Ультиматум з ОРДЛО. Путін почув Семенченко, і той може бути вільний
У понеділок ватажки "молодих республік" Олександр Захарченко та Ігор Плотницький розродилися спільною заявою, в якому поставили українській владі ультиматум. "Якщо до 0:00 середи (1 березня 2017 р.) блокада не буде знята, то ми введемо зовнішнє управління на всіх підприємствах української юрисдикції, що працюють в ДНР і ЛНР. Ми перестанемо постачати вугілля в Україну. Для поставок вугілля немає ні можливості, ні схеми оплати. Ми будемо перебудовувати всі виробничі процеси і орієнтувати їх на ринок Росії та інших країн", — заявили вони.
Якщо терористичний тандем виконає свої погрози, то зовсім скоро у Насіння Семенченко та його ідейних послідовників не буде ніяких причин і далі утримувати "редути" на залізничних переїздах: ДНР і ЛНР почнуть блокувати самі себе або блокувати Україну — це з якого боку подивитися.
"Блокадників" такий поворот в історії анітрохи не засмутив, швидше навпаки — Штаб блокади Донбасу одразу ж оприлюднив захоплений відповідь, в якому заявив, що, по-перше, вони не можуть нас блокувати, тому що ми заблокували їх першими. По-друге, про яких підконтрольних Україні підприємствах може йти мова у світлі загроз їх націоналізації. І по-третє, "чим гірше окупантові, тим краще Україні", а значить, наше діло праве "блокада болісно б'є по кишенях окупантів".
В останньому, звичайно, "блокадники" абсолютно праві — блокада, і правда, б'є по кишені окупантів. А от теза "чим гірше, тим краще нам" як мінімум вкрай суперечливий. У контексті блокади більш вірогідним є варіант "чим гірше, тим ще гірше нам".
Зрозуміло, ультиматум від Захарченко та Теслярської — це може бути блеф. Також цілком зрозуміло, що такий хід явно був продиктований московськими кураторами. Але не потрібно забувати, що виконати обіцяне терористичним республікам куди простіше, ніж Україні організувати повну блокаду ОРДЛО. Та й наслідків для "молодих республік" буде дещо менше.
Отже, спробуємо уявити, що станеться, якщо Захарченко і Плотницький почнуть реалізовувати свої обіцянки. Всі їхні слова про перебудову виробництва і орієнтації на російський ринок поки не варто сприймати надто серйозно — промисловість окупованих територій чекає досить швидкий колапс, оскільки Росії не потрібен ні донбаське вугілля, ні інша промислова продукція, а що було потрібно, вже давно вивезено в РФ. В Україні аналогічний колапс чекає бізнес-імперії Ріната Ахметова, що у нас мало кого засмутить, але разом з нею помруть і теплоенергетика, і металургія.
І там, і тут тисячі людей втратять робочі місця, що прогнозовано призведе до зростання соціальної напруженості. Ось тільки для України це буде куди більша проблема, ніж для ОРДЛО. Там, по-перше, можна буде все звалити на "підлих укропов", які влаштували геноцид Донбасу. І це буде вірно. Як-ніяк блокаду почали ми. А по-друге, якщо хтось не захоче терпіти, то можна незадоволених і порозпихати по підвалах, а то і постріляти — права людини в "русском мире" мало кого хвилюють. Так що розраховувати на те, що залишені без роботи співробітники Алчевського меткомбінату влаштують бунт і самі виженуть окупантів, дещо наївно.
Не менш наївно міркувати і про блокаду як про єдиний спосіб зупинити війну, про що зараз активно повторюють у "Самопомочі". Військова міць ДНР і ЛНР заснована зовсім не на власній промисловості, а на поставках з путінського військторгу, і ніякі блокади не вплинуть ні на кількість танків і гармат, ні навіть на зарплати "ополченців". Мирні жителі заблокованого з боку України Донбасу жити, звичайно, будуть бідніше, але це буде тільки на руку Кремлю, можна буде ще успішнішим культивувати ненависть до України і звинувачувати нашу країну на міжнародних майданчиках в організації гуманітарної катастрофи.
Зрозуміло, ймовірність того, що Кремль руками Захарченко та Теслярської спробує реалізувати свій ультиматум, не надто висока. Швидше за все, в Москві розуміють, що найближчим часом Україні доведеться в будь-якому разі блокаду якось зупиняти, і своїм ультиматумом Путін грає на випередження, щоб записувати собі в актив зупинку блокади. Мовляв, Київ злякався ультиматуму Донбасу, а в ДНР і ЛНР зайвий раз довели, що навіть зараз вони продовжують "годувати Україну".
Втім, є й інший сценарій, який розглядається в Кремлі: прийняти політичне рішення по створенню з ОРДЛО Абхазії. Мовляв, ми змушені подати руку допомоги жителям Донбасу, які страждають від блокади, організованою київської хунтою. Простіше кажучи, підприємства, що перебувають у ОРДЛО, теоретично можуть бути включені в російські виробничі ланцюжки. Як це було в Абхазії і Південній Осетії.
Для самої Росії економічна вигода від цього нульова: вона посідає п'яту сходинку в рейтингу світових виробників сталі і сама може забезпечити металом свій внутрішній ринок. "Націоналізовані" підприємства з окупованих територій фактично конкуренти російських. Їх продукцію РФ зможе брати хіба що для потреб свого внутрішнього ринку, а в перспективі, найімовірніше, їх чекає порізка на металобрухт. Але це буде потім. А поки Кремль, для якого економічна вигода в його геополітичних планах завжди займала останнє місце, може провернути спецоперацію по "порятунку заморених голодом жителів Донбасу". І ефектно обставити її в медіа.
