Боротьба з корупцією заради збільшення корупції. Чому ми не можемо вийти із замкненого кола
Колишній посол Канади в Україні Роман Ващук сказав те, чого до нього не говорив вголос ніхто. Він пояснив, чому зусилля Заходу виявилися провальними. Але складається враження, що лекцію Ващука просто хочуть замовчати
Річ у тім, що лекція Ващука ставить в незручне становище всіх. Послів, які роками вчать нас, як жити, а виявляється, що вони просто помиляються. Він робить незручно нашим штатним борцям з корупцією, які останніми роками пробували узурпувати поняття "правди". Зрештою, він ставить в незручне положення урядовців, які розуміють, що відбувається якийсь ідіотизм, але продовжують примножувати цей абсурд.
Але, на жаль, саме через цю незручність складається враження, що всі стараються просто замовчати все те, що сказав Роман Ващук. Ось ключові тези з лекції Ващука про те, що не так із західною підтримкою реформ в Україні:
РЕФОРМ-БІЛЬШОВИЗМ. Якщо не досягнуто все на 105% – це зрада
"Люди вважали, що потрібно вимагати максимум, щоб досягти хоча б чогось. Але небезпека ховалася в тому, що, досягнувши 80%, що вже є успіхом і перемогою, говорили тільки про 20% того, що не вдалося. Це демотивує людей і створює враження, що немає жодних досягнень". Хто кричав про ці 20%? Антикорупціонери і опозиційні ЗМІ.
ДВІ РІВНОЗНАЧНІ ВІЙНИ. Росія ≠ Корупція
Ідею, що є дві рівнозначні війни в Україні, озвучували деякі посли. Але найважливіша війна для України – зовнішня. Не можна зсередини палити хату й одночасно її обороняти. "До певної міри це відповідає канадському гаслу внутрішньої політики, але застосоване щодо України: "Peace, order and maybe good government" (Мир, порядок, і тоді, можливо, гарний уряд)", — говорить Ващук. — На Заході раптом склалося враження, що коли Україна не стане блискучим зразком усього найкращого в людському житті, то не заслуговує на те, щоб її обороняти. Скажімо, перший ліпший Бангладеш, чи перша ліпша там Бельгія, чи перша ліпша Ефіопія мають право на існування безвідносно до їхнього рейтингу Transparency International, а Україна мусить собі заслужити право, щоб хтось її підтримував і обороняв".
АНТИКОРУПЦІЯ ПОНАД УСЕ! Радше, ніж верховенство права
В Україні при відносно слабких інституціях особисті горизонтальні і вертикальні звʼязки майже для всіх є звичним шляхом для вирішення питань. Отже, якщо ви взялися за велику антикорупційну безкомпромісну кампанію, то майже кожен в Україні підпадає під її дію.
Корупція в Україні – це не секторальна проблема, яку можна успішно вирішити. Проголошуючи хрестовий похід проти корупції, ви йдете майже проти всього політичного класу цієї країни. Фронтальний наступ на всіх і вся швидше чи пізніше захлинеться, і більш врівноважений та селективний підхід був би більш успішним. "Ширші реформи щодо верховенства права – не настільки видовищні, як заарештувати когось і розкласти банкноти перед камерою, але могли б дати кращі результати у довготривалій перспективі".
Приклад, що демонструє проблему максималізму і надмірного фокусування на антикорупціі — справа нового Верховного Суду України. Безпрецедентний відкритий процес відбору до Верховного Суду був, усі співбесіди були на Youtube, можна було дивитися пряму трансляцію. І Вища кваліфікаційна комісія суддів мусила вислухати поради Громадської ради доброчесності щодо кожного судді. Це журналісти й активісти, які мали право висловлювати свої зауваження до процесу відбору. У жодній іншій країні світу цього не було. Однак іноді Вища кваліфікаційна комісія не погоджувалася з висновками громадських активістів і казала: "Те, що ви пропонуєте не є засадничим, ми не могли б відстояти таке рішення в суді, а для ваших застережень немає абсолютно залізобетонної підстави". Тому Громадська рада доброчесності і ці всі дуже активні люди почали війну проти Вищої кваліфікаційної комісії і сказали, що новий Верховний Суд – корумпований, страшний, бо прийняли не всі поради, більш, ніж половину, але не всі.
