Ближче до народу. Коли Зеленський перевезе Верховну Раду Кривий Ріг
Команду нового президента вже встигли звинуватити у тому, що ініціатива перенести президентський офіс з вулиці Банкової в інше місце - в якості варіанту зараз розглядається Український дім - це спроба змістити акценти з соціально-економічних проблем на абсолютно неактуальні теми для суспільства.
Втім, пристрасть до перенесення чогось кудись характерна не тільки для нової української влади. Днями прийшло повідомлення з далекої Індонезії - там хочуть в 2024 р. почати переносити столицю з Джакарти, що знаходиться на острові Ява, на острів Калімантан. Президент Індонезії Джок Видодо в травні відвідав Калімантан, щоб з'ясувати, які міста можуть стати новою столицею. Серед найбільш вірогідних кандидатів - Балікпапан і Паланкарайя. Нам ці назви нічого не говорять, а от для індонезійців це дуже важливо. Там переїзд органів державної влади з густонаселеної Джакарти (в агломерації проживає майже 31 млн) в інше місце - топ-тема. Власті пояснюють причину зміни столиці її перевантаженістю і поганими екологічними умовами.
Київ, звичайно, не Джакарта, але девятибалльные пробки на столичних дорогах, особливо в центрі, давно стали нормою. Населення столиці зростає, а з ним і завантаженість комунальних служб, що робить місто не зовсім зручним для життя. Це одна з причин, яка може спровокувати розмови про перенесення якщо не всіх органів державної влади, їх частини в інше місто. У свій час, правда давно, ця тема піднімалася. Навіть називався варіант - перенесення урядового кварталу в передмістя Києва Вишгород. Тим паче що у цього населеного пункту давня історія і давні владні традиції - ще в ХІХ ст. він був центром удільного князівства. Але далі розмов тоді не пішли.
Відомі й інші пропозиції. Наприклад, в 2015 р. на сайті петицій президента була зареєстрована петиція про перенесення столиці до Одеси. Враховуючи, що Одеська область на президентських виборах показала один з найбільш високих результатів за Володимира Зеленського, такий варіант теж виглядає цілком прийнятним - клімат, море, улюблені виборці... Правда, тільки на рівні розмов. Адже як правильно зазначають історики, столиця - це не тільки точка на карті, але і глибокий сакральний зміст. А Київ - другий Єрусалим, бо статус столиці відбирати у нього не стануть.
Інша справа - розосередити по країні органи влади. Так свого часу вчинив Михайло Саакашвілі, який сьогодні дуже хвалить Зеленського. У 2011 р., в часи його президентства, грузинський парламент погодився переїхати з Тбілісі в Кутаїсі. Ідея перенесення парламенту була озвучена Саакашвілі ще в 2009-м. Тоді він казав, що депутати зможуть працювати відразу в двох містах: у Тбілісі будуть проводитися комітетські слухання, а в Кутаїсі - засідання. "Це символ і інструмент розвитку другорядних колись міст нашої країни. Більш того, прискореними темпами повинна розвиватись місцева політична життя", - говорив Саакашвілі. Зазначимо, що ще до його правління, в 2006 р. в Батумі перенесли Верховний суд. Так що сама ідея розосередження органів влади була не нова.
Для депутатських потреб в Кутаїсі спорудили красиве сучасне будівлю, однак противники екс-президента Грузії запідозрили, що під благими намірами приховувалося бажання виселити законодавчі збори подалі від столиці, щоб зменшити ризики протестних акцій. Зараз грузинський парламент повернувся до Тбілісі, а будівлю законодавчого органу в Кутаїсі планували віддати МВС. Але, судячи з нещодавніх подій в законодавчому зборах Грузії, яке захопили протестують проти перебування там нахабних російських депутатів, ініціатори повернення парламенту в Тбілісі, можливо, вже зрозуміли, що зробили помилку. У Кутаїсі було б тихіше.
Повторить Зеленський хід Саакашвілі в Україні? Поживемо - побачимо. Якщо справи у нього будуть йти не кращим чином, то тема переїзду органів влади зі столиці досить ефективна в якості піару - про це точно всі будуть говорити. Та й парламент - не ціла столиця, його можна перемістити в інше місто, куди-небудь подалі, наприклад, в рідній для Зеленського пролетарський Кривий Ріг. Нехай депутати будуть ближче до трудового народу, а не до центральним телеканалам і киянам, які мають звичку час від часу підтримувати Майдани, виносять зі своїх крісел президентів.
