Чого чекати від нового Кабінету міністрів
Інтрига з членами уряду Володимира Гройсмана тривала майже місяць. Називалися різні прізвища, багато з них так і не отримали урядових портфелів. Натомість у підсумковому списку виявилися люди, які раніше не були на виду. Наприклад, віце-прем'єри, соратники прем'єра ще по Вінниці Володимир Кістіон і Андрій Рева, помічник депутата Володимира Гройсмана, юрист, кар'єрний апаратник і новий міністр Кабінету міністрів Андрій Саєнко, голова Державного агентства з питань відновлення Донбасу Вадим Черниш. Останній у часи президентства Віктора Ющенка очолював Кіровоградську область, і до призначення керівником Держагентства в червні 2015 року займався громадською діяльністю. Тепер напрям, якими займався Черниш, підвищені в статусі до рівня міністерства з питань окупованих територій і тимчасово переміщених осіб.
Віце-прем'єр-міністри
Степан Кубів, один з комендантів Евромайдана, потім голова Нацбанку і народний депутат фракції "Блоку Петра Порошенко" - представник президента в парламенті, отримав портфель першого віце-прем'єр-міністра, відповідального за економічний розвиток і торгівлю. Степан Іванович найбільше прославився як керівника Національного банку. Опинившись в Нацбанку, він несподівано вирішив призначити радником свого попередника - Ігоря Соркіна, якого вважали близьким до збіглого в. о. прем'єра Сергію Арбузову. Місяць тому Печерський районний суд Києва заочно заарештував Соркіна. Його підозрюють у заволодінні понад 2 млрд. грн.
Не вдалося Кубіву впоратися і з девальвацією національної валюти. Навпаки, банки отримували від регулятора мільярди рефінансування і тут же скуповували долар, ще сильніше розгойдуючи курс. За час каденції Кубіва курс гривні впав до 12 грн./$, девальвувавши майже на 33%. Хоча за рахунок відмови від жорсткого утримання курсу гривні Нацбанку вдалося зупинити небезпечне скорочення золотовалютних резервів країни. Намагаючись врятувати хитаються банки, глава центробанку роздавав їм рефінансування. Щедрість НБУ не принесла особливих результатів. При Кубиве під опіку Фонду гарантування вкладів перейшло 10 неплатоспроможних фінансових установ.
Чи варто очікувати від цього чиновника радикальних реформ в економіці? По-перше, його складно назвати самостійною і тим більше ініціативної фігурою. Успішність Кубіва буде залежати від загальної ефективності роботи уряду. По-друге, якщо Степан Іванович продовжить ті напрямки реформ, які почалися при Айварасе Абромавичусе, вже буде добре.
Від Павла Розенка, отримав посаду віце-прем'єр-міністра з соціальних питань, в кріслі глави Мінсоцполітики ще в Кабміні Яценюка очікували серйозних реформ, адже соціальною політикою він займається вже більше десяти років. Однак досягти прориву він не зміг. З одного боку - близько третини населення отримують субсидії. Але з іншого - перехід до монетизації пільг, який повинен був початися з 1 січня цього року, так і залишилась у планах. Крім того, донині невідомо, скільки існує видів соціальної допомоги і допомоги.
Як не було, так і немає Єдиної бази отримувачів соцвиплат. А почалася верифікація отримувачів соцвиплат викликала різке неприйняття в суспільстві, і тут чимала "заслуга" особисто Розенко, який наказав призупинити виплати переселенцям до підтвердження їх статусу. Не дочекався обіцяного реформування і ринок праці. Нацагентство зайнятості, яке повинно займатися працевлаштуванням українців з 1 січня цього року, так і не запрацювало. Реформування пенсійної системи теж не відбулося, всі нововведення в це сфері обмежилися ліквідацією спецпенсій та справлянням 15%-го податку з пенсій, що перевищують три мінімальні зарплати. Хоча скільки тут провини міністра, а скільки інших чиновників та політиків - сказати важко.
Віце-прем'єр з євроінтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе давно і успішно співпрацює з міжнародними організаціями. Зокрема, працювала заступником директора, а потім директором благодійного фонду Open Ukraine, ініціатором якого був Яценюк, пізніше керувала благодійною організацією "Ялтинська європейська стратегія", пов'язаної з Віктором Пінчуком.
