Біплан Козака. Що привіз у Кишинів заступник голови АП Путіна

Зустрічі в ході візиту і коментарі для преси. Sapienti sat

"Голова МЗС ПМР" Віталій Ігнатьєв, який увесь день висів на телефоні посла РФ у Молдові Олега Васнецова, терміново відбув до Москви слідом за Козаком. Трохи раніше туди екстрено злітав експрезидент Молдови і лідер партії соціалістів Ігор Додон.

Утім, до прильоту Козака Додон вже повернувся в Молдову, і Козак після зустрічі з президентом Маєю Санду зустрічався і з ним, і з лідером партії комуністів Володимиром Вороніним у посольстві Росії. Бесіда продовжилася близько години — приблизно стільки ж, скільки з Санду і її оточенням.

Якби Ігнатьєву дали відмашку, він теж примчав би до Кишинева з Тирасполя. Але відмашки не було — Козак не захотів зустрічатися з придністровцями. Це жваво нагадало 2003 р., і той тиск, який чинили на Тирасполь, змушуючи погодитися на підписання "плану Козака — 2003".

Не допомогло і те, що в Тирасполі, готуючись до прильоту Козака, випустили по УДЗ політв'язня Геннадія Чорбу, про якого пару тижнів тому турбувався Держдепартамент США. Без шуму був відправлений у відставку міністр МВС Руслан Мова, який засвітився в контрабандних схемах і викраденнях людей. У соцмережах пішли розмови про створення в ПМР ще однієї партії — і за них поки нікого не посадили! Але вся ця титанічна робота пішла нанівець. Зараз у Тирасполі від досади, напевно, знову когось посадять за пост у соцмережах.

Мало того, Козак, коментуючи зустріч з Санду, заявив, що "придністровський конфлікт — внутрішня справа Республіки Молдова і Придністров'я", а Росія готова лише "сприяти в тому, щоб сторони домовилися". "Це не наша справа, це ваша внутрішня справа, ви домовитеся", — резюмував він.

У свою чергу, Мая Санду, за словами Козака, запевнила його, що блокади Придністров'я не буде.

Козак також згадав про прохання молдавської сторони допомогти утилізувати боєприпаси з Придністров'я (там, у районі села Колбасна, залишилися величезні склади дуже старих снарядів, деякі ще з 1СВ) і анонсував "початок діалогу на міжвідомчому рівні буквально з завтрашнього дня з усіх проблем, які викликають заклопотаність у керівництва Республіки Молдова, у громадян Республіки Молдова та керівництва Російської Федерації". Цікаво, що громадян Російської Федерації він не згадав — а втім, хто їх стане питати?

"Росія готова допомогти Молдові, але на взаємовигідній основі, не на шкоду національним інтересам РФ. Є величезні можливості для досягнення цих домовленостей. Я сьогодні це побачив, виходячи з того діалогу, який у нас був з президентом Молдови", — підвів підсумок заступник голови АП.

У свою чергу, Мая Санду, коментуючи візит, заявила, що переговори "підтвердили наш [загальний] настрій на прагматичний, конструктивний діалог в інтересах наших громадян" і торкнулися "низки важливих тем на порядку двосторонніх відносин, у тому числі експорт молдавської сільгосппродукції на російський ринок і новий контракт на поставку газу ". Санду підтвердила, що Молдова має намір "відновити процес врегулювання конфлікту виключно мирними, політико-дипломатичними засобами в рамках існуючих переговорних майданчиків при дотриманні суверенітету і територіальної цілісності нашої країни в її міжнародно-визнаних кордонах", і констатувала наявність "багатьох тем, що становлять взаємний інтерес для наших держав і громадян", підхід до яких було обговорено в ході зустрічі.

Всього цього більш, ніж достатньо, щоб отримати чітке уявлення про хід і підсумки візиту — і про плани сторін, що у чомусь збігаються, а в чомусь суперечать.

Що відбувалося в дійсності

Очевидно, що переговори, тривалістю близько години, виключали докладні обговорення. Сторони всього лише уточнювали деталі, відштовхуючись від вже досягнутих угод. Чиїх? Тут теж все досить зрозуміло.

