Блокада Донбасу. Коли Семенченко заблокує Львівський вокзал
Минуло вже більше місяця з тих пір, як група ветеранів АТО на чолі з народним депутатом від "Самопомочі" Семеном Семенченко початку торговельну блокаду окупованих територій Донбасу.
Правда, попри всю рішучість, забезпечити повне припинення повідомлення товарами між окупованою й неокупованій частинами країни "блокадники" не змогли. На сьогодні учасниками акції перекрито лише одна з чотирьох залізничних гілок - Луганськ—Лисичанськ—Попасна. Там встановлено наметове містечко з гордою назвою "Редут Богдана" і постійно чергують учасники блокади. На інших пунктах пропуску через лінію розмежування борці з "торгівлею на крові" далеко не так активні.
Вся ця акція регулярно висвітлюється в ЗМІ, картинка зупинки поїздів виглядає соковитою, а логіка деяйствий активістів проста і зрозуміла обивателю. Мовляв, торгувати з ОРДЛО - це фінансувати тероризм, злочинна влада та олігархічні клани наживаються на війні і крові наших воїнів, повна блокада Донбасу лише наближає переможний для нас кінець війни. Всі ці нехитрі тези і заклики знаходять відгук у серцях багатьох українців, і диванних послідовників у Семенченко вистачає.
Однак якщо абстрагуватися від красивих гасел блокадників і подивитися на ситуацію тверезим поглядом, то в цій історії все далеко не так просто і однозначно, як змальовує Семенченко. Повна блокада ОРДЛО якщо взагалі можлива, то шкоди від неї для України буде однозначно більше, ніж користі.
Отже, окремі райони Донецької та Луганської областей знаходяться під окупацією уже третій рік, і весь цей час з більшою або меншою інтенсивністю тривають бойові дії. І питання торгівлі з ОРДЛО порушується постійно. Тим не менш в умовах гібридної війни сформувалася і "гібридна торгівля". З одного боку, торгувати з окупованими територіями заборонено, з іншого - окремим суб'єктам господарювання право перевозити свою продукцію через лінію розмежування надається спеціальним Координаційним центром. Це в першу чергу вугілля, що видобувається на шахтах Донбасу, і продукція металургії.
Що стосується вугілля, то тут мова йде про так званому вугілля енергетичних марок, без якого наші теплові електростанції працювати не можуть, про що, власне, в Україні відомо всім і давно, як відомо і про невдалу спробу придбати потрібний вугілля в ПАР. Правда, не всі знають про те, що для поставок з-за моря необхідного вугілля не вистачає логістичних потужностей. Тим не менш спекулювати на тому, хто зараз наживається на постачання вугілля з ОРДЛО, і про те, що за без малого три роки влада нічого не зробила для того, аби злізти з вугільної голки окупованих територій, можна скільки завгодно довго. У всіх цих претензіях буде якесь раціональне зерно. Але починати блокаду в розпал опалювального сезону при 20-градусних морозах як мінімум нерозумно і безвідповідально.
Щоправда, реальна блокада, організована Семенченко, постачання вугілля не дуже заважає. Єдина перекрита активістами гілка служить для перевезення переважно продукції металургії, на чому особливо акцентують блокадники. Мовляв, справа тут не в енергетичній безпеці країни, а виключно на збагачення окремих олігархів. Мова насамперед йде про Рината Ахметова, у якого на окупованій території залишилися підприємства "Метінвестхолдингу" - Єнакіївський металургійний завод, "Метален-сталь", Макіївський металургійний завод та ін Другий після Ахметова у цьому списку Сергій Тарута, серед активів якого "Алчевськкокс" та Алчевський меткомбінат.
Те, що Ахметов і Тарута досі заробляють на підприємствах в зоні окупації - це правда, однак далеко не вся. До обом цим олігархам (в першу чергу до Ахметова) в українського товариства можуть бути цілком зрозумілі і часто досить обгрунтовані претензії, в тому неподобство, що коїться зараз на Донбасі, може бути чимала частина і їх вини. Тим не менш їхні підприємства, нехай і знаходяться на окупованій території, зареєстровані в Україні по вітчизняному законодавству і платять податки в бюджет країни (правда, і псевдовластям "молодих республік", можливо, теж щось платять). Свою продукцію підприємства олігархів продають в тому числі на міжнародних ринках за валюту, що нашій країні зовсім не зайва.
Крім того, належать олігархам підприємства - це ще й робочі місця для тисяч людей на окупованих територіях, які, як би всіх їх не кляли сепарами і зрадниками, такі ж громадяни України, як і всі інші. Так, серед тих, хто живе в ОРДЛО і працює на заводах Ахметова і Тарути, дуже багато щирих ненависників України, які цілком заслужили втрату роботи і засобів до існування. Ось тільки відокремити їх від адекватних громадян, та ще й на відстані, не зможе ні СБУ, ні особисто Семенченко.
Що стосується продажу на окуповані території ресурсів, таких як електроенергія та вода, які багато хто теж закликають перекрити, то зробити тільки для окупованих районів неможливо чисто фізично. Інженери часів СРСР не передбачили наявність лінії зіткнення, а тому після відключення, наприклад, тій же Донецькій фільтрувальної станції без води залишиться не тільки Донецька, але неоккупированная Авдіївка.
Так що в питанні "гібридних" взаємин з окупованими територіями простих і однозначних відповідей, на жаль, немає і, напевно, не буде. А Семенченко можна порадити заблокувати приміром Львівський залізничний вокзал, звідки регулярно відправляються "заробітчани" у напрямку країни-агресора.