З цієї посади і прийшла в парламент за списками БПП. З приводу успішності Климпуш-Цинцадзе в якості віце-прем'єра з євроінтеграції, то тут у багатьох виникають сумніви. Не тому, що не впорається, а тому, що надто багато від неї не залежить. Наприклад, незрозумілі її функціональні обов'язки. Віце-прем'єру, крім іншого, треба буде доводити, що вона здатна зробити для євроінтеграції більше, ніж весь МЗС, а не просто бути симпатичним обличчям на зустрічах з впливовими західними політиками.
Володимир Кістіон, віце-прем'єр з питань АТО і окупованих територій - давній соратник Володимира Гройсмана і його вічний заступник. Кістіон - комфортний людина для Гройсмана. До того ж він має значний господарський досвід - у Вінниці курирував питання ЖКГ. Варто нагадати, що цей обласний центр і після відходу Гройсмана на підвищення залишається одним з кращих міст країни для життя.
Кістіон представляє ту когорту місцевих чиновників, які забезпечують роботу міського господарства незалежно від політичної погоди. Можливо, саме тому Гройсман довірив йому дуже складна ділянка - відбудувати Донбас. Що можливо при трьох умовах, вплинути на які Кастион одноосібно не може. Перше - припинення військового конфлікту. Друге - величезні інвестиції у відновлення інфраструктури краю. Третє - боротьба з контрабандою. А вона дуже багатьох влаштовує.
Не секрет, що В'ячеслав Кириленко залишився віце-прем'єром з гуманітарних питань за наполяганням "фронтовиків". Однозначно роботу цього чиновника оцінити складно. Наприклад, представники творчої інтелігенції, вважають його "шароварщиком".
Кириленко за свою пристрасть до заборон на культурний продукт російського походження отримав прізвисько "міністр не можна". Чого можна очікувати від нього в новому уряді? По всій видимості, у віце-прем'єра дуже скоро може виникнути конфлікт з міністром культури Євгеном Нищуком, діяльність якого він буде курирувати. А деякі експерти припускають, що рано чи пізно Кириленко стане фігурою, яка посварить "фронтовиків" і БПП.
Силовики і юстиція
Старий-новий міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, напевно, частіше за всіх інших міністрів опинявся в епіцентрі різних скандалів. Наприклад, у вересні минулого року депутат від БПП Сергій Лещенко заявив, що за його даними, депутат від "Народного фронту" і колишній бізнес-партнер Авакова Ігор Котвицький виконує для міністра роль "гаманця". І нібито Котвицький, на прохання Авакова, вивів в офшор $40 млн. Пізніше в мережі з'явилося приховане відео, що зафіксувало, як нібито син Авакова Олександр домовляється з екс-заступником глави МВС Сергієм Чеботарем про постачання 6 тис. рюкзаків для співробітників міністерства. Зараз цією справою займається Національне антикорупційне бюро.
Водночас саме з ім'ям Авакова пов'язана чи не єдина відчутна усіма громадянами реформа - створення нової патрульної служби та нової поліції. В уряді Яценюка Арсен Борисович був одним із стовпів, навколо якого формувалася команда прем'єра. Зараз же за Аваковим, очевидно, залишать його фронт діяльності, відсунувши від впливу на внутрішні процеси в уряді. Втім, деякі експерти вважають, що главі МВС все одно сплетут постоли, тому що він встиг назбирати собі безліч ворогів.
Міністр оборони Степан Полторак зумів впоратися з покладеними на нього вимогами забезпечити збройні сили в зоні АТО всім необхідним. Сьогодні вже не чути звинувачення Міноборони в тому, що солдати голі і босі. Степан Тимофійович не встиг вляпатися у великі скандали і політичні розборки, більш того, зараз наша армія являє собою серйозну силу, здатну дати відповідь на будь-яку агресію ззовні. Тому логічно, що Полторак залишається на своїй посаді.
Не обійшлося в його кар'єрі і без ложки дьогтю. Тут можна згадати звинувачення з боку депутатів "Батьківщини" у постачанні армії неякісних бронежилетів. Міністр оперативно доручив провести випробування броников. Після цього радник президента, волонтер Юрій Бірюков написав в соцмережі: "Дірка депутата Сергія Соболєва - найжорстокіший фейк".
Відразу після першого призначення міністром юстиції в лютому 2014 року Павло Петренко вважався одним з найбільш прогресивних членів Кабінету міністрів Яценюка. Але вже незабаром виявилося, що така характеристика не зовсім точна. По-перше, саме авторству Мін'юсту належить відомий закон про очищення судової системи. Нагадаємо, що цей документ наробив багато шуму, але виявився пустушкою, оскільки так і не зміг запустити повноцінної перезавантаження третьої гілки влади. По-друге, міністр неодноразово називав своїм головним досягненням створення системи СЕТАХ - майданчики для відкритого продажу конфіскованого майна. Але, як виявилося, загальна кількість продажу конфіскату із запуском цієї системи тільки знизилося.
