Броньований зоопарк. Як Україна буде підганяти під стандарти НАТО всі свої танки

Особливо багато питань накопичилося по такій специфічній темі, як танки на озброєнні силових відомств, а варто сказати, що, крім збройних сил, танками має і Національна гвардія України.

На момент анексії Криму єдиним типом танка в армії був Т-64 різних модифікацій. Проте вже з осені 2014 р. для відшкодування втрат і озброєння знову формованих підрозділів було прийнято рішення поставити на озброєння Т-72, які були виведені з бойового складу на початку 1990-х і продавалися на експорт.

У 2015 р. було прийнято і таке неоднозначне рішення, як прийняття на озброєння десантно-штурмових військ і корпусу морської піхоти ще одного типу танків Т-80. Тут був один величезний "плюс" - танки були "майже нові" за українськими мірками (випуску другої половини 80-х років), відстріляти стовбури і сильно зносити ходову радянські танкісти просто не встигли.

І нарешті, навесні 2018 р. було оголошено про повернення на озброєння ще одного типу танків Т-84У "Оплот". Після капітального ремонту шість таких машин пішли на озброєння батальйону 14-ї окремої механізованої бригади і в цій якості взяли участь у міжнародних танкових змаганнях Strong Europe Tank Challenge-2018 (з різних причин вкрай невдало). Зараз вони передані в 169-й навчальний центр "Десна", звідки, за деякими даними, незабаром підуть на озброєння 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Десантно-штурмових військ.

Зрозуміло, що такий величезний список типів танків на озброєнні української армії є вкрай вимушеною, адже підтримувати в боєздатному стані такий "зоопарк" практично нездійсненне завдання для наших військових підприємств, особливо враховуючи гостру залежність у поставках запасних частин від російських виробників.

Судіть самі. Якщо з озброєння все більш-менш нормально - всі танки озброєні стандартної 125-мм гладкоствольної гарматою (хоча при цьому до 2014 р. виробництва власних танкових стовбурів просто не було), то з двигунами все набагато заплутаніше. На танках, які зараз перебувають на озброєнні ЗСУ, стоять шість (!) типів двигунів, причому половина з них виробляється у Російській Федерації.

І це, не рахуючи двох типів динамічного захисту "Контакт-1" (на Т-64БВ, Т-64БВ1, Т-72АВ, Т-72Б, Т-72УА) і "Ніж" (Т-64БМ "Булат", Т-64Б1М, Т-72УА і Т-84 "Оплот"). Також на різних моделях серйозно розрізняються системи управління вогнем.

Тому кожен раз, коли заходила розмова про перспективи, військові воліли відмовчуватися. Тільки відносно недавно деякі плани танкового будівництва в інтерв'ю кореспондентові газети "Народна Армія" розкрив начальник Центрального бронетанкового управління Збройних сил України генерал-майор Юрій Мельник.

Судячи з усього, був обраний варіант "м'якого" переходу до стандартів НАТО. Після закінчення "особливого періоду" Міністерство оборони планує відмовитися від використання в армійських частинах нетиповою для ЗСУ техніки - танків Т-72 і Т-80, а зосередитися на модернізації наявного парку танків Т-64БВ, насиченні частин танками Т-84У і "Оплот-М" аж до доопрацювання за західними лекалами і запуску серійного виробництва перспективного танка з сварно-катаної вежею і автоматом заряджання під унітарний снаряд на основі досвідченого Т-84-120 "Ятаган". Причому вже цілком очевидно, що в досить тривалій перспективі планується відмовитися від 125-мм радянського танкового знаряддя і повністю перейти на 120-мм західний стандарт.

Вже до 2019 р. військові чекають від Харківського конструкторського бюро з машинобудування ім. Морозова нового варіанту модернізації Т-64. Очевидно також те, що він, по всій видимості, зовсім не схожий на БМ "Булат", в експлуатації якого в ході війни на Донбасі були виявлені серйозні проблеми, пов'язані насамперед з недостатньою живучістю немодернізованого шасі. В інтерв'ю прямо вказується на те, що першим ділом модернізації будуть піддаватися моторно-трансмісійне відділення, системи зв'язку, навігації, системи управління озброєнням.

Частково це вже реалізовано при капітальному ремонті танків Т-64БВ в 2016-2017 роках Це перш за все встановлення прицілів нічного бачення ТПН-1-ТПВ (виробник - "Тримен-Україна" і UaRpa) для всіх членів екіпажу: командира, навідника та механіка-водія. Прилади командира і навідника інтегровані в систему управління вогнем, забезпечуючи виявлення, розпізнавання і знищення противника на відстані понад 1,5 км. Крім того, на машинах зразка 2017 р. встановлені системи супутникової навігації від держпідприємства "Оризон-Навігація" і нові цифрові радіостанції "Либідь К-2РБ" з дальністю дії до 70 км. Є велика частка ймовірності, що саме для цієї модернізації державне підприємство "Промоборонекспорт" закупило щонайменше 539 електронно-оптичних перетворювачів американської Harris Corp.

Крім того, в інтерв'ю окремим пунктом варто розгортання виробництва в країні танкових стовбурів як калібру 120, так і 125 мм. Фактично отримала підтвердження неофіційна інформація про те, що всі (або, принаймні, якась частина точно), що пройшли ремонт та часткову модернізацію танки отримують вже гармати вітчизняного виробництва (в 2014-2016 роках такі заміни відбувалися шляхом "канібалізації").

Таким чином, можна сміливо говорити про те, що у нашого військово-політичного керівництва є чітка програма розвитку такого важливого компонента Сухопутних військ, як танки. І вона поступово реалізується, причому з урахуванням можливостей як окремих вітчизняних виробників, так і бронетанкової галузі в цілому.