Беззуба армійська авіація. Чи потрібно Україні перетворювати Мі-8 в бойовий вертоліт
Після того як був добитий ресурс останніх лопатей Мі-24, військові намагаються створити якийсь ерзац бойового вертольота на базі транспортно-бойових Мі-8, які поки ще залишаються на озброєнні
Днями з'явилося повідомлення про те, що "фахівцями Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння і військової техніки на полігоні поблизу селища Гончарівське проведено черговий етап державних випробувань авіаційного варіанту протитанкового ракетного комплексу "Бар'єр-В" як основного озброєння ударного варіанту вертольота Мі-8МСБ-В". При цьому вказується, що випробування пройшли успішно.
Слід нагадати, що цей варіант Мі-8МТ відрізняється насамперед тим, що замість двигуна ТВ2-117 встановлений більш потужний ТВ3-117ВМА-СБМ1В серії 4Е виробництва запорізької "Мотор Січі". Щоб вертоліт отримав можливість застосовувати кероване озброєння, спереду кабіни пілотів встановлений поворотний оптико-електронний модуль ПМ-ЛКТ "Спектр", а в кабіні — блок індикації дисплейного типу, блок управління ракетним озброєнням, а також пристрій наведення (усе це разом становить комплекс 524Р). У цій конфігурації зібраний єдиний вертоліт, який демонструвався принаймні на одній виставці "Зброя та безпека" і який використовується для проведення державних випробувань. Причому триває це вже як мінімум останні 2,5 року, і про перспективи прийняття на озброєння військові говорять вкрай обережно — принаймні не цього року точно.
Варто сказати, що ПТРК "Бар'єр-В" спочатку проєктувався для озброєння бойового Мі-24 і в ньому використовується 130-мм уніфікована протитанкова ракета Р-2 з напівавтоматичною лазерною системою наведення, яка також застосовується в армійському ПТРК "Скіф", що входить до складу озброєння бойового модуля КБА-105 "Шквал" (застосовується на БМП-1У, БТР-3У і БТР-4).
Цікаво, що на озброєння українських Мі-24 комплекс так і не надійшов, зате, як видно, використовується на камерунських "двадцять четвірках". З уривчастих даних різних зарубіжних інтернет-ресурсів відомо, що ще в грудні 2019 р. ДК "Укрспецекспорт" поставила в цю африканську країну два комплекси керованого озброєння 524-РЕ і 38 ракет PK-2B "Бар'єр-В".
Власне кажучи, ракета РК-2В чисто теоретично дозволяє вражати броньовані цілі на дальності до 7,5 км, проте є кілька нюансів. Насамперед, як і раніше, для гарантованого знищення цілі вертоліт повинен входити в зону дії військової ППО противника. І якщо у броньованого і більш маневреного Мі-24 ще були хоча б мінімальні шанси вижити, то у Мі-8, який був і залишається фактично транспортною машиною, такі шанси наближаються до нуля.
Другий момент — ефективність модуля ПМ-ЛКТ "Спектр". Адже ніхто не приховує, що це фактично мінімальна переробка танкового варіанту, який застосовується на "Оплоті". Однак ті кути прокачування, які підходять для танка, абсолютно неприйнятні для вертольота. Як правило, в вертольотах використовують зовсім інші оптико-прицільні станції — умовно кажучи, у вигляді "кульки".
І такі станції, причому вітчизняного виробництва, існують. Це, наприклад, ОПСН-І від Ізюмського приладобудівного заводу. Ця станція має телевізійний, тепловізійний і лазерний канали, а також лазерний далекомір. Та найголовніше — для її роботи використовується гіростабілізована у двох площинах платформа від ДККБ "Промінь". Однак таку значно досконалішу станцію використовують в ході модернізації самохідного протитанкового комплексу "Штурм-С". Причому комплекс працює у зв'язці з ракетою РК-2П з дальністю ураження цілі в 7 км. Тобто цілком може бути використаний і для озброєння Мі-8.
Однак як був створений Мі-8МСБ-В зі "Спектром", так і продовжують його випробувати і доводити до прийняття на озброєння, усвідомлюючи, що вертоліт буде мати вкрай сумні характеристики. Не кажучи вже про те, що концепція Мі-8 як вертольота поля бою неповноцінна і не реалізована ніде в світі. Тому що існує чіткий розподіл на бойові і транспортно-бойові машини, і "вісімки" мають вкрай обмежене бойове застосування.
Зрозуміло, що прямо зараз Україна з різних причин не може собі дозволити купити бойові вертольоти на Заході або в Туреччині, але і ідея вкладати фінанси в провальний проєкт теж не виглядає правильним рішенням. Адже абсолютно очевидно, що військові просто не бачать Мі-8 в бойовому складі років через 10–15, і напевно є плани придбання новіших зразків, як це робить, наприклад, Міністерство внутрішніх справ для своїх авіаційних підрозділів.