Крім того, замість обіцяної конкуренції різних компаній, право на реалізацію конфіскату більше року мала лише одна структура - ДП "Інформюст". По-третє, Мін'юст підготував і відправив у міжнародні суди кілька позовів проти Росії. На якій стадії сьогодні розгляд цих позовів і коли можна очікувати хоч якогось виразного рішення по ним, невідомо. Список недоробок Мін'юсту можна продовжувати. Втім, Петренко є і успіхи. Наприклад, спільна з Мінекономіки розробка та запуск системи закупівель ProZorro заощадила заощадили держскарбниці в 2015 році 0,5 млрд. грн.
У новому Кабміні соратник Яценюка продовжить ті реформи, які велися їм у попередніх двох складах уряду. Але раз вже він залишився керувати Мін'юстом, хотілося б побачити іншого Петренко. Активніше й ініціативніше.
Соціально-гуманітарний блок
Новий міністр освіти Лілія Гриневич - близька соратниця Арсенія Яценюка. У педагогічній середовищі її вважають одним з найкращих фахівців з реформ в освітній сфері. Водночас люди, що працювали з "фронтовичкой", стверджують, що в якості депутата вона набагато ефективніше, ніж в якості міністра.
Глава МОН крім реформаторських ідей повинен мати команду і вольовий характер, тому що освіта - одна з тих сфер, де будь-які нововведення зіштовхуються зі старими підходами, змінювати які педагоги не поспішають. А оскільки основним завданням нового міністра стане шкільна реформа (саме через неї найбільше критикували міністерство часів Сергія Квіта), Гриневич ризикує стати непопулярною. Для її реалізації потрібні чималі кошти не лише з держбюджету, але і з місцевих бюджетів. І не факт, що Гриневич не звинуватять в тому, що в якомусь районі масово закривають школи або навмисно гальмують реформу.
49-річний міністр соціальної політики Андрій Рева, нинішній віце-мер Вінниці і близький соратник Володимира Гройсмана. Освоювати чиновницькі кабінети офіцер-замполіт, а потім вчитель історії почав ще в 90-ті роки, коли став заступником тодішнього голови Вінниці Дмитра Дворкіса. Втрата останнім мерського крісла в 2000 році серйозно похитнула кар'єру Андрія Реви - наступні п'ять років він провів "на задвірках", очолюючи управління соцзахисту одного з районів Вінниці.
Але перемога Гройсмана на виборах вінницького градоначальника і стала перемогою Реви - він знову повернувся в кабінет заступника, де і залишався до цього дня. В гучних скандалах він не помічений. Новий міністр любить підкреслювати, що він фігура не тільки "містечкового" рівня - у свій час був одним з авторів нинішньої методики розрахунку субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, брав участь у розробці нових нормативів споживання газу населенням в квартирах без лічильників. Достатньо буде йому цього досвіду на всеукраїнському рівні - покаже час. Та й допомогу у вигляді порад Павла Розенка йому гарантована.
"Голос Майдану" Євген Нищук повертає в Мінкульт. Ті, хто встиг попрацювати з ним в першому Кабміні Яценюка, стверджують, що він - корисний міністр. Створив майданчик для дискусій діячів культури і експертів, але сам процес особливо не втручався. "Не зашкодь" іноді правильний підхід. В одному з інтерв'ю Нищук критикував Кириленко за те, що той звільнив реформаторів з Мінкульту і заморозив цілий ряд програм.
Тепер у Нищука з'явиться можливість їх розморозити. Правда, у експертів виникли сумніви щодо успішного повернення міністра. По-перше, він знову приходить, коли бюджет уже прийнятий, значить, буде працювати в нинішніх фінансових реаліях. По-друге, після відходу з посади Євген Миколайович встиг взяти участь у конкурсному відборі директора НАБУ, але якихось конкретних пропозицій в плані реформ у сфері культури від нього не чули.
Юрій Стець, міністр інформаційної політики, прийшов в Кабмін Яценюка після того, як той піддався критиці з-за відсутності ефективної контрпропаганди проти "гібридної війни" у виконанні Росії. Так з'явився МинСтець. Далеко не всім сподобалася ідея "міністерства правди", і його голова. Виною тому - дружні відносини міністра з президентом.
