Спільне падіння. Коли Зеленський та Гончарук помітять обвал економіки
Місяць тому українців шокувала новина Держстату про обвал промисловості в листопаді. Це віщувало економічну катастрофу і політична криза.
Пройшов місяць, і Держстат приніс вже дві шокуючі новини: про поглиблення обвалу промисловості в грудні і про обвал експорту товарів у листопаді (дані з експорту приходять з місячним запізненням порівняно з даними по виробництву). Відповідно, і сценарії подальшого розвитку подій в економіці і політиці ще більше погіршилися.
Цифри падіння
Почнемо з цифр. Падіння промислового виробництва в Україні почалося ще влітку, відразу після інавгурації Володимира Зеленського. У червні воно скоротилося на 2,3% (порівняно з аналогічним місяцем минулого року), в липні - на 0,2%, в серпні - на 1,7%, у вересні - на 1,1%, у жовтні - на 5%, у листопаді - на 7,5%, у грудні, за свіжими даними Держстату, - ще більше, на 7,7%. І якщо за підсумками січня-травня було зростання на 0,9%, то в цілому за підсумками року вийшло падіння на 1,8%. У попередні три роки промисловість зростала (у 2016-му - на 2,8%, у 2017-му - на 0,4%, в 2018-му - на 1,6%), тож нинішнє прискорюється падіння - це специфічне досягнення президента Володимира Зеленського та уряду Олексія Гончарука.
Вуглевидобуток показала у грудні падіння на 17,3%, енергетика - на 15,7%. Це прямий наслідок рішення Зе-команди (до якого доклали руку і президент, і уряд, і парламентські "слуги народу") імпортувати електроенергію з Росії в інтересах бізнесу Ігоря Коломойського.
Видобуток металевих руд впала на 9,4%, металургія - на 10%. Це результат зниження здатності українських металургів експортувати свою продукцію, що викликане, в свою чергу, різким і економічно необґрунтованим зміцненням гривні за прискореного нарощування зовнішнього держборгу Зе-командою, яка вирішила саме таким способом латати бюджетні дірки.
Криза охопила також і майже всі інші галузі промисловості. Машинобудування впало на 14,5%, виробництво текстилю та одягу - на 8,1%, виробництво коксу і продуктів нафтопереробки - на 6,8%, фармацевтика - на 6,7%, деревообробка, виробництво паперу і поліграфія - на 4,5%, харчопром - на 2,4%, видобуток нафти і газу - на 1,9%.
Падіння промвиробництва в грудні зафіксовано майже у всіх регіонах (зростання спостерігалося тільки у семи областях). Найбільший спад допустили Закарпатті (на 30,7%), Луганщина і Харківщина (обидві на 15%), Кіровоградщина (на 14,6%), Донеччина (на 13%), Волинь (на 11,8%), Дніпропетровщина (на 10,5%), Івано-Франківщина (на 10,2%) та Запорізька область (на 10%).
До обвалу промисловості додався обвал експорту. У жовтні експорт товарів ще показував зростання на 7,3%, а в цілому за підсумками 10 місяців - на 7,4%. Однак у листопаді, як повідомив днями Держстат, експорт товарів знизився на 2,8%. Причому особливо сильно - на 10,1% - скоротилися поставки в Євросоюз, який є нашим найбільшим торговим партнером.
Серед головних статей нашого експорту найбільш постраждала продукція чорної металургії. Її поставки на зовнішні ринки відчувають глибоке падіння вже кілька місяців поспіль: у серпні - на 14,6%, у вересні - на 13,3%, у жовтні - на 8,7%, у листопаді - на 13,9%. А в цілому за підсумками 11 місяців - на 10,5%. Крім того, експорт продукції машинобудування скоротився в листопаді на 5,7%, а в цілому за 11 місяців - на 3,9%.
Хто за це відповість
Обвал промислового виробництва і падіння експорту товарів вже мають і будуть мати в майбутньому все більш наростаючі негативні соціальні наслідки. У їх числі - скорочення працівників, перехід на неповний робочий тиждень, заморожування зарплат, нарощування заборгованості по зарплаті, зниження життєвого рівня домогосподарств. До того ж згортаються плани інвестицій і будівництва, а це програмує подальше погіршення ситуації.
Місяць тому журналісти й експерти свою критику спрямовували передусім на адресу прем'єра Гончарука. І це логічно, оскільки той продемонстрував нездатність запобігти ні економічна криза, ні уряд мобілізувати на боротьбу з ним.
Однак зараз логіка подій веде до того, що в суспільній свідомості вина за падіння економіки буде все більше зв'язуватися в першу чергу з президентом Зеленським, а потім вже з прем'єром Гончаруком. І для цього чимало постаралися вони обидва.
Насамперед нагадаємо епізод з невдалої відставкою Гончарука. Свою заяву про відставку прем'єр не подав до Верховної Ради, як того вимагає Конституція, а президенту. У свою чергу, президент не послав прем'єра за правильною адресою, а провів з ними зустріч, на якій повідомив: "Я вирішив дати вам і вашому уряду шанс". Цими словами Зеленський публічно взяв на себе відповідальність за уряд Гончарука, хоча формально відповідати за уряд повинен не президент, а парламент, який це уряд призначив.
Не менш важливо те, що президент у цій публічній розмові з прем'єром взагалі ні одним словом не згадав економічні проблеми. Перераховуючи Гончаруку його завдання, Зеленський не спромігся вказати йому на необхідність негайно розробити і вжити заходів для подолання промислового спаду. Це говорить про те, що Зеленський (разом з усією його піар-командою) поняття не має про ситуацію в реальному секторі економіки. А Гончарук тихо радіє з цього, бо сам він поняття не має, як цю ситуацію виправити.
Нарешті, об'єктивно уряд мало що може зробити для вирішення проблем промисловості без участі президента. Тому що саме від Зеленського залежить прийняття необхідних законів "слугами народу". І припинення силових атак на інвесторів, як вітчизняних, так і іноземних (згадаймо атаку СБУ на меткомбінат "Арселорміттал Кривий Ріг"), теж залежить саме від Зеленського.
Швидше за все, в найближчі пару місяців ні уряд, ні президент взагалі нічого не будуть робити для подолання економічної кризи. А будуть зайняті роз'єднанням міністерств, які півроку тому самі ж об'єднали, ну і кадровими перестановками в переформатованому уряді. До проблем промисловості руки просто не дійдуть.
Можливо, потім Зеленський схаменеться і вирішить зробити з Гончарука цапа-відбувайла. Але в суспільній свідомості до того часу може вже зміцнитися переконання в тому, що за всі проблеми, включаючи і проблему під назвою "Гончарук", повинен відповідати Зеленський.
