Ніж реванш гірше "зради"
У дискусіях онлайн і в традиційних кухонних суперечках українців все частіше можна почути слово "реванш". Це поняття навіть почало витісняти настільки полюбився вітчизняним обивателю термін "зрада", яким багато хто часто оцінюють дії державних чиновників. У "зради" є зворотна сторона — "перемога", "реванш" викликає лише одне почуття — розчарування. На перший погляд, боязнь контрреволюції можна назвати необґрунтованою, адже насправді в державі змінилося дуже багато, а рівень свідомості громадян тільки зростає. В той же час щодня відбуваються неприємні події з участю поліції, суддів, прокурорів, депутатів, представників проросійських сил або "титушек", тільки тепер у камуфляжах, які свідчать про те, що поява таких страхів цілком закономірно.
Однією з причин, чому наші співгромадяни почали боятися реваншу, стала активізація різного роду організацій, за якими стоять одіозні фігури з минулого. Наприклад, нещодавно в Харкові "Опозиційний блок" провів "антикризовий форум", що зібрав одразу кількох скандальних особистостей, які асоціюються з "п'ятою колоною". Наприклад, Олена Бондаренко, Михайло Добкін і т. д. З одного боку, нічого незаконного в зборах колишніх "регіоналів" немає. Тим більше, що у влади до них питань немає. Відразу після Майдану були до Добкіна, але куди-то за два роки зникли. Зльоти реваншистів відбувалися і раніше. Але не з таким розмахом. Зараз вони вже нагадують ті акції, які проросійські сили проводили навесні 2014 р. в Донецьку, Луганську, Одесі і в тому ж Харкові. І всі прекрасно пам'ятають, чим вони тоді закінчилися і як важко було зупинити поширення "народних республік" в межах Донецької та Луганської областей.
Не менш болючими для патріотично налаштованих громадян є й інші речі, які викликають, м'яко кажучи, здивування. В якості останнього прикладу можна провести сколихнув соцмережі телесеріал, що демонструється на телеканалі, підконтрольну Рінату Ахметову. Головний акцент в картині робиться на тому, що війну на Донбасі розв'язали київські олігархи, а Кремль тут нібито ні при чому. Цілком закономірно, що поява подібного продукту на центральному телеканалі збентежило. Поки українські військові щодня відбивають атаки терористів в зоні АТО, в Києві, де знаходяться СБУ, Мининформполитики, Верховна Рада і т. д., крутять серіали про хороших "ополченцах".
Нас привчають до думки про "примирення" з сепаратистами? Підозріла тенденція: останнім часом з'явилося багато рупорів, переконує, що підконтрольна терористам частина Донбасу хоче миру. Навіть главшпан терористів Захарченко обіцяє закінчити війну до кінця року.
Нацрада по телебаченню і радіомовленню вирішив позапланово перевірити скандальний телеканал, Держкіно призупинило діяльність експертної комісії, що дала добро на серіал. Але це все реакція постфактум. Причому, судячи з заяви Медіагрупи "Україна", там не збираються посипати голову попелом і навіть навпаки, йдуть в інформаційну атаку. На їхню думку, "єдиною можливістю вирішення будь-яких конфліктних ситуацій може бути тільки відкрита дискусія". Серед електорату Партії регіонів, одним зі стовпів якої був Рінат Ахметов, було багато виборців, скучавших по СРСР і Сталіну. Напевно, зайво нагадувати товаришам, хто кличе тепер до діалогу, де б вони опинилися в роки Другої світової війни, якщо б дозволили собі хоч натякнути, що фашисти — хороші.
Але успішніше будь-яких "ватников" страх реваншу в суспільстві підігрівають окремі дії або бездіяльність влади. Наприклад, триваюча війна мешканців столичних Позняків проти будівництва чергової висотки на місці озера, створює стійке відчуття дежавю. Розбирання супротивників і прихильників забудови, бездіяльність міліції, а також мляве втручання в конфлікт міської влади. Як тут не згадати: 18 травня 2013 р. в лексикон українців після бійок у центрі Києва увійшов жаргонізм "титушка". Здавалося, після Евромайдана молодики спортивної зовнішності, яких використовують для розборок, повинні були зникнути назавжди. Але пройшло всього три роки, і "титушки" знову в тренді. І знову, як три роки тому, правоохоронні органи часто стоять осторонь. Мабуть, глава Нацполиции Хатія Деканоїдзе, яка заявила нещодавно про реванш міліції, знала, про що говорила.
А локальні протистояння на зразок тієї, що сталася в четвер в Київраді, знищують на корню не тільки з'явилося довіру громадян до нової поліції, але й віру в перспективи децентралізації разом з авторитетом влади в цілому. Як не сумно визнавати, але всі схожі окремі факти складаються в головах багатьох українців в одну негативну конструкцію.
Тому, якими б не були досягнення влади, вони губляться у валі негативу. За своїми масштабами він ще не катастрофічна, але перебити його піаром в стилі "у нас все добре, нам незабаром дадуть безвізовий режим з Євросоюзом" вже практично неможливо. Розпочати ремонт доріг і розібратися з закупівлями ліків — похвально. Вишукати можливості трохи підвищити соцвиплати — безсумнівний плюс. Але на тлі повзучого реваншу старої системи і повної безкарності всіх, хто її плекав і оберігав - це знову напівзаходи. Або ми дійсно ремонтуємо країну і виносимо на смітник історії все сміття, або і далі втрачаємо час на піар, яким прикривається небажання змін.