Роботу міністерства Стеця теж не можна оцінити однозначно. У звітах можна прочитати про інтернет-армії для боротьби з російськими ботами, про створення телеканалу Ukraine Tomorrow, про радіо "Голос Донбасу" і так далі. Але при цьому в Україні, безпосередньо в Києві, безкарно працюють медіа, якщо не безпосередньо, то завуальовано поширюють міфи кремлівської пропаганди. Ясно, що це більше питання до спецслужб, ніж до Стеця. Однак як можна перемогти зовнішнього ворога, якщо він веде підривну роботу всередині країни. Свобода слова, звичайно, важлива, але міністру інформаційної політики, напевно, слід серйозно посилити роботу з протидії інформаційним агентів Кремля.
Ігор Жданов залишився на посаді міністра молоді і спорту за наполяганням "Народного фронту". Втім, особливо багато бажаючих керувати малобюджетним міністерством і не було. Незважаючи на те, що міністра критикували за неувагу до проблем масової фізкультури і спорту, великий спорт йому якось вдалося утримати на плаву.
Самим же великим скандалом, в якому фігурувала міністерство Жданова, стала фактична продаж Росії кримських легкоатлетів. Влітку минулого року стало відомо, що Федерація легкої атлетики України дала згоду на зміну спортивного громадянства легкоатлетам з Криму. Ціна питання - $170 тис. Міністр у зв'язку з цим звернувся в Генпрокуратуру. Результат розслідування, як це у нас водиться, невідомий. Зате у Федерації легкої атлетики відзвітували: кошти, виручені за кримчан-зрадників, пішли на підтримку українських спортсменів з Донбасу і кримських атлетів, що зберегли українське громадянство.
Оскільки перед Ждановим в новому уряді не стоять масштабні завдання, його діяльність, як і до сього часу, буде зводитися до того, щоб знаходити засоби для підтримки штанів вітчизняного спорту.
Павло Клімкін залишається працювати в МЗС.
Про нього, напевно, можна сказати тільки одне: зовнішньополітичне відомство виконує ті завдання, які перед ним ставить президент. Можна багато критикувати МЗС за провальний референдум в Нідерландах, але з іншого боку - санкції проти Росії зберігаються, безвізовий режим Україні обіцяють вже найближчим часом. Оскільки в Кабміні з'явився віце-прем'єр з євроінтеграції, він може стати підмогою для МЗС. Головне, щоб два відомства не зайнялися перетягуванням повноважень.
Економічний блок
На посаду міністра фінансів активно сватали словацького реформатора Івана Міклоша. Той відмовився. Після чого на пост глави фінансового відомства абсолютно несподівано вирішили висунути нинішнього заступника глави Адміністрації президента Олександра Данилюка - чиновника, який встиг "засвітитися" ще в часи нині побіжного екс-президента Віктора Януковича.
До призначення в АП він був радником Януковича, і з вересня 2010 року по лютий 2014 очолював Координаційний центр з упровадження економічних реформ. Остання структура перебувала під патронатом глави АП Сергія Льовочкіна. Мабуть, найбільш помітним випадом Данилюка за час його роботи на нинішній посаді стала різка критика закону про держслужбу, після якої Петро Порошенко вирішив відкликати законопроект. Чиновник заявив, що документ недостатньо радикальний для України. А ось міркувань про податкову реформу або складанні фінансового кошторису країни від Данилюка ніхто не чув. Тому про перспективи реформ Мінфіну при новому міністрі поки говорити що-небудь виразне рано.
Міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак, м'яко кажучи, дуже далекий від природоохоронної теми. Його призначення можна вважати яскравим підтвердженням тези про те, що міністр - це політична фігура. У 2007 р. він став депутатом Верховної Ради за списками "Блоку Юлії Тимошенко". У парламент Семерак тоді пішов з посади заступника голови Київської ОДА з питань внутрішньої політики - його начальником була ставлениця Віктора Ющенка Віра Ульянченко. Після перемоги Евромайдана Семерак став міністром Кабінету міністрів, а в 2014-му знову пішов у парламент, обравшись за списками "Народного фронту".
З приводу його реформаторства сказати складно, головне питання - чи вистачить йому політичної витримки, щоб не стати жертвою спокуси в одному з найбільш корумпованих міністерств, з якого зі скандалом за останні 2 роки вилетіли два міністра.