Молдова залежна: в ній немає і ніколи не було політики державного рівня. У Молдові, по низці сумних для неї історичних причин, немає ні нації, ні потенціалу для самостійного націєбудування.

Як наслідок, у Молдові всі останні 30 років, що минули з моменту розпаду СРСР, не було і державної політики, а була боротьба кланів за ресурси, прикрита псевдодержавним пафосом. Така боротьба може бути тільки кримінальною, а тому переможці незмінно знаходили спільну мову з Росією, виходячи з спільності понять. Адже Росія — кримінальне додержавне утворення з геть проваленим цивільним та національним будівництвом і зі спробою прикрити цей провал пафосними понтами. А ті, хто програв, йшли в "проєвропейці". У всьому колишньому СРСР ті, які програли, в пошуках ресурсів і зовнішньої підтримки, завжди йдуть в "проєвропейці" і "прозахідники", мамою клянуться у вірності ідеалам свободи і демократії. З тим, щоб перемігши, змінити курс і, на правах регіонального гравця, домовитися вже з Росією. Про окремих ідеалістів тут мова не йде, але їх в системну політику ніхто ніколи не пускав.

Все сказане призвело до того, що останні 30 років стійка зв'язка Молдова-ПМР фактично перебувала під зовнішнім управлінням Росії, безпосередньо "рулівшей" з Кремля її типу-політиками першого ряду.

І ось останні парламентські вибори трохи змінили ситуацію. Захід, бачачи провал своєї колишньої тактики, запозичив тактику російську. Партію Маї Санду вели і привели до перемоги закордонні консультанти і лобісти. Це породило істерику в проросійських ЗМІ про те, що, мовляв, Молдова "втрачає незалежність" і "йде під зовнішнє управління". Але період зовнішнього управління Заходу — єдиний спосіб для Молдови піти до справжньої незалежності з-під зовнішнього управління Росії.

Зрозуміло, що позиція Заходу змінилася не просто так, а тому, що щодо дій на пострадянському просторі були прийняті нові рішення. Ці рішення і були доведені до Путіна в ході зустрічі в Женеві. Не варто переоцінювати реальну політичну вагу його "сировинної бензоколонки" в світових глобальних розкладах. У сучасній парадигмі капіталізм-корпоративізм навіть протистояння Китай-Захід другорядне.

Звичайно, і в цих розкладах Москва здатна інтригувати, мізерно гадити, залякувати слабких у військовому відношенні і корумпувати слабких морально, але все це не більше ніж внутрішній виробничий конфлікт. Внутрішній? Ну да, саме так. РФ — зовсім не "Антизапад", а унікальний сировинний придаток світової економіки, з найширшою номенклатурою природних копалин і похідних від них, що вивозяться. Вивозиться і велика частина капіталу. На залишки утримується держапарат.

Ніхто не стане різати російську курку, яка несе золоті яйця. Але ніхто і не дозволить курці диктувати свої умови. А на пряму конфронтацію з Заходом російська курка ніколи не піде. І кремлівський пахан прогнувся в Женеві перед системою, частиною якої є і він сам.

Але такий прогин не виключає і тихого саботажу. До того ж, як ми пам'ятаємо, Росія успішно реорганізується в рамках плану "дві Росії — один Кремль", і те, чого не можна утримати під контролем "внутрішньої Росії", можна спробувати утримати під контролем зовнішньої.

З іншого боку, у Заходу є великий досвід невдалого соціального прогресорства, що травмує. Рішення про м'яке втручання США в хід виборів в Молдові — і, очевидно, про подальші супровод і підтримку нової влади, інакше втручатися у вибори було безглуздо, — напевно було нелегким. На користь Молдови спрацювали її невеликі розміри, велика західна діаспора, усталена допомога Румунії, а також той факт, що кримінальний гнійник, роздутий у межах Молдова-ПМР, почав уже дестабілізувати сусідні країни, і став потужною отмивочною для російського криміналу.

