• USD 41.3
  • EUR 43
  • GBP 51.7
Спецпроєкти

Близнюки-брати. Чому український "Дозор" програв польському "Онцилле"

На цьому тижні, очевидно, остаточно поставлена жирна крапка в проекті вітчизняного легкого бронеавтомобіля "Дозор-2". Принаймні, медійно - фактично похований він був значно раніше
Реклама на dsnews.ua

Те, про що говорили давно неофіційно, тепер має офіційне підтвердження. Армія відмовляється від подальшої співпраці з Львівським бронетанковим заводом і в план державних закупівель на 2019 р. включений польський броньовик "Онцилла".

Найсумніше у всій цій історії - те, що по суті "Дозор-2" і "Онцилла" - брати-близнюки, тільки один намагалися проводити у нас, а виробництво другого налагодили в сусідній Польщі.

Історія проекту почалася 15 років тому - ще в 2004 р., коли спеціально під потреби армії ініціативною групою інженерів був розроблений легкий бронеавтомобіль. Причому дуже важливо на базі оригінального шасі, а не пристосованого комерційного. За задумом конструкторів, бронеавтомобіль повинен витримувати попадання бронебійного куль з відстані в 30 м і осколків 152-мм осколково-фугасного снаряда, розвивати максимальну швидкість до 100 км/год по шосе і оснащений бойовим модулем, що включає 12,7-мм кулемет з телевізійною і тепловізійної камерою, а також лазерним далекоміром.

Але в Україні він тоді нікому не був потрібен - вистачало БРДМ-2, так і воювати, судячи з заяв, було з ким і тому через офшорну фірму креслення в 2011 р. були продані полякам. Компанії Mista, яка спеціалізувалася на випуску грейдерів і екскаваторів, знадобилося два роки, щоб підготувати лінію для серійного виробництва, при цьому дуже показово, що перший примірник бронеавтомобіля для поляків був взагалі зібраний на Київському бронетанковому заводі.

Однак уже тоді в польський варіант були внесені досить серйозні зміни - так, наприклад, була істотно допрацьована система підвіски, змінено бойовий модуль і найголовніше - двигун. Але польське військове відомство відмовилося від закупівель і за весь час відома лише одна експортна поставка - партії машин для армії Сенегалу.

Тим часом історія з українським "Дозором-2" розвивалася своїм чередом. Вже в червні 2014 р. військові заявили про готовність укласти контракт на випуск відразу 200 легких бронеавтомобілів - надто вже великою була потреба в подібній техніці. Знайшовся і підрядник - Львівський бронетанковий завод, де пообіцяли почати серійне виробництво вже в вересні.

Як виявилося, це були лише благі побажання - можливостей для запуску виробництва фактично не було. Крім того, практично відразу виявилися серйозні проблеми з бронею для них. Власне, бронекорпуса спробували варити на Харківському конструкторському бюро машинобудування. При цьому спочатку планувалося використовувати вітчизняну сталь марки "71", але, як виявилося, виробництво сталі необхідних товщин ускладнено, тому вибрали польську марку Armstal 500.

Реклама на dsnews.ua

Були проблеми і з двигуном - і в підсумку замість дизельного IVECO потужністю 210 л. с., який стоїть на польській "Онцилле" і прописаний в проекті довелося задовольнятися менш потужним (190 л. с.) DEUTZ.

На цьому негативному тлі єдиним хто вірив в успіх проекту була прес-служба "Укроборонпрому", яка восени 2014 р. заявила, що армії до 2015 р. будуть поставлені 50 "Дозорів". Однак до листопада з горем навпіл вдалося зробити і передати на державні випробування тільки пару машин. Причому на одній з них навіть прокотився особисто міністр оборони України Степан Полторак.

Проте в реальності проблеми наростали як сніжний ком. Так, державні випробування виявили майже півсотні недоліків - в числі яких були і досить серйозні. Результатом компромісу стало спільне рішення Міноборони і "Укробонпромом", в якому значилося, що машина буде прийнята на озброєння, але лише після усунення виявлених проблем і підготовки необхідної документації для виготовлення установочної партії з 10 машин.

До кінця березня 2016 р. партія машин була готова для передачі військовим. Проте практично відразу на днищах двох машин виявилися наскрізні тріщини довжиною близько 40-50 см в зоні розташування двигуна, при цьому машини, на яких були виявлені тріщини, пройшли трохи більше 400 і 100 км. Передумови до утворення тріщин були і на третій машині.

Зрозуміло, що ні про яку приймання мова йти не могла - фактично за станом на весну 2018 р. залишилися машини все ще перебували у складі 95-ї аеромобільної бригади ДШВ в статусі "піддослідні випробування" (зате їх прогнали на параді на День незалежності 2018 р.).

Зате влітку 2017 р. з'явилися фотографії однієї закупленої ДК "Укроборонпром" польської машини з табличкою "Випробування". І як підсумок - в ДОЗ 2019 р. включено саме польські машини. Скільки буде куплено таких машин поки рішуче незрозуміло.

В цілому майже п'ятирічна епопея з "Дозором" свідчить про явні проблеми нашої військової промисловості, яка за весь час незалежності так і не змогла організувати повний цикл виробництва такого достатнього важливого компонента як легка броньована техніка. І, на жаль, залежність від російських вузлів і агрегатів була і залишається критично важливою. І очевидно, що ніяке імпортозаміщення не допоможе - тільки перехід на західні стандарти. Що, звичайно, буде дуже дорого і довго, але іншого шляху просто немає.

    Реклама на dsnews.ua