Битва за море. Чим Україна може відповісти на атаку Росії в Азовському морі

Протистояння в Азовському морі, яке за договором між Російською Федерацією і Україною від 2004 р. є внутрішніми водами України і РФ", триває дуже давно - принаймні, починаючи як мінімум з інциденту за острів Тузла. Періодично прикордонники обмінювалися вкрай агресивними актами. Так, наприклад, 17 липня 2013 р. катер берегової охорони прикордонної служби Росії навмисно протаранив баркас з українськими рибалками. Риболовецьке судно перекинулося, в результаті чого загинули чотири українця, одного вдалося врятувати.

Однак після анексії Криму в 2014 р. ця проблема серйозно загострилася. Росіяни з незрозумілої причини вирішили, що вони можуть претендувати на виняткову економічну зону, і тому суду з російськими прапорами стали масово порушувати кордон. До пори До часу все закінчувалося відносно мирно - такі судна просто витіснялися нашими прикордонниками.

"Знайшла коса на камінь" 25 березня, коли близько Обитічної коси в Азовському морі катер морської охорони затримав сейнер "Норд" під російським прапором. Однак при перевірці документів виявилося, що посудина належить Керченському рыбпромхозу з окупованого Криму. Якби корабель був приписаний до того ж Таганрогу, ніякого скандалу не було, а тут... загалом, "Норд" відконвоювали до Бердянська, де суд заарештував судно. Як і 11 членів екіпажу, у яких те чи були, чи не були українські паспорти. Двох кримських моряків росіянам вдалося витягнути, видавши їм фальшиві документи, за якими вони відлетіли в Білорусь.

У відповідь росіяни підняли дипломатичний скандал і вирішили, що цей випадок може бути хорошим приводом для того, щоб "віджати" Азовське море й завдати максимальної шкоди економіці України.

Однак тут їм довелося озиратися на міжнародне морське право, яке є одним з найстаріших і найшанованіших у світі. Затримувати українські суду по праву сильного було не можна, так як у відповідь росіянам могли перекрити всі протоки, залишивши тільки Керченську. Тому був обраний шлях щодо легальний. Практично всі судна під будь-яким прапором, які слідували в порти Бердянськ і Маріуполь, сталі без розбору затримуватися нібито для огляду.

Так, за повідомленням начальника служби зв'язків з громадськістю ДП "Маріупольський морський торговельний порт" Айни Чагір, "з 2 по 4 червня порт простояв без вантажопереробки, оскільки флот, наступний до нас під навантаження та вивантаження, був затриманий для огляду в Керч-Єнікальському каналі. Зокрема, теплохід "Селекта", що прямував в порт Маріуполь під навантаження слябів, простояв в очікуванні огляду і проходу каналу 38 годин, плюс додатково в Азовському морі його ще на три години зупиняли для огляду. Простий теплохода "Саузен Бриз", який ми очікували під навантаження глиною, склав 29 годин, а судна "Саадет З" (під вивантаження вугілля та навантаження слябів) - 12 годин, теплохід "Тейлвинд", що прямує в Маріупольський порт під навантаження слябів, - 13 годин". Це призводить до серйозних втрат, так, простий всього лише години для судновласника обходиться в $5-15 тис.

І ця практика продовжується і понині - так, в ніч на 6 червня на маршруті з Бердянська в Аліага (Туреччина) російськими прикордонниками на три години був затриманий турецький суховантаж EREN C.

Проте й цього їм здалося мало. В кінці травня РФ демонстративно нібито для проведення навчань зі стрільбами закрило судноплавний район Азовського моря південніше Бердянська. Природно, ніяких навчань не проводилося, а весь судопоток знову повинен був змінювати маршрути, витрачаючи дорогоцінний паливо і таким чином збільшуючи витрати.

Фактично всі ці дії укладаються в картинку залякування судновласників з метою їх відмови від роботи з портами Бердянськ і Маріуполь.

Крім того, почалося відверте військово-психологічний тиск на Україну. 28 травня складу Каспійської флотилії в Керч своїм ходом прибули два бронекатери проекту 1204 (шифр "Джміль") і один катер проекту 1400М (шифр "Гриф"). І якщо "Гриф" є досить стандартним прикордонним катером, то бронекатери проекту "Джміль" озброєні 76-мм артилерійською установкою і призначені не тільки для дозорної служби на річках і озерах, але і для знищення річкових суден та бойових катерів противника, сприяння сухопутним військам артилерійсько-кулеметним вогнем, перевезення особового складу з озброєнням при переправах і діях у басейнах річок, а також для прибережних мілководних районах морів.

Таким чином, і так немаленька флотилія Берегової охорони Росії (на вересень 2017 р. це 16 прикордонних сторожових кораблів і 37 прикордонних сторожових катерів) отримала досить серйозне підсилення.

Варто сказати, що постійно йде і психологічна накачування - близькі до офіційних кіл російські пропагандистські ЗМІ (в тому числі, наприклад, телеканал МО РФ "Зірка") видають в ефір різноманітні плани можливої війни на Азовському морі. Один з цілком реалізуються - комбінований удар російсько-окупаційних сил від Новоазовська і висадка десанту російської морської піхоти в районі Бердянська. У підсумку, як їм бачиться, Україна втратить вихід до Азовського моря, а ДНР отримає в своє розпорядження два порти. Долучився до кампанії і російська маріонетка Захарченко, який у відкриту загрожує потопити український флот на Азовському морі "морськими чебурашками", натякаючи на якісь саморобні реактивні системи залпового вогню на кшталт тих, які були продемонстровані 9 травня на параді в Донецьку.

Не можна говорити, що Україна не робить ніяких зусиль з парирування такої загрози, однак на сьогодні ми можемо відповідати лише асиметрично. Так, в офіційному порядку військові перекрили частину Азовського моря "для проведення стрільб" відразу на три місяці. Ближче до театру можливих бойових дій перекинута і нечисленна штурмова авіація - багато з користувачів "Ютюбі" оцінили проліт українського Су-25 над кромкою берега над Кирилівкою. Також серйозні заходи щодо посилення артилерійського компонента частин Корпусу морської піхоти.

Але в реальності на море нам нема чого протиставити - наявний "москітний флот" з "Гюрз" базується в Одесі і заточений під боротьбу з росіянами за Одеське газове родовище, захоплене навесні 2014 р. Все, що у нас є на Азовському морі, - це близько десятка сторожових катерів, велика частина яких була виведена з Криму зусиллями екіпажів, які залишилися вірні присязі. Природно, що у відкритому бою проти досить сучасних російських судів вони мало що зможуть зробити. Ними реально організувати хіба що конвоювання цивільних судів, однак і тут є серйозні проблеми - росіяни не дають приводу для цього. Все-таки затримання і просто формальна перевірка документів, яка розтягується на кілька годин, - це зовсім різні речі.

Таким чином, можна говорити, що в сформованих умовах наші військові роблять все, що тільки можливо. Однак треба визнати, що в разі початку повномасштабної війни на морі ми мало що можемо зробити тим нарядом сил, який є на сьогодні.