Навіщо Зеленському закуповувати противопартизанские штурмовики "Супер Тукано" з Бразилії

На початку серпня цього року з подачі одного з іспанських інформаційних агентств з'явилася інформація про відвідування Бразилії нашою військовою делегацією на чолі з командувачем Повітряними силами України генерал-полковником Сергієм Дроздовим. При цьому журналісти акцентували увагу на тому, що основний інтерес наші військові проявляли до штурмовики "Супер Тукано".

На той момент військове відомство отмолчалось, адже на всіх рівнях звучало і звучить як мантра тільки одне - "якщо купувати літаки на Заході, то тільки машини американського F-16 або шведського "Грипена". З'явилося кілька статей місцевих експертів різного рівня - і, здавалося б, питання було вичерпано.

Однак реальність виявилася зовсім іншою. У середині жовтня з'явилася інформація про те, що в Португалії наші льотчики провели ознайомчі польоти на "Супер Тукано".

І ось буквально сьогодні у себе в "Твіттері" президент Бразилії Жаир Болсонару після зустрічі з главою української держави, написав про те, що Україна зацікавлена в купівлі літаків "Супер Тукано" і що набагато більш цікаво - військово-транспортної машини Embraer КС-390!

Сенс таких покупок на сьогодні абсолютно незрозумілий. Причому якщо "Супер Тукано" ще якось можна виправдати використанням в якості носія керованого зброї класу "повітря-поверхня", то КС-390 - це практично повний аналог нашого Ан-170/178.

Та й те, що "Супер Тукано" може бути навіть чисто теоретично корисний у ході війни на Донбасі, а тим більше у відкритому протистоянні з Російською Федерацією, велике питання.

Почнемо з плюсів. Це перш за все можливість дії з будь-яких злітно-посадкових смуг, у тому числі грунтових аеродромів, а також відносна універсальність - у вигляді того, що вона може використовуватися для відпрацювання бойових навичок пілотами реактивної авіації. Правда, навчально-бойових машин у нас поки вистачає, але універсальність для літаків ніколи не була зайвою.

Так як літак спочатку проектувався як антипартизанский, то він непогано озброєний: в крилі розташовуються два великокаліберних 12,7-мм кулемета FN Herstal M3P з боєзапасом по 200 патронів на ствол. Також під фюзеляжем літака може бути встановлена скорострільна 20-мм авіаційна гармата, а на подкрыльевых вузлах підвіски додатково можна розмістити ще два 12,7-мм або відразу чотири кулемети калібру 7,62-мм (боєкомплект 500 патронів на ствол).

Всього на літаку є п'ять жорстких точок підвіски (одна під фюзеляжем і чотири під крилом) з максимальним бойовим навантаженням 1500 кг.

Цікаво, що виробник говорить про можливість використання навіть керованих ракет класу "повітря-повітря" ближнього радіусу дії (класу AIM-9 "Сайндвиндер"), а також свободнопадающих або коректованих авіабомб Mk 81 (119 кг до 10 бомб) або Mk 82 (227 кг до п'яти бомб). Крім того, можлива підвіска пускових блоків SBAT-70/19 або LAU-68 для 70-мм некерованих авіаційних ракет.

А ось тут починаються "мінуси" - все озброєння літака натовського зразка і тому для ефективного застосування треба або купувати за кордоном (а їх треба багато і це дуже дорого) або "допілівать" під радянські зразки, яких на складах досить багато. Але в цьому випадку треба забувати про керованих зразках, які в цьому випадку будуть штучним товаром.

Є й обґрунтовані сумніви в ефективності застосування подібних турбогвинтових машин в умовах, наприклад Донбасу. Машина проектувалася для боротьби з партизанами. А яке озброєння доступно бандформуванням - зенітні кулемети, автоматичні гармати, максимум ПЗРК. Тому "Супер Тукано" хоча і має достатню велику висотність, проте явно недостатню для дій проти ешелонованої по висоті ППО, а саме те, що ми спостерігаємо в окупаційних корпусів на Донбасі.

Як показали події літа 2014 р., без керованого авіаційного озброєння навіть спеціалізовані штурмовики Су-25 були досить простими цілями для російських комплексів типу "Оса-АКМ" і "Панцир С. 1".

І ще - треба буде навчати наших нечисленних льотчиків-штурмовиків. Адже всі вони "заточені" під радянський зразок, тобто броньовані дозвуковая машина, яка активно діє на полі бою. І за якими методиками переучувати? Жодна країна в світі не має досвіду застосування турбогвинтових машин проти російських систем ППО. А значить, треба писати свої методички, а як правило, це досвід і досвід кривавий. Як показує льотна практика, всі подібні речі пишуться тільки шляхом проб і помилок. Чи є у нас час на це і ресурс - відповідь очевидна.

У той же час, якщо розглядати "Супер Тукано" виключно як платформу для керованого зброї, то тут варто визнати, що в цьому випадку будуть набагато ефективніші за критерієм "вартість - ефективність" ударні безпілотники. Однак машини тактичного рівня ще досить дорогі та ефективні зразки доступні лише досить високорозвиненим країнам. Нам же поки доводиться задовольнятися турецькими машинами, які мають явно недостатні ударні можливості повноцінно замінити ні бойові вертольоти, ні Су-25 не можуть. Та й ціна зашкалює, що знову-таки не дозволяє говорити про масове насиченні армії в цілому.

І нарешті, варто сказати про озвучених варіантах закупівлі військово-транспортних машин бразильського виробництва. Якщо ці і справді існують, то в цьому випадку на АНТК "Антонов" можна ставити жирний хрест. Без закупівель Повітряними силами ні про які експортних перспективи Ан-178 говорити не доводиться.

В той же час отримання машин "нерадянського" виробництва навіть з такими відверто обмеженими бойовими можливостями, як "Супер Тукано", але зараз, а не через 20 років - великий плюс для Повітряних сил України в цілому.

Адже необхідність заміни парку як літаків, так і вертольотів, вже назріла і перезріла. А починати з чогось треба. Хоча б з ось таких відносно простих і дешевих машин, для яких, власне кажучи, і не потрібна дуже серйозна підготовка льотчика. А отже, цілком реально перевчити нинішніх льотчиків і швидко підготувати нових. Паралельно приводячи всю аеродромну структуру до західних стандартів. А далі вже можна говорити про ті ж F-16 або інших універсальних машинах такого класу.