністра та МВС в цілому зазнала серйозного удару.
Саме традиція "не здавати своїх" зараз є основним гальмом проведення реформ в Україні та боротьби з корупцією. Адже якщо своїх здавати не можна, то не можна їх звільняти, звинувачувати в хабарництві, порушеннях законів, не виконанні своїх обов'язків тощо. Відтак всі і вся залишається на своїх місцях. Власне, це ми спостерігаємо в останні два роки, протягом яких було люстровано лише 10 суддів, досі не завершено слідство у справі про масові вбивства на Майдані та не засуджено жодного представника режиму Віктора Януковича.
Власне, сумний приклад екс-президента найбільш яскраво продемонстрував, наскільки згубним є такий підхід в державній кадровій політиці. Адже колишній президент міг би легко втриматися на посаді і не допустити перемоги Євромайдану, якби вчасно прийняв кілька ключових кадрових рішень. Зокрема – про відставку колишнього глави МВС Віталія Захарченка після того, як його підлеглі побили студентів на Майдані Незалежності в ніч з 29 на 30 листопада 2013 року. Саме такого кроку чекала тоді від Банкової громадськість і цього було б цілком достатньо, щоб розрядити ситуацію та поставити крапку в історії Євромайдану. Однак Віктор Федорович прийняв інше рішення, що в кінцевому підсумку потягнуло на дно не тільки Захарченка, а й всю Партію регіонів.
Подібна ситуація, хоча в іншому контексті і масштабах, виникла і навколо призначення Василя Паскала першим замом начальника Національної поліції Хатії Деканоїдзе. Учасники Євромайдану та громадські організації виступили проти такого кадрового рішення, оскільки ім"я Паскала у них асоціюється з репресіями проти учасників акцій протесту. Крім того, відповідно до закону "Про очищення влади" генерал підпадає під люстрацію і не має права займати високі посади в органах державної влади протягом наступних 10 років, оскільки в період з січня 2010 по лютий 2014 року керував Головним управлінням кримінального розшуку МВС. Хоча, Окружний адміністративний суд Києва вирішив у травні цього року, що це недостатня підстава для звільнення Василя Паскала.
У будь-якому разі поява такого кадра в новій поліції, яка має бути криштально чистою та служити візитівкою всіх правоохоронних реформ, виглядала абсурдною. І справа тут не в конкретних заслугах Василя Паскала, який, за словами Арсена Авакова, брав активну участь в АТО, а в часи правління Януковича залишався чесним та принциповим міліціонером. Хоча, як таке було можливо в умовах, коли посади в структурі МВС довірялися лише найбільш близьким до першої особи людям, залишається загадкою. Крім того, якщо вірити Авакову, Паскал дуже допоміг слідству у виявленні всіх обставин та причетних до організації "тітушок" для антимайдану, роздачі їм зброї тощо. Отже, займаючи високий пост в МВС в грудні 2013 – лютому 2014 рр. Паскал знав про всі силові маневри режиму Януковича проти демонстрантів, але мовчав. І, вочевидь, мовчав би досі, якби режим екс-президента зумів встояти.
Звичайно, можна допустити, що в той час Василь Паскал виконував роль такого собі агента опозиції, який попереджав своїх друзів про те, що проти них готуються силові акції. Цілком можливо. Тим більше, що про наявність "своїх людей" в правоохоронних органах неодноразово заявляли політичні лідери Майдану. Але це аж ніяк не дає йому право порушувати закон ("Про очищення влади"), не кажучи вже про основний принцип кадрового відбору – відсутність обставин, які дискредитують претендента на таку високу посаду, як заступник начальника Національної поліції. А у випадку Паскала – це кілька років роботи на режим Януковича і цього простого факту було цілком достатньо, щоб дискредитувати будь-який орган влади, де міг з"явитися такий кадр.
