Хворі місця Тимошенко. Важко перестати бути "Чавесом у спідниці"
Всякі вибори, і вже тим більше президентські, не обходяться без війни компроматів і чорного піару. У циклі матеріалів "Хворе місце" в рамках проекту "Вибори-2019. Який нам потрібен президент" "ДС" пробує визначити чутливі місця головних кандидатів, за яким і будуть бити їх конкуренти. Сподіваємося, так виборцям буде трохи легше відрізняти чорний піар від конструктивної критики.
За 30 років, проведених Юлією Тимошенко в бізнесі і політиці, у неї накопичилося безліч скелетів у шафах. Не будемо гадати, скільки саме цих шаф, тому що перед виборами головна увага буде зосереджена на трьох з них - під умовними назвами (навряд чи там висять таблички) "зобов'язання перед Кремлем", "популістські рішення" і "змови з олігархами".
Газпромівський газ і хі-хі з Путіним
У самому древньому шафі - всі російські зв'язки Тимошенко, ще з тих часів, коли вона ставала "газовою принцесою". Щоб очолювана нею корпорація ЄЕСУ, заснована в листопаді 1995 р., змогла відразу ж стати найбільшим оптовим імпортером російського природного газу, необхідно було мати специфічні зв'язки в Росії. Специфіка в тому, що якщо в цих ділових зв'язках була корупційна складова, то Кремль міг потім використовувати цей гачок для перетворення "газової принцеси" у свою маріонетку.
Над скелетом газпромівських зв'язків ЄЕСУ навалено більш пізні скелети - справа про борги ЄЕСУ перед міноборони РФ, відкрите в Росії в березні 2000 р.; горезвісний газовий контракт з Росією, укладений після переговорів Путіна і Тимошенко в Москві в січні 2009 р.; нарешті, хихикання Тимошенко на зустрічі з Путіним у Ялті в листопаді 2009 р. після насмішок Путіна над тодішнім президентом Грузії Михеилом Саакашвілі.
Скелети з цього шафи вже щосили використовуються командою Петра Порошенка. 29 січня за це взявся і сам Порошенко. На форумі, скликаному з приводу його самовисування, він заявив: "Уявіть собі: ще десять років тому тодішній прем'єр-міністр зобов'язав Україну купувати у "Газпрому" чи 52, то 41 млрд кубів газу за принципом "бери або плати". Будеш брати або не будеш брати - будеш платити з українського бюджету гроші Російської Федерації! У минулому році, 2018-му, нам знадобилося імпортувати 52 млрд, не 41 млрд, не 20 млрд, а лише 10,5 млрд кубів, тобто в п'ять разів менше. І це був імпорт з Європи, а у Росії газ ми не купуємо вже четвертий рік".
Цей момент дуже важливий для контрагітації проти Тимошенко. Адже виходить, що якщо б зараз зберігався газовий контракт Тимошенко - Путіна, то Україна платила б за потрібний їй обсяг (10,5 млрд кубів) в п'ять разів більше (як за 52 млрд кубів). Також екс-прем'єру будуть інкримінувати її нездатність суперечити Путіну. Точніше, вже інкримінують. На тому ж форумі віце-спікер Ірина Геращенко звернулася до українців: "Дорогі, будь ласка, підтримайте 31 березня того, хто може сказати Путіну "ні", а не "хі-хі".
Зрозуміло, будуть знову і знову ставиться питання про те, чому Тимошенко здатна тільки піддакувати і подхихикивать Путіну, чому вона погодилася на кабальні умови газового контракту і на яких гачках вона у Путіна. Як і про те, чому вона на засіданні РНБО у Криму 28 лютого 2014 р. вимагала: "Ніякого воєнного стану і активізації наших військ! Ми повинні стати найбільш мирною нацією на планеті, просто вести себе, як голуби миру". І чому зараз з Кремля їй йде потужна інформаційна підтримка.
Не "залізна леді", а "Чавес у спідниці"
Другий шафа - зі скелетами популістських рішень Тимошенко - почав накопичуватися з перших же днів її першого прем'єрства. Про м'ясному, бензиновому, цукровому та інших криз, викликаних цими рішеннями, найбільш компетентно може розповісти Порошенко, який тоді був секретарем РНБО.
