Паперові бюлетені чи голосування онлайн? Як Україні проводити післявоєнні вибори

Лідер партії "Слуга народу", голова парламентського комітету з питань організації державної влади Олена Шуляк розповіла виданню Politico про плани влади змінити процедуру голосування на виборах. За її словами, українські чиновники вивчають різні європейські моделі виборів, щоб ухвалити практику, яка дозволить їм провести вільні та справедливі вибори після закінчення війни.

"Нас цікавлять нюанси електронного голосування та технічна оцінка інших альтернативних варіантів голосування, у тому числі з погляду ІТ-безпеки", — сказала Шуляк, додавши, що депутати також розглядають голосування поштою, голосування за довіреністю та онлайн-голосування.

Таким чином, Верховна Рада постає перед проблемою: залишати чинну процедуру голосування або вводити нову, і якщо так, то яку саме. У кожного варіанта є свої плюси, мінуси та підводні камені. Більше того, кожен варіант має своїх гарячих прихильників, які бачать у ньому можливість підвищити результат улюбленого кандидата в президенти та його партії. І від того, який варіант переможе у сесійній залі, залежатиме результат парламентських та президентських виборів, а отже, і наше майбутнє на наступні п'ять років.

Питання про чесність та демократичність

Звісно, вкрай важливо, щоб вибори були визнані міжнародною спільнотою чесними та демократичними. Для цього потрібно, щоб чесною та демократичною була не лише процедура голосування, а й увесь виборчий процес загалом. Зокрема, як зазначає Politico, відповідно до рекомендацій Венеційської комісії (ВК) Ради Європи та Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) прийняття суттєвих змін до виборчого законодавства має відбуватись не пізніше ніж за рік до дати проведення найближчих виборів.

Саме тому ще у жовтні минулого року Міжнародна фундація виборчих систем (IFES) та Громадянська мережа "Опора" за підтримки урядів США, Канади та Великої Британії підготували "Дорожню карту виборчої реформи в Україні" з докладним переліком кроків, необхідних для того, щоб повоєнні вибори пройшли за найвищими стандартами. Однак нашу владу ці пропозиції не зацікавили — напевно, тому, що автори карти не побачили жодної потреби у переході на онлайн-голосування.

Але і власний варіант реформи наша влада досі не пред'явила ані народу, ані західним партнерам. І тепер може виявитися, що вона запізнилася.

Якщо "слуги народу" внесуть зміни до Виборчого кодексу, скажімо, у січні 2025 року, то проводити вибори потрібно буде не раніше лютого 2026 року, інакше будуть порушені рекомендації ВК і БДІПЛ. І тоді ці вибори будуть погано пахнути. У міжнародних партнерів виникнуть підозри, що зміни були внесені поспіхом спеціально з тією метою, щоб конкуренти влади не встигли підготуватися до нових правил гри. Єдиний спосіб уникнути таких підозр — це розробити законопроект спільними зусиллями всіх парламентських фракцій із залученням, зокрема, тієї самої "Опори", Комітету виборців України та інших представників громадянського суспільства.

Альтернативний варіант – нічого не міняти. Нинішній Виборчий кодекс був прийнятий нинішнім парламентом із пропозиціями Володимира Зеленського у грудні 2019 року і, як неодноразово стверджували Зеленський та "слуги народу", задовольняє найвищі стандарти чесних і демократичних виборів. Наприклад, офіційний сайт президента запевняв, що "ухвалення цього кодексу забезпечить цілісне уніфіковане законодавче регулювання підготовки та проведення виборів в Україні, що сприятиме більш повній реалізації виборчих прав громадян, стабільності виборчого законодавства, дотриманню основних засад демократичних виборів, подальшому утвердженню демократії в Україні.". І західні партнери не казали, що кодекс є поганим. Тому, якщо ми проведемо вибори за чинним Виборчим кодексом, ніхто не дорікне нам у тому, що ми погрішили проти стандартів.

Питання про множинних громадян

Якщо говорити про політичну вигоду, то запровадження онлайн-голосування — це спосіб розширити коло виборців. Фактично це друга частина політичної технології, першою частиною якої є законопроект Зеленського про множинне громадянство, ухвалений у першому читанні 17 грудня. Щойно він стане законом, у нас з'явиться нова категорія виборців — громадяни (піддані) дружніх країн, які отримають українське громадянство за спрощеною процедурою шляхом подання декларації про визнання себе громадянином України.

Якщо проводити вибори за нинішнім Виборчим кодексом, то ця нова категорія виборців буде малочисельною. Навряд чи багатьом американцям і європейцям захочеться отримати український паспорт, і ще менше буде бажаючих витратити день на те, щоб дістатися українського посольства чи консульства і вистояти там чергу за бюлетенем.

Але якщо обидві процедури — отримання громадянства та голосування — можна буде провести за кілька хвилин онлайн, не виходячи з дому, то наші вибори перетворяться на міжнародну онлайн-гру, в якій виграє та команда, яка залучить найбільшу кількість гравців. І головним ляльководом на наших виборах може бути, наприклад, Ілон Маск. Він має для цього і мотив (пекуче бажання підгадати Україні), і ресурси (як фінансові, так і організаційні у вигляді соцмережі X, колишнього твіттера).

Питання про вільне волевиявлення

Олена Шуляк в інтерв'ю Politico досить докладно пояснила, навіщо владі знадобилося голосування онлайн. "Наразі у нас величезна проблема з реєстром виборців, тому що люди виїхали [за кордон], — сказала головна "слуга народу". — За різними оцінками, лише внутрішньо переміщених осіб — 6,5 млн осіб". Навіть після війни однією з ключових проблем залишиться надання можливості голосувати громадянам, розкиданим по всьому світу, в тому числі і на окупованій Росією території України. "Де вони зараз знаходяться, де голосуватимуть — все це потрібно вирішити", — додала Шуляк.

З її слів чітко видно, що влада збирається ігнорувати головну проблему: необхідність дотримуватись Конституції, у статті 71 якої записано, що "громадянам гарантується вільне волевиявлення". Очевидно, що єдине місце, де Україна може гарантувати своїм громадянам вільне волевиявлення, — це виборча дільниця. Ну або голосування вдома у присутності, як вимагає Виборчий кодекс, не менше трьох членів виборчої комісії (а також офіційних спостерігачів, якщо ті захочуть).

А голосування онлайн — це радше гарантія, навпаки, що волевиявлення буде не вільним, а під дулом автомата (на окупованих територіях, про виборче право мешканців яких так турбується Шуляк), або за гроші. Можна оцінити це у цифрах. У 2019 році на парламентські вибори прийшло 14,76 млн осіб. Припустимо, що 2025 року проголосують 14 мільйонів. Щоб купити в Україні 10 мільйонів голосів по тисячі гривень за голос, потрібно лише 250 млн євро. Щоб докупити, скажімо, 2 мільйони голосів українських біженців у Європі за сто євро, потрібно ще 200 млн євро. Звісно, Путін легко проплатить цю схему, як і купівлю парочки партій, одна з яких буде проросійською, а інша цілком патріотичною. І він легко забезпечить, щоб ще 2 мільйони українців проголосували так, як йому потрібно, на окупованих територіях. У підсумку він отримає повністю свою Верховну Раду. Аналогічно на президентських виборах він може купити двох кандидатів, шляхом скуповування онлайн-голосів вивести їх у другий тур — і за будь-якого результату отримати на посаді президента України свою маріонетку.

Питання про ідентифікацію виборців

У будь-якому разі, як не голосуй (на виборчій дільниці чи вдома онлайн), але виборець повинен якось ідентифікуватися. Щоб оцінити масштаби проблеми, відштовхуватимемося від цифр, які озвучив 17 грудня з трибуни парламенту голова тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з питань захисту прав внутрішньо переміщених осіб "слуга народу" Павло Фролов. Його комісія нарахувала 4,7 мільйона внутрішньо переміщених осіб, 7,7 мільйона біженців за кордоном та 6 мільйонів українців на окупованих територіях.

Якщо залишити стару процедуру голосування, то потрібно заблокувати у реєстрі виборців усіх мешканців окупованих територій, які не виїхали звідти та не зареєструвалися за новим місцем проживання в Україні чи за кордоном. А всі, хто зареєструвався за новим місцем проживання, мають бути автоматично внесені до реєстру виборців. Технічно це найпростіший варіант.

Якщо ж запроваджувати голосування онлайн, то потрібно забезпечити ідентифікацію решти, тобто тих, хто живе на окупованих територіях або виїхав звідти, але ніде не зареєструвався. Цікаво буде почути від Шуляк її ноу-хау, коли вона як голова парламентського комітету представлятиме свій проект у парламенті.

Питання про зручність голосування

Якщо порівняти дві процедури голосування — паперовим бюлетенем та онлайн — кожна зручна для однієї частини виборців і незручна для іншої.

Голосування паперовим бюлетенем зручне для тих, хто боїться, по-перше, фальсифікацій, по-друге, скуповування голосів і з обох цих причин не довіряє онлайн-голосуванню. Якщо, попри позицію цих людей, онлайн-голосування все-таки буде запроваджено, це стане фактором політичного розколу суспільства.

Крім того, прихильники паперових бюлетенів мають і політичний розрахунок. Вони байдужі до сліз тих, хто плаче про бідних-нещасних біженців, яким буде важко дістатися українського посольства чи консульства. Якщо ці біженці не повернуться в Україну до дня виборів, швидше за все вони вже пустили коріння у своїй новій країні проживання і взагалі не збираються звідти сюди повертатися. У такому разі можна зрозуміти тих скептиків, які кажуть, що і не потрібно полегшувати голосування цій категорії, "а то вони там наобирають нам пройдисвітів і потім з нас сміятимуться, як ми з ними мучимося". З погляду цих скептиків буде чудово, якщо проголосують лише ті, хто залишився в Україні і хвилюється за долю України хоча б настільки, що витратив час, аби дістатися виборчої дільниці.

Звісно, політичний розрахунок є і у прихильників онлайн-голосування. Наприклад, їм хочеться контролювати голоси військових. Для цього через деякі медіа просувається ідея про те, що онлайн-голосування — це турбота про наших солдатів, які інакше не зможуть проголосувати. Однак, якщо солдатам доведеться голосувати онлайн у своїй частині чи на бойових позиціях, то не буде жодного способу забезпечити, щоб це голосування було таємним і вільним.

Зрозуміло, що онлайн-голосування може бути зручнішим для тих, у кого є смартфон, але немає часу та грошей дістатися до виборчої дільниці. До того ж чимала частина будівель, які раніше використовувалися для проведення виборів, постраждала від обстрілів або взагалі фізично знищена, і це проблема не лише прифронтових районів, а й тилових областей. Звісно, без виборчої дільниці не залишиться ніхто, але багатьом тисячам українців доведеться витратити більше часу, ніж на минулих виборах, щоб дістатися місця голосування.

Проте навіть якщо вони не проголосують, це не внесе розкол у суспільство. Усі знають: вина за зруйновані будівлі лежить на Росії, а не на паперових бюлетенях.