Чим закінчиться "перестрілка" між ГПУ і НАБУ
Події розвивалися досить цікаво. Спочатку з'явилося повідомлення, що слідчі Генпрокуратури прийшли в НАБУ з обшуком, пред'явивши рішення суду. Підставою стало розслідування про незаконне прослуховування співробітниками Бюро телефонних розмов. НАБУ нібито не пускало слідчих, на місце подій навіть викликали спецпідрозділ "Альфа" (за іншою версією "альфівців" взагалі не було). Далі заяви ГПУ і НАБУ стали кардинально відрізняться.
Директор Бюро Артем Ситник причину візиту слідчих бачить у конфлікті навколо надання її відомству прав для автономного прослуховування. Прес-секретар Національного бюро Світлана Олифира заявила, що обшуків не було, документи не вилучалися. У свою чергу голова прес-служби Генпрокуратури Лариса Сарган уточнила, що виїмку документів таки справили.
Реакція послідувала і від Генерального прокурора Юрія Луценка. За його словами, "є порушення конституційних прав людини, не є фігурантом законного кримінального провадження. Хтось за це має відповісти. Мова йде про дисциплінарну відповідальність". Луценко також уточнив: нічого страшного у візиті слідчих немає, це "нормальна спокійна перевірка в ході кримінального провадження про незаконне прослуховування". У НАБУ ж відповіли: ключовим підозрюваним по справі, по якій намагалися обшукати Бюро, є заступник прокурора Київської області Олександр Колесник. Простіше кажучи, між Генпрокуратурою і НАБУ протягом дня велася потужна інформаційна "перестрілка".
У соцмережах активно і навіть агресивно відреагували на дії ГПУ. Їх назвали "війною відомств", політичними розбірками, боротьбою між "старими" і "новими" і навіть згадали, що дозволити автономне прослуховування для НАБУ вимагають у ФБР і МВФ. А в самій прослуховування звинуватили спецслужбу, яка має право на таку діяльність тільки в зоні АТО. Простіше кажучи, конспірологічних версій наплодили цілу купу. А кількість захисників НАБУ просто зашкалює.
При цьому всі вони не хочуть відповісти на прості запитання. Перший: Антикорупційне бюро має бути грозою для нечистих на руку чиновників, а такою вона стане тільки в тому випадку, якщо представить суду незаперечні докази, причому законно здобуті. Інакше кожна така справа розсиплеться. Тому ця історія має стати, насамперед, уроком для Ситника і його детективів. Якщо, звичайно, вони не хочуть працювати просто для галочки.
Друге питання: де гарантія, що детективи НАБУ не використовують інформацію, отриману в результаті прослуховування, для шантажу. Не слід наступати на ті ж граблі і повторювати старі помилки з "перевертнями в погонах".
І третє питання: чи погодиться парламент після нинішнього скандалу підтримувати зміни до закону про прослуховування, чого чекають в НАБУ. А також створювати антикорупційний суд. Логіка у депутатів буде простий: якщо відомство Ситника працює так до законодавчого врегулювання питання, то чого ж від нього можна очікувати після. І навряд чи громадська думка тепер буде на стороні Антикорупційного бюро.