"Цей Верховний Суд, очолюваний пані Данилевською, висококваліфікованою досвідченою особою, було у громадській свідомості відкинуто, бо там було 75–80%, а не 105% абсолютно нових і позитивних людей. От змінюється президент, і з усіх судів України чомусь треба перезапустити саме Верховний Суд. Як людина, що роками працювала з цим проєктом, я сказав: "Чекайте, в Україні є сотні й тисячі інших судів, чому ви знову беретесь за щойно створений Верховний Суд?"
"Була одна зустріч, де Євросоюз, Німеччина, Канада питали: "Чому ви це робите?". І були власне ці люди з Верховної Ради і з президентської Адміністрації, які відповідали: "Ось тут за столом сидять представники громадських організацій, які ви самі фінансуєте, і вони абсолютно підтримують цю ідею, то чому ж у вас, всяких послів, виникають питання?"
НАДСКЛАДНІ УПРАВЛІНСЬКІ ЕКСПЕРИМЕНТИ. Країна – лабораторний кролик
"Якщо ви спеціаліст із державного управління, але у вашій країні вам не дозволили чогось зробити, ви такі "Оу, є Україна, ану повеземо цю супернову неймовірну модель туди, вони не можуть відмовитися, є якесь фінансування, і ми то впровадимо, itʼs gonna be great" (це буде неймовірно). А не завжди. Україна – це саме та країна, де варто обирати належну управлінську технологію, що відповідатиме завданням, а не пробувати щось нове й ускладнене", — зауважує Ващук.
"Приклад: система електронних декларацій. Якось я спитав представників Світового банку за робочим сніданком: "Як сталося, що стільки людей в Україні мають їх подавати? Скільки їх планувалося на початку?". А вони сказали: "Ну, ми думали, може 300 системно найважливіших людей мали б їх заповнювати". Я сказав: "То чому ми маємо тепер 1,2 млн?" "Ну, знаєте, думали, може треба трохи масштабніше". У результаті маємо складну електронну систему, що час від часу зависає. А щоб заповнити приблизно 60 сторінок даних, потрібно кілька днів. Описати все, включно з тим, які у вас є малюнки вдома, скільки ваша дружина має біжутерії, скільки ваш чоловік має там годинників, і якої фірми"
"Будь-хто, маючи інтернет, може переглянути декларації майже кожного українського чиновника, крім, може, СБУ. Це можна використовувати у своїй передвиборчій кампанії, казати, що от його теща має гараж, а він неправильно його вписав, і ви з того тещиного гаражу можете зробити справу, важливішу за 5,5 мільярдів Коломойського, які він витягнув з Приватбанку. Про гараж кожен розуміє, а мільярди – то таке. Особливо, якщо ви є Коломойським і можете замовити телерепортаж про тещин гараж. Навіть пан Стародубцев, який був "душею" системи ProZorro, сказав мені, що у прозорості може бути темна сторона, що нею можна маніпулювати".
ЗАЦИКЛЕНІСТЬ НА ДРУГОРЯДНИХ РИЗИКАХ. МВФ, мораль, і як ціна на газ спалила уряд
МВФ зациклився на питанні ціни на газ в Україні і вирішив, що уряд мусить її підняти. Уряд попереджав, що це поставить на них політичний хрест. "МВФ і економісти казали: "Ні, дивіться, ми ж видаємо людям субсидію, ніхто не постраждає, ми просто хочемо, щоб була абсолютна прозорість у всьому". Але в українських умовах люди бачать ціну на газ і вже ображені, вони забувають, забувають, що мають субсидії. А коли подаються на субсидію, то опозиційні політики їм кажуть: "Це ознака того, що ви зубожіли, навіть не можете за газ заплатити, держава мусить подачки якісь вам давати". Те, що виглядало логічним у розрахунках, було вбивчим в українських політичних реаліях".
Те, про що розповів Ващук, мало б стати для влади планом для виправлення помилок. Що ми бачимо натомість? Натомість ми маємо зустріч Зеленського з послами Великої сімки, де він говорить, що ми збережемо Ситника і повернемо кримінальну відповідальність за неправильне декларування, але при цьому ми нічого не чуємо про те, що справді є важливішим: про системну кризу ухвалення розумних і якісних рішень в державі. Наші рішення — це породження от цього реформ-більшовизму, який передбачає зосередження на 20% негативу і роздмухуванні з нього великої інформаційної бульбашки. На жаль, у нас склався цілий клас штатних борців за ці бульбашки, які отримують величезні кошти на свою роботу. Роботу, яка не має нічого спільного з реформами, але передбачає узурпацію поняття правди.