І знову про економічну складову "придністровського конфлікту"

Тут саме час доказати історію з Молдовською ДРЕС, завершення якої було обіцяно в попередній статті.

Отримавши у 2008 р. 100% акцій Молдавської ДРЕС, Інтер РАО ЄС модернізувало її для роботи на газі. Далі в хід пішла невигадлива, але ефективна схема: ВАТ "Газпром" поставляє газ АТ "Молдовагаз", зареєстрованому в Молдові, а те поставляє його кінцевим споживачам по всій Молдові, включаючи Придністров'я — і, природно, Молдавську ДРЕС. Яка теж зареєстрована в Молдові, і може з-під молдавського даху торгувати з ким завгодно. При цьому, основним покупцем електроенергії, виробленої на вкраденої у Молдови станції, є сама Молдова.

Виплати Молдавській ДРЕС за спожитий газ підтримують режим в Тирасполі на плаву, складаючи близько 30-40% його бюджету. Тобто Молдова, кажучи про бажання вирішити придністровський конфлікт, на ділі сама ж підживлює ПМР фінансово.

При цьому Молдовська ДРЕС з-під даху ПМР за газпромівський газ не платить. Точніше, вона платить за газ у бюджет ПМР, але лише за тією ціною, яку на нього призначили в ПМР, а ця ціна значно нижча, ніж відпускна ціна АТ "Молдовагаз". ПМР ж на рахунок АТ "Молдовагаз" не перераховує взагалі нічого. Але АТ "Молдовагаз" продовжує поставляти газ, вішаючи на себе накопичувальний борг, який вже перевищив $7 млрд. Чому продовжує — на цей рахунок є довгий список відмазок, в який ми заглиблюватися не будемо.

Хто власник АТ "Молдовагаз"? ВАТ "Газпром" — 50%, Республіка Молдова в особі департаменту приватизації та управління держмайном — 35,33% і невизнана ПМР в особі комітету з управління майном Придністров'я — 13,44%. Загальний статутний капітал АТ "Молдовагаз" — 1332,9 млн леїв, розділених на акції номінальною вартістю 100 леїв. Це просто смішна сума в порівнянні з $7 млрд, так що АТ "Молдовагаз", коли прийде час, можна буде спокійно довести до банкрутства, передавши його власність — газову інфраструктуру Молдови, — у власність ВАТ "Газпрм" вже безпосередньо. І вишенька на торті: комітет з управління майном Придністров'я — визнаний в Молдові господарюючий суб'єкт, в формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Ось і вся схема газової отмивочної. Інші підприємства ПМР, включаючи ММЗ (Молдавський металургійний завод) працюють так само. І хто після цього стане стверджувати, що влада Молдови всі ці роки хотіла вирішення придністровського конфлікту, а з ним закрити і схему, в якій вона не могла не мати своєї частки? Але ж таких схем, зав'язаних на ПМР, в Молдові багато, і газова — ще не найприбутковіша. Який тут може бути конфлікт? Між Тирасполем, Кишиневом і Москвою давно склалося повне розуміння, яке порушується хіба що спорами про розподіл доходів. Але це вже, як то кажуть, справа житейська.

Не дивно, що кожна нова влада Молдови охоче займала в цих схемах місця, які затишно пригріті старою владою. І команда Маї Санду теж відчуває зараз спокусу піти тим самим шляхом. Можливо, і не прямо, а збудувавши схеми через ланцюжок посередників, щоб зберегти обличчя перед західними партнерами. І такі схеми їм напевно запропонують.

І з західними партнерами все непросто. "Колективний Захід" неоднорідний і стрясається внутрішніми протиріччями, а його функціонери відмінно корумпуються. Дійна корова на ім'я "ПМР" приносить близько $2 млрд щорічного чистого прибутку. З такими грошима можна купити практично будь-якого чиновника і навіть цілу партію, якщо не розмінюватися на дрібниці. Так що навіть розуміння західними лідерами того, що збереження ПМР ставить хрест на будь-яких молдавських реформах, а збереження Молдови в її колишньому вигляді дестабілізує і розкладає весь регіон, не означає що реформи підуть легко. Але, якщо вони хоч якось, нехай з затяжками і гнилими компромісами, але все-таки підуть до справжньої, а не на словах, ліквідації ПМР, це вже буде величезний крок вперед. Тому, що до цього позиції ПМР рік від року тільки зміцнювалися, і вона крок за кроком домоглася економічного визнання. Нічого більшого й не було потрібно. Політичне визнання для ПМР — зайвий головний біль.

Біплан Козака

Чи могла Росія при такому розкладі не спробувати запустити план "Козак-2", прагнучи зберегти вплив в Молдові? Зрозуміло, ні! Такий план і привіз з Женеви Дмитро Козак, і перетер про нього з молодшими партнерами: Додоном і Вороніним. План, ймовірно, зводиться до поступового переходу Молдови з ведення "внутрішньої Росії" під контроль "Росії зовнішньої". Але така передача з балансу на баланс не повинна вдарити по іміджу "внутрішньої Росії" в очах проросійського/неорадянського обивателя по всьому колишньому СРСР. Верхівку ПМР, зрозуміло, здадуть, але цьому повинна бути додана пристойна форма.

Хоча посилення в Молдові "зовнішньої Росії" і створить нові проблеми, такий перехід в цілому став би кроком вперед на шляху європейського реформування Молдови. І з боку уряду Санду було б розумно підіграти Москві на цьому етапі, що і було зроблено шляхом нехитрої двоходівки. Спочатку Молдова оголосила, що з 1 вересня її прикордонники не будуть пропускати в Україну автомобілі з придністровськими номерами, а потім Санду запевнила Козака, що "блокади не буде" — і Козак став рятівником придністровців. Таких маневрів надалі буде ще багато.

Загальний же курс, що вже очевидно, узятий на поступовий демонтаж ПМР. Проте, Росія і пов'язані з нею молдавсько-придністровські клани, намагатимуться зберегти залишки проєкту, переформатувавши під нові умови особливо вигідні економічні схеми. Режиму в Тирасполі настійно порекомендують створювати собі "людське обличчя" — інше питання, наскільки він зможе виконати ці рекомендації. Найбільш незручні фігури евакуюють, а компрометуючі документи знищать, сфальсифікувавши на їх місце більш зручні. Найменш скомпрометовані придністровськими функціонерами з молдавським громадянством піддобрять партії Додона і Вороніна, які стануть респектабельною опозицією "за європейську дружбу з Росією".

Зрозуміло, в Тирасполі, де сьогодні рулить корпорація "Шериф", вважали за краще б зберегти статус-кво. Але заморозити зміни цілком, як це вийшло в 2003 р., придністровським мафіозі вже не вдасться. Утім, і підстав стояти на смерть у них куди менше, ніж 18 років тому — вони обросли власністю, європейськими зв'язками і легко зможуть мімікрувати під респектабельних бізнесменів. Всю брудну роботу вже зробили за них найняті ними підставні фігури.

Проте, навіть така, досить умовна, модернізація буде йти повільно, а її результат обіцяє бути компромісним і неоднозначним. Проєкт "тіньової МРСР", частиною якого були ПМР і молдавські еліти, незмінно, як стрілка компаса, що дивляться на Москву всі останні 30 років, не буде остаточно закритий. Він лише перейде в нову форму. Найбільш зрозуміла її аналогія — еволюція вірусу, що пристосувався паразитувати на своїх носіях не вбиваючи їх, а лише викликаючи нездужання. І дієвого щеплення від вірусів СРСР, джерелами яких є обидві Росії, "зовнішня" і "внутрішня" в нашому розпорядженні поки немає.

Зрозуміло, зміна обстановки в Молдові позначиться і в Україні, особливо в прилеглих до Молдови Одеській і Вінницькій областях. Тут теж не буде однозначних плюсів і мінусів. Просто на зміну старим проблемам і викликам стануть приходити нові.