Всі на вибори. Доведе Безсмертний, що він трохи краще Бобула
"Так, я іду у президенти! За 25 років у політиці я втомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти", - оголосив Роман Безсмертний про епохальне рішення на своїй сторінці в Facebook. А перед цим провів самопрезентацію перед журналістами на тему "Якою ми хочемо бачити Україну", де детальніше пояснив мотиви свого балотування в президенти в 2019 р., назвавши чотири головних напрямки, на яких хотів би сконцентруватися, якщо українці його оберуть главою держави. Це, на думку Безсмертного, реформування структури і функціоналу Верховної Ради, створення єдиного центру виконавчої влади та активного місцевого самоврядування, а також установа справедливого суду.
Тобто нічого кардинально нового сказано цим політичним аксакалом не було - всі чотири відзначених напрямки присутні в риториці не просто будь-якого потенційного кандидата в президенти, але навіть всякого самого що ні є зубожілого діяча від політики. Та й фрази на кшталт "реформувати і лагодити вже нема чого, у більшості випадків необхідно будувати інститути з нуля" ми вже десь чули й раніше, коли мова заходила про різних "перезапусках держави". Правда, можна сказати спасибі Безсмертному хоча б за те, що він не став з себе корчити "нове обличчя" і "молодого політика". А навпаки, вирішив зробити своєю фішкою власний 25-річний досвід людини, побачив у політиці всіх і вся і вирішив нарешті вийти з других ролей на перші. Втім, його особиста відповідальність протягом чверті століття за те, що нібито "лагодити вже нічого", як-то абсолютно виведена їм за дужки.
Більше того, вся професійна кар'єра Романа Петровича - взагалі класичний приклад такого критикованого ним українського політикуму, який, мовляв, живе собі окремо від суспільних потреб і завдань. Так, вперше обравшись до парламенту в 1994 р. при підтримці УРП, Безсмертний перейшов в команду Леоніда Кучми, де в 1997-му доріс до посади представника президента у ВР, який займав п'ять років вже як помітного представника тогочасної кучмістської "партії влади" - НДП. Пізніше зробив успішну ставку на нового шефа Віктора Ющенка, з обойми якого не випав навіть після явно невдалого перебування в кріслі віце-прем'єра з питань адмінреформи (нічим абсолютно не закінчилася) і малоефективних занять партбудівництвом президентської "Нашої України" (закінчилася аж третім місцем на парламентських виборах-2006). До речі, одним з останніх президентських указів Ющенка у лютому 2010 р. було призначення Безсмертного послом України в Білорусі.
Власне, дипломатична робота в Мінську і заклала основи його політичної реінкарнації вже за президентства Петра Порошенка - в 2015-му він був призначений українським представником у політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи, покликаної здійснити спочатку малоперспективний мінський процес. Там Безсмертний не соромився вивалювати всю внутрішню кухню переговорів з російською стороною і колаборантами з ОРДЛО, а через рік голосно вийшов зі складу переговірників в Мінську з-за розбіжностей з Порошенком щодо нібито "підходів до вирішення питань по Донбасу". І тут же опинився в раніше "непрофільної" для себе Аграрної партії керівником її центрального апарату, проте в кінці 2017-го склав і ці партійні повноваження. Тепер же справжній хеппі-енд - "підносити патрони" він зможе лише собі особисто.
Безсмертний вже оголосив, що зараз постійно отримує пропозиції про фінансову підтримку своєї президентської кампанії, але, мовляв, такі інвестори не бажають бути публічними. Тим самим їм зроблений жирний натяк - якісь анонімні бізнесмени ще на старті готові серйозно в нього вкластися, а вони-то, товстосуми, на вітер свої гроші ніколи не кидають. Однак насправді у даного відставного політика поки немає ні команди, ні політичної ваги, ні реальних дій з цим щось зробити. Крім знову ж тільки пафосних слів, як "розбудити сплячу еліту", не виходячи за межі "коридору честі".
Схоже, Безсмертний навіть як суто технічний кандидат мало кому з серйозних гравців реально цікавий, адже такий спойлер ні в кого голосів не відбере просто з-за нульовою електоральної підтримки. А "не мішки перевертати" можуть дуже багато. Тому виглядає так, що єдина інтрига в поході на президентські вибори Романа Петровича полягає в тому, чи зможе цей ветеран українського політикуму зацікавити більше виборців, ніж аксакал традиційної естради Іво Бобул, також днями заявив про своє висунення. І тут у останнього навіть є кілька стартових переваг - більш численний фан-клуб давніх поціновувачів таланту, добре впізнаваний сценічний образ і, врешті-решт, горезвісний ефект новизни. А ось проти ще одного співака-політика, якому пророкують участь в президентській гонці, - Святослава Вакарчука - у Безсмертного жодних шансів.