Глава Міністерства інфраструктури, 37-річний Володимир Омелян - один з наймолодших членів уряду. Старанний львів'янин почав кар'єру в Міністерстві закордонних справ у 2000 р. з посади спеціаліста другої категорії відділу НАТО і працював у цій установі з невеликими перервами аж до 2012 р., дослужившись до заступника директора першого територіального департаменту. Після цього Омелян ще пару років відав забезпеченням діяльності глави Мінфіну Юрія Колобова - того самого, якого влада Іспанії заарештували торік за запитом ГПУ, але відмовилися видавати Україні, вважаючи його переслідування політичним.
Справжній злет у кар'єрі Омеляна почався після краху режиму Януковича. Вже в березні молодий апаратник став главою служби Остапа Семерака, призначеного міністром Кабміну, а в грудні 2014 р. - заступником міністра інфраструктури україни - керівником апарату. За минулий час Омелян отримав хороше розуміння того, як працює транспортне відомство, у віданні якого перебувають автомобільні і залізні дороги, аеропорти, пошта і морські порти, генеруючі багатомільярдні грошові потоки. І з цих знань напевно розраховують отримати максимум користі батьки-засновники "Народного фронту", відправили Омеляна на підвищення.
Тарас Кутовий, новий міністр аграрної політики і продовольства, має три повних вищих освіти (одне з них - у Національній академії СБУ). Втім, цей факт не завадив невдалому розвіднику почати кар'єру в 1998 р. в міжнародному фонді "Відродження" американського фінансиста Джорджа Сороса. Після цього він пішов у великий бізнес, ставши фіндиректором девелоперської компанії Льва Парцхаладзе "XXI Століття". У 2010 р. Кутовий був призначений президентом ПАТ "Компанія Райз", яким тоді володів екс-нардеп від "Нашої України" Віталій Цехмістренко, а в 2011 р. очолив українське представництво A1 Global holdings- "дочки" російської "Альфа-груп" в Україні.
Втім, на Михайла Фрідмана він попрацював недовго, і вже в 2012 р. став депутатом Верховної Ради від партії "Удар" Віталія Кличка, вигравши вибори на окрузі № 151 у Полтавській області. А в 2014 р. повторив успіх тут же, але вже від БПП. У новому складі парламенту політик остаточно визначився з кар'єрними пріоритетами і став головою комітету з питань АПК. "Я великий прихильник диверсифікації українського ринку - розвитку фермерства, розумною і дуже контрольованої підтримки малих і середніх підприємств, розвитку переробної галузі", - заявив він. Як це буде реалізовано на практиці, поки невідомо, але точно можна сказати, що Кутовий має великий кредит довіри з боку учасників аграрного ринку.
Геннадія Зубка знизили з віце-прем'єра до міністра регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ. Геннадій Григорович прийшов на роботу в уряд Яценюка з Адміністрації президента, де з'явився на другий день після президентських виборів 2014 року, а на третій день після інавгурації Петра Порошенка став першим заступником глави АП.
У Кабміні Зубко продовжив реформу децентралізації, розпочату Гройсманом. Він завжди вважав себе людиною президента, заявляючи, що "готовий підтримувати будь-кого, хто підтримує Порошенка". На своєму напрямку Зубко багато зробив: місцева влада отримала бюджетну децентралізацію, стартувала реформа ЖКГ, пройшло об'єднання територіальних громад. Іноді зі скрипом, але в цілому децентралізацію можна вважати успішною реформою. Зниження Зубко навряд чи варто вважати сигналом згортання децентралізації. Цей аспект буде одним з основних у політиці уряду Гройсмана. Крім того, необхідно довести до логічного кінця реформу в сфері ЖКГ. І, що дуже важливо, почати втілювати план ремонту країни, який без ремонту комунальної інфраструктури неможливий.
Народний депутат, мільйонер і бодібілдер Ігор Насалик у результаті тривалих дебатів таки став міністром енергетики та вугільної промисловості. Експерти до цього призначення поставилися досить скептично. Причин тому достатньо. Пан Насалик неодноразово потрапляв у скандальні історії, розповідями про яких рясніє інтернет. Зокрема, писали про його розкішного життя, політичної всеїдності (зокрема, він категорично заперечував зв'язки з "регіоналами") і так далі.
Насалик вже заявив, що підвищення тарифів на газ в травні можна уникнути. Але тарифне питання - далеко не самий головний для його міністерства. "Папєрєднікі" так і не запропонували адекватного бачення реформування вітчизняної енергетики. За діями нового призначенця будуть активно стежити ЗМІ, в тому числі журналісти-розслідувачі. І справа не тільки в привабливості особистості Насалика. Просто енергетична сфера у нас була і залишається однією з найбільш корумпованих.