Як відомо, Тимошенко любить порівнювати себе з Маргарет Тетчер. Але тоді, навесні 2005-го, Юлію Володимирівну надихала аж ніяк не Тетчер, а популістська політика Уго Чавеса, який у 2003 р. ввів у Венесуелі держконтроль над цінами на базові продукти. Подібними рішеннями Чавес здобув собі велику популярність, і цей приклад був дуже привабливий для Тимошенко, у якої прем'єрство розігріло президентські амбіції. Всі сумні наслідки чавізму тоді ще були попереду.
Але якраз зараз вони очевидні. Наступник і продовжувач справи Чавеса, померлого в 2013 р., Ніколас Мадуро довів ситуацію в країні до економічної катастрофи і отримав всепоглинаючий політична криза. І це вже використовує Порошенка для дискредитації Тимошенко, причому не тільки в Україні, але і на Заході. 24 січня Порошенко зірвав оплески на Українському сніданку в Давосі під час Всесвітнього економічного форуму) заявою: "Фіксованих цін на газ, як пропонують деякі популісти, не буде! Це шлях до економічної катастрофи. Це шлях Мадуро".
Цю тему Порошенко торкнувся і на форумі в Києві 29 січня, проїхавшись по популістам. "Ми хочемо наздогнати наших успішних західних сусідів або, навпаки, скотитися до рівня Венесуели? Саме другий шлях, не в Брюссель, а в Каракас, пропонує нам велику кількість кандидатів", - сказав Порошенко і ще додав про те, що "бути популістом - це значить брехати людям і обманювати людей. І прирікати їх на злидні і страждання. Мадуро це наочно довів у Венесуелі, а деякі політикани хочуть поекспериментувати в Україні".
У шафі зі скелетами популістських рішень є і вікопомна "Юліна тисяча", на виплату якої були пущені валютні запозичення (облігації зовнішньої держпозики 2007 р.). Там же і проїдені кредити МВФ, взяті під обіцянки реформ. До речі, оскільки Тимошенко тоді безцеремонно кинула МВФ з обіцяними реформами, це привід розповісти, що ніхто на Заході їй більше грошей не дасть, тому в разі її президентства курс долара підніметься і до 40 і до 100, і до... словом, як у Венесуелі.
Невдалий "канцлер"
У третьому шафі - з останками олігархічних змов - в самому низу чекають воскресіння із забуття домовленості часів олігархічної юності самої Тимошенко. Над ними - союз з Павлом Лазаренком, "Громада" і все таке. Втім, необов'язково зариватися настільки глибоко. Чимало цікавого можна знайти і в шарі, що відноситься до періоду першого прем'єрства Тимошенко. Депутати-бізнесмени тоді десятками записувалися в її фракцію (пізніше, в 2010-м, всі вони, звичайно, її зрадили й перейшли в табір Януковича).
Від періоду другого прем'єрства Тимошенко залишився шар змову БЮТ і ПР. Там поховані, наприклад, законопроекти, які повинні були урізати повноваження Віктора Ющенка і відкрити дорогу до його імпічменту (вони призвели до розвалу коаліції БЮТ і НУНС у вересні 2008 р. і потім до відставки Арсенія Яценюка з посади спікера). Там же і останки монстра, зачатої в березні 2009-го (але помер, не встигнувши народитися) в позашлюбну союз Прібют. Мова про концепцію конституційної реформи, в результаті якої повноваження президента були б дещо звужені, Янукович був би обраний президентом у стінах Верховної Ради (без всенародних виборів), а Тимошенко стала прем'єром з більш широкими повноваженнями.
По суті, то була перша модель "канцлерської республіки", модернізований варіант якої Тимошенко просуває зараз. До речі, цю ідею своєї опонентки Порошенко теж поштовхати 29 січня. Говорячи про загрозу авторитаризму, він згадав, що "хтось свою мрію про одноосібної влади камуфлює в екзотичний проект так званої парламентської республіки канцлерського типу - з необмеженими повноваженнями канцлера і по суті однопартійним парламентом".
Всі ці скелети будуть вытаскиваться на світ, щоб нагадати виборцям: для Тимошенко головне - влада, заради неї вона вже зрадила Майдан і зрадить ще. Ну а всі три шафи разом повинні довести, що з таким багажем Тимошенко буде непривечаема на Заході - і, стало бути, Україну з таким президентом не візьмуть ні в ЄС, ні в НАТО. У Тимошенко один спосіб з усім цим боротися: звинувачувати в тому ж самому Порошенко, тільки голосніше і частіше.
Читайте також:
