Людина стомлена. Пресконференція Зеленського очима психолога

За три години пресконференції журналісти встигли поставити лише трохи більше 20 запитань. Якщо згадати знаменитий пресмарафон півторарічної давності, то швидкість роботи президента з журналістами впала в кілька разів.

Психологічний аналіз сьогоднішньої пресконференції почнемо з вибору антуражу. ОП або пресслужба вибрали ангар заводу Антонова з фоном з недобудованих літаків. В цьому виборі дуже багато символічного, і, мабуть, проблема в тому, що цього самого символічного занадто багато.

Літак як образ крилатої машини уособлює собою ту саму мрію, про яку говорив президент. В даному разі спроба пов'язати свою президентську мрію і найвідоміший український бренд АН-225 "Мрія" — цілком вдалий хід. Крім того, розміщення за спиною Зеленського масивного корпусу "Руслана" теж можна розцінити як символ сили. Бутафорія має величезне значення для комунікації, особливо з такою недружньою аудиторією, як українські журналісти.

Однак при цьому зібрати людей у приміщенні, в якому немає жодного готового літака, — це явний перебір. Подібне недопрацювання хороше на нульовій пресконференції, коли ти тільки входиш у владу. Два роки по тому після свого тріумфального входу на вищу державну посаду збирати журналістську спільноту в ангарі з недобудованими і, чесно скажемо, застарілими (крім АН-178) літаками навряд чи є виправданим рішенням.

Далі — важлива частина символічного полягає в тому, що пошук чергового нового, що раніше не використовувалося ніким, місця проведення пресконференції є ознакою вічної боротьби форми і змісту комунікації. Форма — це бутафорія, нове незвичайне місце, новий формат у вигляді пресмарафону або величезного ангара. Форма — це зовнішнє оформлення зустрічі.

Зміст — це суть президентської політики, це досягнення і невдачі, це визнання своїх і чужих успіхів і провалів. В даному разі гонка за черговою новою формою проведення пресконференції говорить про кризу її змістовної частини. Форма виступає в ролі компенсатора недостатнього змісту. Бажання дивувати і викликати вау-ефект значною мірою характерне для шоу-бізнесу, а не для традиційної формалізованої політичної коммунікаціі.

Контекстна розстановка

Взаємодія президента і журналістів практично з самого початку стала історією протистояння. Починаючи з пана Богдана та Юлії Мендель, ОПУ і пресслужба регулярно шукали нові способи усунути вплив традиційних ЗМІ, намагаючись замінити посередників в комунікації прямим контактом. І президент, і його перший прем'єр, і багато міністрів використовували різні способи прямого спілкування. Правда, сил і терпіння вистачало ненадовго. Формат змінювався новим форматом, а викинути професійні ЗМІ на узбіччя ОПУ так і не вдалося.

Взаємовідносини довгий час будувалися за принципом протистояння, і в останні місяці не було ніяких гучних подій, які б примирили президента і ЗМІ. Тобто сама комунікація ві самого спочатку обумовлена ворожнечею.

У подібній ситуації кожна політична особистість вибирає свій власний стиль поведінки. Порошенко намагався сподобатися і намагався скоротити дистанцію, увійти в неформальні відносини. Зеленський, навпаки, часто використовує обвинувальні інтонації і висловлювання, лише посилюючи протистояння.

Вербальна комунікація

Вслухатися в слова політика і шукати в них щирий сенс не можна, через те що завдання політика часто полягає в приховуванні цього самого справжнього змісту. Однак частину важливої інформації з політичних послань витягнути можна.

Одним з найбільш значущих слів, які виголошував сьогодні президент було слово "тиск". Володимир Зеленський використав його багато разів, в різних контекстах, але завжди з акцентом. Думаю, що використання саме цього слова набагато більше говорить про те, що Зеленський відчуває, ніж про те, що він збирається робити. Слово, вимовлене з таким акцентом і протяжкою, на видиху, говорить більше про особисту втоми і зношеність.

Другий важливий вербальний момент полягає в оціночних судженнях, сказаних щодо інших політичних осіб. Степанов, відправлений у відставку, поповнює ряди "колишніх", яких з кожним разом стає все більше. Кличко, звинувачений в казнокрадстві, як представник "теперішніх" також випадає зі списку можливих союзників. І навіть такі мастодонти, як Гройсман, Тимошенко і Яценюк, не удостоюються можливості стати "потенційними" союзниками в майбутньому. Не забуваємо при цьому і про Порошенка, якого сам Зеленський згадує частіше, ніж кого-небудь з інших політичних фігур.

Загальна стратегія взаємин, висловлена у вербальній мові, демонструє чітку стратегію на конфронтацію з усіма і на протиставлення себе всьому іншому. З огляду на те, наскільки коротка табуретка "запасних" гравців, кадровий голод стає для чинної влада не загрозою, а повсякденною реальністю.

Причому конфронтація поширюється не тільки на політичних конкурентів, а й на журналістську братію. Дісталося і представникам олігархічних телеканалів, і незалежним розслідувачам. Єдиним, хто відверто ласкаво підтримав Зеленського, був Дмитро Гордон, але, як то кажуть, курка не птах, Гордон не журналіст.

Невербальна комунікація

На цьому фронті теж все не дуже добре для Володимира Олександровича. Якщо для стартової проходки від гримерки до подіуму чинному президенту ще вистачило енергії, то на саму пресконференцію її вже практично не залишилося. До кінця конференції Зеленський все частіше робив паузи, збивався з думки, відходив від теми своєї власної відповіді.

Найбільше кидалася в очі поза президента — ноги рівно і симетрично, долоні рук покладені на стегна. Така поза є ознакою смиренності і втоми. Це прояв пережитого стресу. Це поза економії сил, щоб дотягнути до того самого фінального свистка арбітра.

Найпомітніший мімічний вираз — постійно підкидає вгору брови. Ознака, з одного боку, подиву, а з іншого — дружелюбності. І при цьому губи часто висловлювали абсолютно протилежне почуття — придушений гнів. Суперечлива мімічна картина помножена на позу смиренності — не найкращий коктейль для політичної комунікації.

Володимир Зеленський взагалі дуже цінний своїми природними реакціями. Його міміка, поза, жести якісно передають його емоційний стан. Сьогодні вони теж не підвели і показали, наскільки президент стомлений і пригнічений.

Жестикуляція загалом була дуже млявою, одноманітною і обмеженою. Він немов поміщався в межі поставленого для нього крісла разом з усіма своїми жестами. Не було ні розгонистих рухів, ні "танцюючих" ніг, ні активної зміни положення тіла, які були притаманні йому всього півтора року тому при проведенні того самого пресмарафону. Обмежена жестикуляція і відсутність рубаючих рухів говорять про стан астенії. Часом, особливо ближче до кінця конференції, могло скластися враження, що президент перебуває під впливом заспокійливих.

Ключовий меседж

Мені здається, що для найкращого тизера до опису стану Володимира Зеленського можна було б використовувати його власну фразу, сказану сьогодні у відповідь на питання журналіста СТБ: "Я не можу боротися з усім світом. Я не можу так довго виконувати якусь обіцянку!"

За два роки роботи на посаді президента Володимир Зеленський пройшов і через свої тактичні поразки і через тактичні перемоги. Але над рівнем щоденних боїв місцевого значення вимальовується глобальний фон все чіткіше вираженого стомлення. І подібні вимушені зустрічі з представниками досить критично (а то й вороже) налаштованих ЗМІ для Володимира Зеленського стають все більш важкою ношею.