Будь як Порошенко. Що показав перший закордонний візит Зеленського

Дводенний вояж до Брюсселя, який є також і першим закордонним візитом нового президента України Володимира Зеленського, підходить до кінця. У перший день він встиг поспілкуватися з главою Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером і генеральним секретарем Організації Північноатлантичного договору (НАТО) Йенсом Столтенбергом, а також президентом Польщі Анджеєм Дудою.

До речі, те, що зустріч з польським колегою відбулася на старті каденції Зеленського, - правильно як у практичному, так і в символічному сенсі. Це, по суті, сигнал про те, хто є ключовими партнерами України в Європі. Так, з одним з них - Польщею - є складнощі у взаєминах, які зумовлені різними поглядами на ті чи інші події спільної історії. Однак Зеленський, по суті, запропонував Варшаві перезавантаження. І допомогти в цьому двом країнам можуть інші точки дотику. Зокрема, протистояння як Росії в цілому, так і її проектом "Північний потік-2", спрямованого на посилення енергетичної залежності Євросоюзу від Москви.

Точно не зайвим було і участь Зеленського у вечері, який проходив у посольстві США в Брюсселі. Там були присутні, до всього, зять-радник президента Дональда Трампа Джаред Кушнер і міністр енергетики Рік Перрі. Налагодити неофіційний канал зв'язку - думка слушна і стандартна для дипломатії. Але процес трудомісткий, так і можна наламати дров.

В цілому ж візит шостого українського президента несе Європі цілком ясний сигнал: зовнішньополітичний курс Києва не змінюється. Хоча викликає щонайменше здивування вибір Адміністрацією президента дати його першого "виходу у світ" після вступу на посаду. Виникає питання: на Банковій взагалі відстежували календар подій у Європейському союзі? Адже буквально нещодавно завершилися вибори в Європейський парламент, і головний законодавчий орган ще навіть не сформована. В рівній мірі як і Єврокомісія, і інші інститути ЄС. Який сенс у перехідний період їхати в столицю блоку - заради спілкування з чиновниками, які без п'яти хвилин вже у відставці?

Наскільки б не були впливові і авторитетні той же Юнкер або президент Євроради Дональд Туск, зараз вони перебувають у статусі "кульгавих качок". Втім, і сам Зеленський буде кульгати як мінімум до проведення дострокових виборів у Верховну Раду та формування за їх підсумками правлячої коаліції.

Горезвісна "кульгавість" дозволяють Юнкер і Туску відчувати себе більш розслаблено і знизити рівень самоцензури - можуть дозволити собі сказати чи не все, що побажають. В рамках пристойності звичайно. Хоча президент ЄК рідко відмовляв собі у можливості сказати щось таке або обійняти того, хто сподобався, в пориві (як стверджують злі язики, дионисийской) любові до ближнього свого.

Тому Юнкер наважується на тези або дії, які в інших в Брюсселі викликають деякий сором. Як кажуть, що у всіх на думці... Звідси і слетевшая з мови Юнкера фраза у відповідь на питання, чи не сумує він за свого друга Петра Порошенка: "У мене є новий". І якщо Туска можна з відомою часткою умовності вважати втіленням розуму ЄС (тверезий, розважливий, толерантний, вихований), то Юнкер - без сумнівів, душа компанії. Ось він сльозу пускає під час останньої зустрічі з Порошенком (в якості президента України), а вже крокує коридорами в Брюсселі в обнімку з "новим другом", як би кажучи про себе: "Ну-ка, ну-ка, дай на тебе подивлюся, дорогий" і "Агов, народ! Дивіться, кого я привів! Правда милаха?".

Але, з іншого боку, не можна не визнати, що така поведінка пана Юнкера додало теплоти і позитиву візиту Зеленського. Та й сам президент після охрестив Юнкера "теплим дядьком". Так ось. Цей "теплий дядьків", а також трохи менше "теплий", але все одно дуже приємний "дядько Туск" забезпечили щодо невимушену атмосферу для нового президента України, щоб він зміг попрактикуватися у спілкуванні з керівництвом Євросоюзу, членом якого прагне стати Україна. Так що це, напевно, є відповіддю на адресований Банковій вище питання про доцільність відвідування Брюсселя після виборів до ЄП і до призначення ЄК - це "генеральна репетиція" для Зеленського. Правда, генрепетиция не обійшлася без промахів. Зокрема, було помітно, як старанно берегли Зеленського від питань преси. Причиною того може бути те, що своїм прес-секретарем президент обзавівся буквально днями, і формат його спілкування з журналістами толком не опрацьований. В той же час не можна виключати, що це стане нормальною практикою для глави держави на майбутніх візитах. Незручні питання - все ще його вразливе місце. Куди безпечніше відповідати на пару-трійку питань після спільних брифінгів, які з легкістю можна промодерировать як потрібно.

Повертаючись же до зустрічей з відхідними чиновниками у Брюсселі, зазначимо, що винятком явно почали переговори з генсеком НАТО. Тут все по-серйозному. Але, перш ніж оцінити сказане Зеленським, зазначимо позитивний момент - президент говорив англійською мовою. Хороший, до речі, приклад для співвітчизників, які чи то через сором'язливість, чи сформувалися в процесі навчання комплексів не можуть, незважаючи на знання, спілкуватися іноземними мовами. Щоб говорити - треба говорити, так що будьте як Зе, громадяни!

Що варто підкреслити особливо: Зеленський під час спільного виступу з Столтенбергом в штаб-квартирі Альянсу чітко продемонстрував, що продовжує курс Порошенко. За його словами, стратегічний курс України на повноцінне членство в НАТО, що вже закріплено в Конституції України, і залишиться незмінним. Це перший момент. Хоча Зеленський потім бухнул в кашу столову ложку солі, коли витягнув на світло поеденную міллю ідею референдуму про вступ в Альянс. Хоча це може бути так - для красного слівця, точніше для виборця, не палає любов'ю до НАТО.

Другий момент: "Ми готові вести переговори з РФ, ми готові впровадити мінські домовленості, але ми спочатку повинні мати можливість захищати себе і стати сильнішими в економічному, політичному і військовому сенсі".

Ці тези ну дуже - практично один в один нагадують заяви попереднього президента. А в деяких випадках і зовсім слово в слово. Наприклад, Зеленський заявив сьогодні таке: Україна в ЄС - це смерть російського імперського проекту. Більш того, це потужний удар по російському авторитаризму, шлях до демократичних змін у Росії". Те ж саме 18 травня і сказав Порошенко, даючи настанови своєму наступникові. Як бачимо, Зеленський виконав домашню роботу на відмінно.

Так що змінилася не суть, але оболонка. У компанії єврочиновників звички Зеленського все ж викликають у пам'яті Януковича. При тому що в трансляції смислів президент більше нагадує Порошенко. І в Брюсселі він фактично визнав, що альтернативи обраному Україною зовнішньополітичного шляху немає. І це точно не добра новина для тих виборців, які сподівалися на "російську корекцію" вектора політики Банкової. У результаті вийшло, що чергова передвиборна обіцянка, включаючи образи з "Слуги народу", Зеленського, поряд з темами комунальних тарифів і переговорів з МВФ, виявилося передвиборчою технологією.