Битва "хворих". Чим погано, що Супрун колекціонує політичних ворогів
Не так давно вся Україна з різними почуттями спостерігала, як закарпатський губернатор Геннадій Москаль криє матом в. о. міністра охорони здоров'я Уляну Супрун, а одіозний ідеологічний опонент губернатора Михайло Добкін повторює його слова в прямому ефірі загальнонаціонального телеканалу. І ось навколо імені і .про. міністра закрутився новий конфлікт, цього разу з лідером Радикальної партії Олегом Ляшком. Останній, хоч і не поступається Москалю з Добкіним в політичній фриковатости, в характеристиці Супрун обійшовся без мата, обмежившись більш-менш літературною евфемізмом "реально хвора на голову", що в очах обивателя означає повну і беззастережну згоду з думкою Москаля і Добкіна.
Проте залишимо осторонь філологічні обставини справи. Суть претензій Ляшка до Супрун в тому, що в. о. міністра написала заяву в НАБУ на помічника Ляшка Олександра Богачова, який звертався до неї з проханням допомогти у виділенні мамографа в лікарню міста Васильків. Богачов нібито пропонував Супрун хабар у вигляді квартири в новобудові одного з будинків у Вишневому, причому робив це помічник Ляшка від імені мера Вишневого Іллі Дікова.
В результаті НАБУ нагрянуло з обшуками і додому до Богачеву, та додому і на роботу до Дикову, за що і отримали від Олега Валерійовича кличку "набуины" і повний набір проклять і звинувачень. Вони, мовляв, замість реальної боротьби з корупцією виступають інструментом політичної боротьби, фальсифікуючи справи проти опозиції, та ще й перебуваючи під зовнішнім управлінням, діючи під диктовку американського посольства.
Тут потрібно нагадати, що якраз перед історією з Супрун і Богачевым НАБУ зацікавилося лотерейними виграшами Олега Валерійовича на півмільйона гривень. Так що гнів Ляшко викликаний не тільки солідарністю з помічниками, але й особистими претензіями. При цьому одними лише матюками "радикали" не обмежилися, соратник Ляшко Ігор Мосійчук висунув Супрун зустрічні звинувачення. За його словами, це Супрун вимагала від Богачева хабар у вигляді допомоги у вирішенні квартирного питання, у зв'язку з чим "радикали" написали свою заяву, тільки не в НАБУ, а генпрокурору Юрію Луценку.
Хто вийде переможцем з цієї війни, пророкувати не будемо, тим більше, що, швидше за все, все завершиться рівно так само, як це буває у всіх корупційні скандали останніх років, - багато галасу в ЗМІ і вкрай мало судової перспективи. Нас у всій цій історії більше цікавить не те, хто там насправді у кого вимагав хабар, а як так виходить, що Уляна Супрун, навіть не будучи повноправним міністром, примудрилася оточити себе ворогами з усіх боків. Адже тільки за останні тижні, в. о. міністра охорони здоров'я вступила у відкритий конфлікт не тільки з Москалем і Ляшко, але і з керівництвом Національного медуніверситету ім. Богомольця в особі ректора Катериною Амосової. Конфлікти ж масштабом поменше трапляються з Супрун досить регулярно.
Загалом особисту неприязнь Супрун викликала вже у дуже багатьох представників українських еліт. Що думають вони про в. о. міністра, цілком красномовно сказав Москаль. За його словами погоджуються навіть симпатики Супрун, які також є в природі, але зосереджені вони переважно серед активістів-громадських діячів. За їх словами, "паталогически" чесна Супрун якраз тим і хороша, що не вписується в наскрізь корумповану українську владу, а тому ніхто з нею не може ні про що домовитися, що і викликає настільки сильну особисту ненависть.
Останнє пояснення конфліктності Супрун звучить красиво, пафосно і в дусі класичної літератури - єдиного нормального людини в божевільній країні всі навколишні вважають схиблених. Однак щоб оперувати такими поняттями не на рівні красного письменства, а в практичній політичній площині, потрібно мати докази корумпованості всіх тих, кому не пощастило жити і працювати поруч з Супрун, що, по-перше, за визначенням неможливо, а по-друге, повноваження для подібних висновків мають лише специфічні органи і люди.
У той же час, якими б "неправильними" в очах Супрун не були українські чиновники і політики, саме від ефективності взаємодії з цими людьми багато в чому й буде залежати результат її роботи. І перманентна політична війна проти всіх шкодить в першу чергу самій Супрун.
Не секрет, що з 1 квітня в країні почнеться національна кампанія по вибору сімейного лікаря, що є однією з найважливіших частин ініційованої Супрун медичної реформи. Впровадження цієї реформи явно буде супроводжуватися саботажем на місцях і, наприклад, якщо в Закарпатті, не дай бог, почнеться страйк лікарів, то Супрун в світлі останніх подій буде дещо складно розраховувати на допомогу губернатора. Та й після історії з помічником Ляшко Супрун явно не зможе розраховувати на голоси фракції Радикальної партії. А голоси депутатів для впровадження медичної реформи необхідні.
Все це, звичайно, не означає, що Супрун не повинна реагувати на відомі їй випадки корупції. Ось тільки робити це потрібно так, щоб у тих же Ляшко і Мосейчука не було можливості захистити свого помічника, звинувативши в корупції саму Супрун. Як це вже було колись з самим Мосейчуком, "кіно" за участю якого було продемонстровано прямо в парламенті, у разі наявності вагомих доказів корупції Богачева Ляшко ніколи не наважився б так завзято його захищати.
Для Супрун, яка сформувалася в дещо іншій політичній культурі (нехай і помітно більш прогресивною, ніж українська), і правда, може бути складно взаємодіяти з українською елітою. Ось тільки політика - це мистецтво можливого. Особисто для Супрун це означає пошук можливостей для медичної реформи, для чого іноді треба проявити трохи більше дипломатичності, ніж їй вдається в даний час. В іншому випадку відсутність політичної спритності Супрун може коштувати Україні провалу всієї медичної реформи.