Чим закінчиться реванш "регіоналів"
На цьому тижні багато шуму наробив запропонований депутатами "Опозиційного блоку" законопроект "Про особливості управління деякими територіями Донецької та Луганської областей". Цей документ фактично закріплює за нині окупованими територіями Донбасу автономний статус. За твердженням одного з авторів законопроекту, ахметовца Юрія Воропаєва, без поступок з боку українських властей в плані самоврядування, культури, мовної політики неможливо повернути повноцінне взаємна довіра. Та й мінськими угодами він нібито не суперечить. Законодавча ініціатива Воропаєва і компанії викликала обурення як серед народних депутатів, так і в суспільстві. А у соцмережах традиційно заговорили про "зраді".
Навіщо "Оппоблоку" закон про здачу Донбасу
Навряд чи цей законопроект з'явиться в порядку денному парламенту взагалі. Та й не для того він писався. Мета подібних "миротворчих" документів — підвищити рейтинг "Оппоблока" серед переселенців, тієї частини населення, яка втомилася не тільки від війни, але і від коаліціад, прем'єріад та інших речей, що викликають розчарування в суспільстві. Ви скажете: будь-яка опозиція грає на протиріччях у влади, у цьому її суть. Ось тільки сумнівно, що "Оппоблок" можна назвати справжньою опозицією. Це скоріше підсумок великого політичного "договорняка" з окремими представниками колишньої влади і олігархами. Екс-"регіонали" пересидів кілька важких для себе місяців після революції і дрібними, невидимими кроками почали повертати вплив.
Тим більше що ні Рінат Ахметов, ні Сергій Льовочкін, ні фігури подрібніше всерйоз не цікавили правоохоронні органи. За сепаратизм у нас відповідає тільки Неля Штепа. Тому сьогодні можна говорити про початок реваншу соратників Віктора Януковича. Це стосується не лише депутатів "Оппоблока", які, як підтвердив названий законопроект, зовсім не бояться відповідальності за подібні ініціативи (як і за скоєне раніше). Тут правильніше говорити про реванш системи управління, створеної при Леоніді Кучмі, не реформованою при Вікторі Ющенку і укоріненою при Вікторі Януковичі. Чинна влада латала дірки в системі замість того, щоб перезавантажити її повністю.
Чому система втратила страх
Останнім часом новини про рішення судових органів нагадують зведення з полів битви, в якій реваншисти явно перемагають. 22 березня Солом'янський райсуд Києва закрив провадження у відношенні екс-міністра екології та природних ресурсів Ігоря Шевченка. Того самого, якого звільнили після скандалу з польотом кордон приватним бортом депутата, колишнього "регіонала" Олександра Онищенка. Прокуратура виступала за залучення екс-міністра до адміністративної відповідальності (всього лише), мотивуючи це тим, що Шевченко використав диппаспорт в особистих цілях. Він же доводив, що так він економив час, а не грошові кошти. Суддя порахував дії Шевченко виправданими. Дійсно, не міг же міністр стояти в черзі як звичайний громадянин.
Якщо рішення суду перевести на мову простих українців, вийде, що будь-який чиновник може літати за кордон на літаку олігарха, при цьому користуватися дипломатичним паспортом та за українськими законами це не буде вважатися корупцією.
Другий випадок — вердикт Київського адміністративного апеляційного суду, поновив на посаді заступника міністра молоді та спорту екс-"регіонала" Євгена Головіна. Рішення було прийнято за 15 хвилин! У Мінмолоді пообіцяли разом з громадськістю боротися проти реваншу "регіоналів". Похвально, але громадськість за два з гаком роки після Майдану вже втомилася бити у всі дзвони.
На цьому тижні також відбулася подія, що ставить під сумнів перспективи Національного антикорупційного бюро. Детективи НАБУ спіймали на хабарі у 500 тис. грн. суддю Малиновського райсуду Одеси. При спробі затримання служитель Феміди відстрілювався, після чого втік ("скориставшись недоторканністю", уточнюють в НАБУ). Президент доручив СБУ затримати втікача. Однак несподівано у одеського судді з'явилися захисники у Раді суддів. Його голова Валентина Симоненко вважає, що дії працівників Антикорупційного бюро призвели до спроби самогубства судді. "Прикро, але сьогодні в суспільстві існує думка, нав'язане безвідповідальними політиками, що сама по собі посаду судді характеризує людину як хабарника і недобросовісного громадянина. В нашій історії таке ставлення до людини вже було в 30-х роках ХХ століття, тому повторення подібної історії демократичній державі Україна не потрібно", — заявила вона.
Виходить, зловити суддю на хабарі — сталінізм? Сказане Симоненко означає: її колег чіпати не можна. Інакше система може дати здачі. Звідси простий висновок: сумнівно, що не реформовані суди посадять хоч одного корупціонера.
Мораль цієї байки така...
З приводу судової реформи влада ламає списи останні два роки. Відразу після Майдану була спроба перезавантажити суддівський корпус, але в підсумку практично всі служителі Феміди залишилися на своїх місцях. Потім з'явилися два варіанти: розігнати і набрати нових або обмежитися покаранням лише особливо провинилися людей у мантіях. Переміг другий варіант. Судді швидко зрозуміли: їм нічого не загрожує і система залишиться такою ж, як при "регіоналах". Це ж стосується прокуратури. З тією лише різницею, що навколо неї час від часу виникають скандали, змушують хоч щось робити. Наприклад, відправити у відставку вже третього генпрокурора. Далі буде четвертий, п'ятий...
На жаль, українська влада хвора старою хворобою: все робиться за допомогою "договорняків", нічого не вирішують кадрових перестановок, де причина конфліктів політичних еліт не в різному баченні ефективного здійснення реформ, а в контролі за держактивами. Історія реваншу Партії регіонів після Помаранчевої революції нічому не навчила. Тому сьогодні ми говоримо про черговий реванш януковичів, які ведуть себе нахабно, як господарі життя, особливо це стало помітно після перемоги Юрія Вілкула на мерських виборах у Кривому Розі. Але вдруге народ демократів-лузерів може і не пробачити.
