Чого боїться Захарченко. Можливий бліцкриг ЗСУ на Донбасі (КАРТА)
Буквально всі розмови тільки про одне - про майбутнє настанні ЗСУ на Донбасі. Дійшло до того, що Путін був змушений, щоб заспокоїти своїх "підопічних" навіть підписати указ про визнання їх папірців, гордо званих документами.
У плюси дуже близького настання російські експерти заносили (і заносять) буквально все - від польотів американських стратегічних безпілотників уздовж лінії розмежування до різкого посилення наших частин на фронті.
Спробуємо і ми трохи абстрактно пофантазувати, спираючись на знання лінії зіткнення, географічних особливостей театру бойових дій і можливостей української армії і гібридних військ.
Необхідно відзначити, що за роки війни наша військова машина була серйозно реформована - змінені багато підходи в організації та постачанні, з'явився підготовлений резерв першої хвилі (тільки учасників бойових дій в країні понад 200 тис.). У рази збільшилася кількість бойових частин - з'явилися такі нові для нас формування, як, наприклад, мотопехотные бригади. В армію почала масово надходити відремонтована і модернізована техніка, і хоча її кількість, як і раніше, недостатньо, але її вже принаймні вистачає для виконання основних бойових завдань.
У теж час стан "гібридної" армії на сьогодні багатьма незалежними спостерігачами оцінюється як вкрай незадовільний. Моральний дух багато в чому підірваний останніми подіями: загадковими смертями медійних польових командирів, видавлюванням з усіх структур "ветеранів російської весни", поступовим погіршенням усіх видів постачання, у тому числі і грошового забезпечення (а з самого початку був прийнятий не самий вдалий принцип контрактного комплектування збройних формувань).
Говорячи про можливу визвольної операції, відзначимо той факт, що в умовах высокоурбанизированного Донбасу єдиною прийнятною тактикою для наступаючої угруповання буде оточення великих населених пунктів типу Донецької агломерації без лобового штурму з подальшим виходом на контроль кордону. Тобто фактично це з деякими нюансами план нашого Генштабу зразка літа 2014 р.
Ще з основних моментів - удар повинен бути одночасним по всій лінії протистояння (щоб супротивник не зміг визначити основні напрями удару і перекинути туди резерви) і швидким. Тобто на всю операцію з виходом на кордон має бути витрачено менше часу, ніж знадобиться частинах російської армії, расквартированным на прикордонних територіях, щоб вжити відповідні дії.
При цьому наступають штурмові групи (ті ж численні "аэромобильники", зараз фактично легка піхота) мають для збереження темпу наступу вибирати найбільш слабкі в оборонному відношенні напрямку, обходити опорні пункти, які будуть чинити опір, залишаючи їх на поталу артилеристам або льотчикам, а також частинам другій лінії. Благо територія театру військових дій дозволяє оперативно маневрувати силами.
З цього випливає ще один важливий елемент бліцкригу - масоване застосування артилерії і авіації. Їх завданням має бути насамперед вогневої контроль над комунікаціями, які ведуть до кордону. Тому, крім підтягування буквально всієї артилерії, включаючи "Півонії", потрібно перекидання ближче до лінії фронту і "довгої руки Генштабу" - ОТРК "Точка-У". З Краматорська вони фізично не будуть "діставати" до прикордонної території.
Чисто теоретично "реперными" точками для настання повинні стати Іловайськ, КПП "Успенка", Новоазовськ, Кришталевий (екс-Красний Луч) і приблизно район колишнього Луганського аеропорту.
Однак крім максимальної концентрації всіх наявних сил і засобів та швидке приведення їх у дію потрібно і ще один важливий фактор - зовнішньополітичний.
Бліцкриг буде мати сенс тільки в одному-єдиному випадку - якщо буде знівельована неминуча російська реакція. Слідом за виходом на ділянку українсько-російського кордону в Донецької та Луганської областей сюди дуже швидко повинні прибути міжнародні спостерігачі або, краще, миротворчі сили, які повинні зафіксувати розведення військ. А далі вже справа за дипломатами і найчисленнішою Національною Гвардією, яка повинна стрімко і жорстко зачистити звільнені території.
На користь такого сценарію говорять, наприклад, численні вчення як ВСУ, так і НГУ, де відпрацьовується насамперед наступальні дії в різних умовах, у тому числі і в міській забудові. Серйозно посилені Повітряні Сили, в тому числі і ППО, яке на першому етапі має зіграти роль якогось жупела для російського командування, яке сто разів подумає, перш ніж застосувати для підтримки "гібридів" авіацію. Адже втрати можуть зробити просто непорівнянними.
Викладений сценарій не є чим-то вже зовсім фантастичним, але на сьогодні він навряд чи виконаємо фізично: Росія раз за разом показує, що добровільно залишати Донбас не має наміру. Надто вже багато туди було вкладено і коштів і зусиль.
