Чорна мітка. Чому друзі Вашингтона атакували Тимошенко
Спроби одного з головних претендентів на перемогу на майбутніх президентських виборах зібрати якусь "коаліцію" проти Петра Порошенка і уявити нинішні вибори у вигляді війни добра зі злом, причому війни на знищення, схоже, не дуже сподобалися американським партнерам України. Інакше складно пояснити, чому відразу кілька громадських і політичних діячів різко пригадали про корупційні скандали навколо Юлії Володимирівни і її партії і зажадали їх термінового розслідування.
Так, 13 лютого стало відомо, що громадська організація Центр протидії корупції (ЦПК), очолювана Віталієм Шабуниным, звернулася до Генпрокуратури з вимогою порушити проти Тимошенко кримінальну виробництво за підозрою в незаконному збагаченні. Підставою для такого звернення стали результати вивчення фінансової звітності американських лобістських компаній, згідно з якими за лобіювання інтересів Тимошенко в США лобісти отримали в цілому близько $1 млн. Мова йде про організації зустрічей Тимошенко з американським істеблішментом, медіапідтримки в американських виданнях і про інших заходах. Гроші за ці послуги лобісти отримували від якоїсь компанії Two Paths LLC, зареєстрованою в США як офшорна, а тому кінцевий її власник невідомий. Таким чином, як вважають в ЦПК, є всі підстави підозрювати, що Тимошенко приховує походження цих грошей, оскільки в її декларації коштів на дорогих американських лобістів просто немає.
У ЦПК також відзначають, що подавали аналогічні звернення до НАБУ і НАПК, однак там відкривати виробництво відмовилися, як відмовився зобов'язати антикорупційні органи зробити це і Солом'янський районний суд, куди також зверталася організація Шабуніна.
Буквально на наступний день ще одна антикорупційна громадська організація — Bihus.Info, очолювана журналістом Денисом Бигусом, повідомила, що через суд примусила-таки Державне бюро розслідувань відкрити стосовно Тимошенко інша справа. Мова йде про журналістському розслідуванні програми Бігуса "Наші гроші", що вийшов в ефір у жовтні 2017-го. Тоді, нагадаємо, антикорупціонери досліджували звіт "Батьківщини" про фінансування партії, виявивши ознаки фінансових махінацій. За даними звіту, у 2016-2017 роках "Батьківщина" отримала від фізичних та юридичних осіб 7,5 млн грн в якості пожертвувань, однак опитані журналістами донори партії виявилися пенсіонерами, які або взагалі не мають відношення до партії Тимошенко, або жертвували символічні суми в кілька гривень, в той час як у звіті на них розписані тисячі. Тоді це розслідування мало досить широкий резонанс, але, як це часто буває в нашій країні, про нього досить швидко забули.
Але штовхнути Юлію Володимирівну зважилися не тільки громадські діячі-антикорупціонери. Свою скромну лепту в цю справу вніс, наприклад, і кандидат у президенти Андрій Садовий. Коментуючи недавню особисту зустріч з лідером "Батьківщини", Андрій Іванович, по-перше, зазначив, що це сама Тимошенко попросила його про зустріч, а по-друге, дозволив собі досить принизливі коментарі. Мовляв, Юлія Володимирівна дуже переживає із-за того, що може не потрапити у другий тур президентських виборів. А про можливе об'єднання чи підтримки Садовим Тимошенко промові на зустрічі не йшлося, оскільки вони "зовсім різні фігури". Не потрібно забувати, що незадовго перед цією зустріччю Тимошенко, Садовий, Гриценко і кілька інших кандидатів з помпою підписали угоду про протидію фальсифікації результатів виборів (в якій всі вони звинувачували, звичайно ж, Порошенко), і у виборців Садового і Гриценко могло б скластися враження, що їх кандидати виявилися в тіні більш розкрученою Юлії Володимирівни. Але, як бачимо, вони тут же стали з цієї тіні виходити. Спільна війна проти Порошенка — це, звичайно, корисно, але не більше того.
Пов'язаними з атакою на Тимошенко, нехай і не безпосередньо, виявилися і Анатолій Гриценко, і парламентська група "єврооптимістів" на чолі з Сергієм Лещенком, чия представниця Світлана Заліщук є офіційним радником Гриценко. Антикорупціонер Шабунін, який нагадав ГПУ про дорогих американських лобістів Юлії Володимирівни, давно пов'язаний спільної антикорупційної діяльністю і з "єврооптимістами", і з Гриценком, на урочистому висунення якого він був присутній особисто, хоч в політичну команду останнього формально не входить. До того ж розслідування Шабуніна та Бігуса щодо Тимошенко оперативно публікує "Українська правда", звідки і прийшли в політику "єврооптимісти".
Але є і ще один вкрай важливий і впливовий гравець української політики, що об'єднує всіх перерахованих вище діячів, — це Сполучені Штати Америки. Шабунін та Бігус безпосередньо підтримуються США і фінансуються західними грантами, "єврооптимісти" також завсідники американського посольства, ну а Садовий з Гриценко, як і інші прозахідні українські політики, дуже не проти отримати підтримку США і на думку американських дипломатів завжди уважно прислухаються.
Стверджувати про те, що атака на Тимошенко інспірована за океаном, ми, звичайно ж, не можемо, але те, що для американців перемога Юлії Володимирівни далеко не кращий варіант, стає досить очевидним. Тимошенко досить відверто показує, що вона готова до різких популістських кроків і може після перемоги "наламати дров", що лякає американців. Крім того, за нею тягнеться довгий шлейф корупційних скандалів, пов'язаних із засудженим до США українським екс-прем'єром Павлом Лазаренком і її газовим бізнесом з росіянами. А сьогоднішні політичні погляди Тимошенко багато в чому йдуть врозріз з позицією США по Україні. У нашій країні, нагадаємо, є цілий ряд фігур, до яких за океаном ставляться з трепетом і які зараз здаються недоторканними. Це, наприклад, голова правління НАК "Нафтогаз" Андрій Коболєв або директор НАБУ Артем Ситник. Перший для Тимошенко відвертий ворог, а для другого в Україні майбутнього, яку зараз малює Юлія Володимирівна, просто немає місця, як, втім, і всієї з таким трудом створеної нинішньої антикорупційної інфраструктури.
В цілому ж Тимошенко для США — це як мінімум ризик і невизначеність, в той час як нинішня влада, нехай і далека від ідеалу, але з нею в усякому разі можна працювати і, нехай і з труднощами, продавлювати потрібні рішення. Як би те ні було, а нинішня Україна знаходить спільну мову з МВФ і нехай зі скрипом, але проводити потрібні реформи, на яких наполягає Фонд. Антикорупційні органи, аж до відповідного суду, також створюються, хоч і повільніше і не настільки ефективні, як хотілося б людям за океаном. Однак у випадку перемоги Тимошенко, з її мріями про канцлерство, всі проведена в Україні робота може виявитися перекресленою.
Так що Шабунін та Бігус з їх розслідуваннями і можливими кримінальними провадженнями на їх основі можуть виявитися своєрідною чорною міткою для Тимошенко від Вашингтона. Що б та як мінімум була готова прийняти свою можливу поразку на виборах, а не планувала чергову спробу революції, що так і прозирає з риторики Тимошенко про "масштабні фальсифікації, які готує влада".
