Битва політтехнологів. Сам собі режисер Гриценко
"ДС" проаналізувала роботу політтехнологів головних кандидатів у президенти України. Третім у нашому списку — перший непрохідний Анатолій Гриценко та львівський мер і лідер "Самопомочі" Андрій Садовий
Гриценко вибрав собі вже знайому передвиборну стратегію (під час попередніх спроб незмінно провальну) — масштабно вистрілити з позиції третьої сили. Програма-максимум Гриценко полягає в тому, щоб не стати атакованим опонентами на самому старті, а сидіти в мовчазній "засідці" до тих пір, поки його президентський рейтинг не дійде до позначки 20%. Паралельно він хоче закріпити за собою статус головного, а краще — єдиного проамериканського політика, хоча для цього потрібен відповідний сигнал з Вашингтона, але таких зрозумілих усім знаків з-за океану навряд чи варто чекати аж до закінчення української виборчої гонки.
Основне завдання Гриценко — закріпити в масовій свідомості дві тези: він — єдиний чесний кандидат і одночасно самий сильний лідер з міцною рукою серед всіх конкурентів. Проте вона здається досяжним тільки тому, що ще ніхто не почав по-справжньому кидати в нього критичні стріли. А тут простору і можливостей предостатньо. В першу чергу у Гриценка немає відповіді на головну претензію критиків — чому він відмовився в 2014-м від посади керівника Генштабу української армії і не показав всі свої військові знання і вміння, а також горезвісні якості сильної руки в той момент, коли це було так необхідно для країни.
Примітно, що у екс-міністра оборони головним політтехнологом і ідеологом його виборчої кампанії виступає він сам. Звичайно, наявний досвід, отриманий під час навчання на оперативно-стратегічному факультеті Академії військово-повітряних сил США, а також при керівництві Центром Разумкова та інформаційно-аналітичним напрямом роботи передвиборчого штабу Ющенка зразка 2004 р., дозволяє Гриценко бути своєрідним "людиною-оркестром", однак, мабуть, має місце бути банальна економія коштів. Активно допомагає лідеру "Громадянської позиції" справлятися з його політтехнологічними обов'язками його дружина — головний редактор "Дзеркала тижня" Юлія Мостова.
Загалом-то, передвиборче фінансування — хвора для Гриценка мозоль. На даний момент грошей, по суті, немає, є лише міф, що кошти йому надасть то старий знайомий подружжя Сергій Льовочкін, то це буде пул олігархів, впечатленных зростанням рейтингу "справжнього полковника". Але подібні перспективи псує ще один не менш важливе питання — відсутність реальної команди як нагорі, так і на місцях. Коли чи не єдиним боєздатним загоном "Громадянської позиції" є її львівський осередок, що має своє представництво і в міськраді (входить до промерської більшості Андрія Садового), і в облраді. Подібний рівень представництва у гриценковцев є тільки на Тернопільщині і більше ніде.
Ідеальним рішенням було б залучити до своєї кампанії "Самопоміч", що володіє власною парламентською фракцією і досить розгалуженою регіональною мережею. Однак, за даними "ДС", тривалі переговори Гриценко з Садовим на цю тему були невдалими, і все йде до того, що угоди сторони не досягнуть. Тому резервним його сателітом, які мають всі шанси стати в результаті основним, виступає Аграрна партія з її більш розвиненими місцевими партструктурами, ніж у "Громадянської позиції". Однак і з "аграріями" остаточної домовленості поки немає.
Одночасно Гриценко просто життєво необхідно хоча б імітувати широке об'єднання навколо себе різних політиків, але поки виходить тільки з тими, хто має мізерні електоральні перспективи, як, наприклад, "Народний контроль" чинного нардепа-мажоритарника Дмитра Добродомова або партія "Альтернатива" екс-депутата Єгора Фірсова. У планах — підібрати на гриценковский корабель максимальна кількість усіляких антикорупціонерів: і ДемАльянс, де найбільш розкручені нардепи Сергій Лещенко з Мустафою Найємом, і "Хвилю" їх колеги по парламенту Віктора Чумака, і залишки "Руху нових сил" перебуває в Голландії Міхеїла Саакашвілі. Причому тут дійсно важливо не стільки якість, скільки кількість, демонструє сам об'єднавчий процес, що може дозволити збільшити свій електорат одночасно за рахунок симпатиків як Порошенко, так і Тимошенко.
Що вибере Садовий
З чим у "Самопомочі" давно все ясно, так це з тим, хто знову стане у її политехнологического керма. Цим завданням вже стурбований багаторічна права рука Андрія Садового, нинішній лідер партійної фракції у Верховній Раді, а вже в 12-річному минулому лікар-психіатр Олег Березюк. Зі своїм можливим балотуванням в президенти мер Львова також в цілому визначився — він цього робити не буде з майже 100%-ною вірогідністю, тому що досить раціонально оцінює свої шанси на перемогу, не бажаючи так грубо випускати з рук синицю, чим є його безперервне з 2006 р. перебування в кріслі львівського градоначальника.
Втім, робити складний вибір Садовому і його партії на президентських виборах-2009 все ж доведеться, що надасть значний вплив і на хід майбутньої парламентської кампанії "Самопомочі". А саме: або партія таки виставить на президентську гонку власну кандидатуру, тим самим підігрів свій кілька иссякший ядерний електорат, чи підтримає особисті амбіції Анатолія Гриценка. З одного боку, виступити під відомим олімпійським принципом "головне не перемога, а участь" для партійної мобілізації вже погодилася віце-спікер ВР Оксана Сыроид. Але з іншого — з Гриценко вже нібито досягнута домовленість, що в разі його тріумфального заходу в головний кабінет на Банковій Садовий обов'язково стане головою парламенту.
Читайте також у циклі "Битва політтехнологів":