Бої за "Зухвалий". Навіщо "гібриди" нарощують свої війська під Маріуполем
І ось 24 жовтня тільки за один день на лінії зіткнення загинуло четверо наших воїнів.
За один день двоє загинуло на Светлодарской дузі (зі складу окремого штурмового батальйону "Айдар" з 53-ї окремої механізованої бригади) і ще двоє - на маріупольському напрямку (з великою часткою ймовірності можна говорити, що це "чорні берети" морської піхоти).
Синхронно прес-служба штабу АТО озвучила інформацію про просування противника на напрямку населеного пункту Водяне. Причому на думку військових, "сіра зона" там зменшилася на 500-600 м.
Абсолютно незрозуміло, про що йде мова - таких відстаней на лінії зіткнення там вже давно немає - з часів осінніх боїв 2016 р. як мінімум, коли "сіра зона" як з одного, так і з іншого боку, зменшилася до мінімальних 400-500 м. Цілком очевидно, що реальна картина лінії протистояння на цій ділянці поки абсолютно незрозуміла і будемо чекати, коли розвіється "туман війни".
Проте вже зараз очевидно, що загострення тут має передбачуваний характер. Справа в тому, що за рік (починаючи з осені 2016 р.) морпіхам не вдалося вирішити головну задачу - видавити тим чи іншим способом противника з опорного пункту взводу "Зухвалий", який нависає над всією лінією фронту тут і дозволяє противнику тримати під вогневим контролем велику ділянку протистояння. Справа в тому, що місцевість тут типово степова - рівна, єдиною природною перешкодою є виключно мізерні лісопосадки, а контроль над будь височиною є серйозним тактичною перевагою. Причому на відміну, наприклад, від кам'янистого грунту Светлодарской дуги, грунт тут дозволяє організувати інженерні спорудження що називається "за статутом" в повний профіль (чим користуються як наші бійці, так і супротивник).
Тому фактично лінії фронту, як такої тут не існує - є опорні пункти (на окремих курганах і в населених пунктах) та ціла мережа винесених в різні боки спостережних пунктів. Тому "поступ" однією з сторін визначається тільки знищенням або захопленням такого спостережного пункту. Причому найчастіше це забезпечується тільки роботою артилерії - благо населених пунктів тут зовсім небагато і "робота" нічим не обмежується. Це такий "гібридний варіант позиційної війни, яка в силу різних причин ніяк не перетече в маневрену.
При цьому повномасштабного наступу саме тут навряд чи варто чекати найближчим часом - у нас поки що все обмежується Мінськими угодами, а у противника просто немає сил і засобів.
Хоча тут нашим морпіхам і протистоїть одне з найбільш підготовлених і озброєних підрозділів супротивника - так званий "9-й окремий штурмовий полк морської піхоти", сформований на базі "1-го семенівського батальйону" (основні пункти базування - Новоазовськ і Безіменне). У його складі кілька десятків танків Т-72, БМП-2, БМП-1, БТР-80, 120-мм міномети, артилерійські гармати "Нона-До".
Однак в останні кілька тижнів відзначається нездорова тенденція з "накачування" збройних формувань на Донбасі як особовим складом, так технікою і боєприпасами. За непідтвердженими даними, після чергової інспекції російське командування поставило перед окупаційною владою завдання терміново наростити "корпусу" за рахунок вербування місцевого населення. Планується за дуже короткий час довести чисельністю "армійських підрозділів" з 30 до 40 тис. "багнетів".
Зараз в хід пущено буквально все - від білбордів до вербувальних пунктів на вулицях міст і сіл. Боєздатність таких поповнень вельми сумнівна, але мабуть російські військові, як і раніше, дотримуються стратегії Другої світової війни, де основною перевагою було кількісне. Нове і сучасне зброю бойовикам не поспішають давати все більш або менш технологічні речі типу безпілотників знаходяться під повним контролем росіян.
Безсумнівно, що ворог буде намагатися і надалі перманентно створити загрозу виходу на підступи до Маріуполю. І зупинити супротивника можна тільки активною тактикою - шляхом нанесення серйозних втрат "гібридами".
