Буря в склянці. Як "нафтогазоботы" премію Коболєва захищали
Історія з преміями керівникам "Нафтогазу" в чомусь навіть анекдотична: менеджмент державної кампанії за свою роботу отримує заробітні плати, перевищують 2 млн грн на місяць, але при цьому виписує собі багатомільйонні премії. Найбільший резонанс викликало нарахування керівниками НАК собі премій у зв'язку з перемогою в арбітражі в суперечці з ВАТ "Газпром" з транзитним контрактом. Точна сума премій конкретним чиновникам "Нафтогазу" ховалася, але ЗМІ стверджували, що голова правління НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв повинен був отримати $7,9 млн, а комерційний директор Юрій Вітренко - $6 млн.
Зрозуміло, що ніщо не викликає більшого подразнення пересічного українця, ніж чиновник-мільйонер на броньованому представницькому авто з охороною, за яку щомісяця сплачується 200 тис. грн з рахунків державного підприємства. Роздратування виникло і у акціонерів "Нафтогазу" - Кабміну. І ось 18 липня на засіданні Кабміну оголошується рішення - прем'єр-міністр Гройсман заявив, що "жадібність і фантастичні цифри бонусів" сприймати і підтримувати не можна, і уряд вніс зміни до постанови від 19 травня 1999 року № 859 "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств" пунктом такого змісту: "Забороняється у разі незатвердження (непогодження) в установленому законодавством порядку річного фінансового плану виплат винагороди (премії) керівникам, заступникам керівників підприємств". Це означає, що про премії в десятки мільйонів чиновники держпідприємств можуть забути.
Але залишимо за дужками питання моральності або доречності нарахування премій. Цікавою була реакція керівництва "Нафтогазу" на це рішення. Вирішивши, що Гройсман оголосив їм "преміальну" війну, Коболєв з соратниками дали відмашку команді "нафтогазоботов" "мочити" Гройсмана. Виглядало це хаотично і погано організовано, результат - сумнівний (бабусі біля під'їзду Ломів не читають), але найбільш цікавим стало те, що з-за відсутності часу "блогери на контракті" працювали незграбно, одночасно вивалювали на швидку руку виписані посили і цим "спалили" мережа, найняту для захисту майбутніх нафтогазовских премій.
Першим став поширюватися меседж про "совковому вирішенні", популізмі і "вінницькій школі економіки". Деякі в серцях його повторили кілька разів у різних формах:
Ця хвиля була відпрацьована досить грамотно, але далі пішов хаос з "темниками", і пости стали менш зв'язковими. Так, меседж про те, що "замість мотивації держчиновників уряд займається популізмом", було відпрацьовано значно слабше:
Жарт непогана, але лайків набрала менше. В очікуванні нових тем "нафтогазоботы" писали твори на тему. Деякі знову почали набирати сотні лайків.
Або просто передруковували пости один одного:
У якийсь момент цієї групи ломів "поперло" - з'ясувалося, що пост прем'єра на "Фейсбук" був відредагований. Шок, скандал, інтриги, розслідування, які, щоправда, вже не викликали суттєвої реакції у їх передплатників:
Увечері нових меседжів так і не підвезли, і хвиля постів спала. В цей час Коболєв тримається відносно нейтрально в публічному просторі, а Вітренко пише пости про те, що якщо б не виграш юристів, найнятих за кошти державної компанії "Нафтогаз", то в Україні була б "влада генерал-губернатора" (дивне твердження, оскільки ніяких грошей від "Газпрому" Україна так і не отримала, а "генерал-губернатор" в Україні тим не менш, так і не з'явився) і публікує стару інфографіку. Вранці тема взагалі "здохла", так і не викликавши резонанс у суспільстві, яке переважно орієнтується на телебачення.
Оскільки можна чітко простежити синхронність постів на певну тему з однаковими значеннями, очевидно ці блогери діють як організована група з опрацювання певних тем. Що об'єднує більшість цих людей, крім рамок "ДемОрды" на фото в профілі?
Олександр Нойнец, популярний блогер, екс-піарник екс-"регіонала" Юрія Іванющенка, один з творців сайту "Петро і Мазепа", один радника президента Юрія Бірюкова, з яким разом перейшов працювати з миколаївського осередку БПП в центральний офіс партії Порошенко. Олександр Швець, блогер, також творець сайту "Петро і Мазепа". Юрій Гудименко, блогер. Віктор Трегубов, "Петро і Мазепа". Дана Ярова, волонтер, блогер, хороша знайома Юрія Бірюкова. І так далі. Перший висновок, який можна було б зробити з переліку блогерів, які синхронно відпрацьовують одні теми, - більшість з них відносили до пулу так званих "порохоботов", більшість з них активно позиціонують себе як представники партії "Демократична орда". Дійсно, вони часто разом "світилися" на камерних зустрічах "порохоботов" з президентом. Але пул інших відомих "порохоботов" чомусь розгін теми у соцмережах не підтримав.
На думку деяких експертів, координатором групи є радник президента Юрій Бірюков, з яким члени групи як мінімум знайомі або знаходяться в дружніх відносинах. Група в пулі "порохоботов" є автономною і має можливість грати на інших полях, якщо це прямо не шкодить комунікативним справах Адміністрації президента. В цій ситуації група дійсно діє автономно від інших "порохоботов". "Нафтогазоботы на контракті" почали відпрацьовувати тему професійно, але "здулися" під вечір, очевидно, через відсутність адекватних посилів від замовника до кінця дня.
Особливий резонанс тема не викликала з кількох причин - дуже токсична історія з багатомільйонними преміями за рахунок платників за послуги державного монополіста, яку важко "грати" комунікаційно, відсутність масової аудиторії серед передплатників "Ломів на контракті". А телебачення, яке і є основним джерелом інформації для масової аудиторії, висвітлював тему з обмеженням премій чиновникам переважно нейтрально або позитивно. Тому бюджет на комунікацію теми "у чиновників відбирають останні багатомільйонні премії" явно був невеликий і за фактом був витрачений вхолосту. Хоча "група Бірюкова" працювала досить професійно, токсичність теми не є співвідносить із затраченими ресурсами і з комунікативними можливостями "нафтогазоботов на контракті".
