Будиночки поросят. Чому Ситник іноді виглядає безглуздіше Боширова і Петрова
Спочатку з'являються чутки про те, що в Раду скоро прийде постанову на зняття недоторканності з лідера Радикальної партії Олега Ляшка за "незаконне збагачення", але після зустрічних звинувачень у політичному замовленні, про це всі забувають, але на арені з'являється міністр інфраструктури Володимир Омелян з цілком офіційним аналогічним обвинуваченням, за яким члену уряду загрожує до 10 років в'язниці.
Суть претензій до міністра у антикорупційного органу в тому, що той офіційно заробив за останні роки кілька мільйонів менше, ніж витратив. Не зупинило НАБУ і те, що кілька аналогічних справ в останні роки розвалилися як будиночки казкових поросят. В САП, яка вже давно не дуже ладнає з НАБУ, всю безперспективність справи Омеляна мабуть розуміють, але з обов'язку служби зобов'язана бути в суді в якості сторони обвинувачення, не просили для міністра не тільки арешту, але і скільки-небудь велику суму застави, обмежившись символічними 5 млн. гривень. Однак справа не дійшла і до них - Омелян був відпущений на поруки солідарних з ним представників політичної еліти, серед якої був і побратим по нещастю Ляшко.
Здавалося б, на цьому справа Омеляна повинно тихо стихнути і забутися, але ні, в НАБУ вирішили йти до кінця і продовжили атаку на міністра через ЗМІ, оприлюднюючи матеріали розслідування - особисте листування Омеляна і членів його сім'ї. При цьому в НАБУ гордо відрапортували, що справа міністра інфраструктури налічує аж цілих 20 томів і опублікована мала частина. У всьому цьому міг би бути хоч якийсь сенс, якби листування Омеляна і справді мала хоч щось схоже на викриття, але все, що ми можемо дізнатися з неї - це те, що Омелян дозволяє своєму братові користуватися його ж автомобілем БМВ. Про даними слідства, це авто купив Омелян, але оформив на свого брата.
А ще з листування дружини Омеляна можна дізнатися, коли їй привезли матрац і провели інтернет в будинок, в якому сім'я міністра фактично проживала, але це нібито не було відображено у декларації.
Не хочеться бути адвокатом Омеляна бодай тому, що цілком може виявитися, що міністр інфраструктури далеко не безгрішний. Проблема НАБУ в тому, що всю цю переписку в суд не понесеш, так само як і математичні розбіжності витрат і доходів. За великим рахунком вся Україна давно в курсі, що наші чиновники масово записують майно на родичів. Ось тільки судових вироків на цей рахунок знайти не вдасться. Представники нашої політичної еліти, як би хто до них не ставився, все ж не найдурніші люди в країні і чудово розуміють, що притягнути їх до відповідальності за оформлення автомобіля на брата неможливо. Це справа суто приватна, мало у кого в родині заведено...
Що ж стосується листування, то по-перше, НАБУ ще потрібно довести, що все це писав особисто Омелян, а не, наприклад, якісь хакери або дружина взяла телефон покористуватися і розважалася листуючись від його імені, а по-друге, ці матеріали повинні бути отримані законно, з чим у НАБУ дуже часто виникають проблеми.
Ось, наприклад, в день оприлюднення НАБУ листування Омеляна Окружний адміністративний суд Києва визнав незаконною прослуховування іншого фігуранта гучної справи бюро - нардепа Борислава Розенблата. А це означає, що на його фактично поставлено жирний хрест, і вся робота знаменитого "агента Катерини", як і всі гроші, витрачені на її впровадження, пішли прахом. А докази у справі Розенблата, нагадаємо, були набагато переконливіше і серйозніше претензій до Омеляну.
Але на цьому перелік "фейлов" НАБУ за останній час, зрозуміло, не обмежується. 19 вересня, наприклад, стало відомо, що співробітники НАБУ і САП влаштували щось на кшталт бійки, в результаті якої сталося ДТП, а водій САП потрапив у лікарню. Більш того, детективи НАБУ примудрилися втратити айфон олігарха Володимира Онищенка, вилучений у свій час в якості речового доказу, якщо, звичайно, це не легенда для прикриття незаконних дій з матеріалами слідства.
І це тільки події останніх днів. А якщо згадати дурну прослуховування в акваріумі антикорупційного прокурора Назара Холодницкого і масу безперспективних справ, то дуже складно сприймати роботу НАБУ всерйоз.
Схоже, головна проблема Ситника і його детективів в тому, що вони так до кінця і не зрозуміли з чим насправді мають справу і як можна по-справжньому боротися з корупцією. У НАБУ, наприклад, люблять згадувати, що вони так і не отримали права на негласні слідчі дії та не скасована стаття за провокацію хабара. Все це, звичайно, справедливо, але лише частково. Насправді прослуховування корупціонерів практично безглуздо. Вони, повторюся, не найдурніші люди і чудово обізнані, що всі їхні телефони або вже зараз прослуховуються, або можуть прослуховуватись у будь-який момент, а тому ніхто, зрозуміло, по телефону або в месенджерах і навіть в власних кабінетах прямим текстом про корупцію не говорить, а використовуються як мінімум невинні евфемізми. Наприклад, замість фрази "відкат 30%" говорять "доповідь на 30 сторінок".
Те ж саме стосується і провокації хабара. Розумні корупціонери, яких більшість, з людьми з вулиці ніяких справ просто не ведуть, а якщо й ведуть, то вкрай обережно і після максимально ретельної перевірки. Справи ведуть тільки "зі своїми". Всі чудово розуміють, що досі незнайомий бізнесмен, пропонує щедрий відкат за "вирішення питання" може бути "підставою" і не тільки від правоохоронців, але й від багатьох недоброзичливців, яких у цих людей вистачає.
Зрозуміло, бувають і винятки: недосвідчені чиновники, які прийшли на держслужбу з бізнесу; втратили відчуття небезпеки з-за безкарності або втратили здатність міркувати від жадібності. Саме ці люди в основному і роблять статистику для борців з корупцією. Але у вищих ешелонах таких практично не буває, та й з ними правоохоронці чудово справлялися і без НАБУ.
Детективам Ситника потрібно не по 20 томів безглуздих справ строчити, і днями і ночами месенджери міністрів читати, а шукати по-справжньому ефективні шляхи боротьби з корупцією і в першу чергу юридичні. Підслухати те все що завгодно можна, а от довести в суді, як бачимо, поки що не вдається нічого. Завдання ця вкрай складна, вимагає неабиякого інтелектуального напруги і глибокого знання матеріалу. Простіше кажучи, детективам Ситника потрібно бути розумнішими корупціонерів, а спроби ловити велику корупційну рибу за допомогою простих рецептів призводить до того, що ми спостерігаємо зараз - яскравою і гучною, але по суті безглуздою імітації.
