Богдан, червоні зони та інспекція в Шумах. Чому правило 24 годин не працює

Можна довго аналізувати інтерв'ю Богдана, а можна просто зіграти в гру "вірю — не вірю". Цю гру нав'язав нам цілий пул телеканалів - як великих, так і дрібних. І рік тому ця гра вивела на гребінь Володимира Зеленського. І здавалося, ця гра триватиме вічно. Якби не одне "але". І це "але" є одним із базових законів піару: "Якщо політик працює на позитивному полі, то навіть негативні речі затягуються в позитивне поле і частково чи повністю ігноруються (забуваються, нівелюються). І навпаки". Рейтинг політика базується саме на співвідношенні білого і чорного поля. І тут ми підходимо до ключової проблеми Офісу президента: вони продовжують жити так, ніби їм довіряє більше 70% виборців і навколо побудоване позитивне інформаційне поле. І тут гра "вірю — не вірю" грає злий жарт з Зеленським. Люди починають вірити ненависному і противному для них Богдану більше, ніж Зеленському. Чому? Та тому, що Богдан ніхто і звати його ніяк, але він говорить те, що люди хочуть чути.

Є ще один закон піару: "Не можна безкінечно піарити те, чого немає. Мильні бульбашки лопаються". Рік тому Зеленський продав не ненависть до Порошенка, не боротьбу з корупцією чи економічне чудо. Він продавав майбутнє. Зараз головний негативний настрій суспільства звучить так: у нас немає майбутнього, бо… і це "бо" кожен називає по-своєму: влада некомпетентна, бо зрада, бо нема перспективи для дитини і т.д. А піарники Зеленського пробують надути мильну бульбашку майбутнього, не розуміючи, що в нинішній конфігурації топових ідей та топових гравців, така бульбашка не надувається.

Ми знову переходимо в систему, коли центральна влада єдине, що робить — це відкриває кримінальні провадження, а всі головні рішення переносяться на рівень мікроеліт. Мікроеліти говорять, що не будуть підпорядковуватися центру в питаннях епідемії. І люди підтримують ці еліти. Мікроеліти говорять, що на місцях вирішать, з ким і навіщо їм дружити після виборів і на виборах. І тому, не треба бути пророком, щоб зрозуміти просту річ: закручування гайок з карантином, а заяви МОЗ про таку загрозу звучать щодня, викличуть тільки негатив і збільшення конфлікту між елітами в Києві і мікроелітами на місцях. І знаєте, що буде? Мікроеліти пошлють Київ, а при посиленні тиску силовиків почнеться неполітична мікрореволюція відразу в десятках міст і містечок.

Популіст, як відомо, ділить народ на правильних людей, які підтримують цього популіста (це і є народ) та неправильних, тобто всіх інших. І ситуація складається так, що кількість "правильних" людей все зменшується і зменшується. І ці "правильні" люди не готові йти на Майдани чи робити якісь кроки, які виведуть їх із зони комфорту. А "неправильні" люди, не розуміють, що робити з усім тим, що відбувається. І як би це парадоксально не було, але найближчі вибори стануть першими в нашій історіі, коли не буде випущено пар.

Справа в тому, що пар випускається кількома способами: але універсальна формула тут одна: є умовний ворог, який іде зі сцени, а натомість люди очікують якихось пряників. І тут ми опинилися в дивній ситуації: у нас існує маса ворогів, які не йдуть зі сцени і люди не отримують пряників. І все це помножено на повний бардак з так званим примиренням.

І нарешті є ще один закон піару: "Все, що сказане сьогодні, завжди наздоганятиме вас завтра, якщо ви не дасте логічної і правдоподібної відповіді, бажано не затягуючи час". Ми недооцінюємо дрібниці, хоча саме дрібниці роблять життя (в тому числі і політичне) життям. Правило, яким послуговується Офіс президента, ЗМІ формулюють як правило 24 годин (якщо за 24 години тема не розвинулася — забудьте про цю тему). Але є маленька проблема: організована чи неорганізована випадковість завжди нас наздоганяє. Ну не було дев'ять місяців тому відповіді на Оман, а зараз Богдан каже, що хтось "просто захотів покупатися". І зараз на це відповіді не буде, але за місяць виникне ще якийсь новий Богдан. І ці деталі по десятим процента відгризають рейтинг Зеленського.

В Офісі або не розуміють або роблять вигляд, що не розуміють, що все йде до того, що в листопаді-грудні всі ці дії обвалять рейтинг Зеленського до 15%, а більшості в Раді у нього просто не буде. І за це можна було б навіть не переживати, аби не дві проблеми: війна та економіка. Я неодноразово говорив, що популізм веде до примітивізму. А примітивізм породжує лише дві реакції: бажання здатися і бажання агресії. І я дуже боюся, що в складний момент здоровий глузд чи навіть інстинкт самозбереження відключиться.