На тлі Путіна. Як майдан Саакашвілі виявився "на колінах" і коли він з них "встане"
У свій час теоретик і практик революційного руху Володимир Ілліч Ленін сформулював свою знамениту формулу революційної ситуації - "верхи не можуть, низи не хочуть". В історії з "антибарыжной революційною ситуацією" формула виходить дещо інший - і не можуть, і не хочуть виключно низи. А верхи, як виявилося, цілком змогли суботнім ранком прибрати наметове містечко "революціонерів" без особливого ризику для себе.
Без ексцесів, звичайно ж, не обійшлося. Комусь із нечисленних мешканців наметового містечка розбили голови, проти кого з журналістів використовували спецзасіб у вигляді сльозогінного газу, так і картинка з "поставленими на коліна" (а якщо бути більш точним - посадженими навпочіпки) затриманими "революціонерами" широко розлетілася в ЗМІ і дозволяла проводити якісь неприємні аналогією з "Беркутом" Януковича. Тим не менш іміджеві втрати для Банкової після проведення цієї спецоперації виявилися практично мінімальними. І в першу чергу не тому, що поліція провернула все зовсім вже спритно, а швидше із-за того, що у "революціонерів" з самого початку не було широкої народної підтримки, а за кілька місяців сидіння в наметах і перманентних силових провокацій "Михомайдан" став багатьох просто дратувати.
Політичні вожді "Михомайдана", зрозуміло, тут же підняли крик про те, що "режим Порошенко переступив межу", "конституційне право на мирний протест потоплено в крові" тощо. Про це говорили і Юрій Дерев'янко, і Семен Семенченко, і Єгор Соболєв. Ну і, зрозуміло, сам Міхеїл Николозович транслював свій праведний гнів з далекого Амстердама. В підтримку розігнаного "Михомайдана" висловилася також "Батьківщина", правда, тональність політсили Юлії Тимошенко була кілька миролюбніші, ніж у "вождів революції", від яких Юлія Володимирівна дистанціювалася досить давно.
Тим не менш особливої підтримки у людей весь цей революційний пафос так і не викликав, більш ніж красномовним свідченням чого послужив той факт, що свій матч мітинг з вимогами відставки Порошенка, Авакова, Луценка і всіх, всіх, всіх Саакашвілі з товаришами анонсували аж на 18 березня, тобто через два тижні. Мовляв, за цей час ми встигнемо ретельно підготуватися і показати "баригам", хто в країні господар. І ось тут гарні для "революціонерів" паралелі з Майданом 2013 р. закінчуються. Якщо тоді на наступний день після побиття студентів на вулиці Києва абсолютно стихійно вивалив мільйон людей, то зачистка "Михомайдана" не викликала взагалі нічого, крім пафосу його вождів і обіцянок зібрати мітинг через два тижні. Враховуючи, яка коротка політична пам'ять українців, можна не сумніватися - про "кривавому розгоні" наметового містечка до 18 березня вже мало хто буде згадувати.
Тим більше, що 18 березня весь світ буде спостерігати в першу чергу не за маршем "Михомайдана", а за президентськими виборами в Росії, а ось росіянам телекартинка з Києва, де відбувається черговий "український розгул радикалів" на тлі російських "виборів на користь стабільності", може бути з точки зору Кремля корисна. Збіг? Можливо, так. Малоймовірно, що соратники Саакашвілі призначили дату свого мітингу по команді з Москви. Тим не менш посильну допомогу, нехай вона навіть і несвідомо, "саакашвилианцы" Кремлю принесуть.
Що ж стосується мотивів самих "революціонерів", то відстрочка до 18 березня своєї відповіді на "злочин режиму Порошенко" пояснюється не тільки відсутністю соціального фундаменту під ногами у "революціонерів", але і організаційною та фінансовою слабкістю протестів, яка стала особливо помітною після видворення з країни Саакашвілі. Поки Міхеїл Николозович заряджав рух своєї який-ніякої харизмою і світовою популярністю, протести ще можна було підтримувати більш-менш життєздатному стані. Та й фінансування під свою розкручену персону Саакашвілі завжди міг залучити. Причому в даному випадку не важливо, було це гроші Курченко чи ні, хай з цим питанням розбираються компетентні органи.
Тепер же, коли Саакашвілі в Амстердамі і знову прориватися через кордон явно не поспішає, протестна акція явно почала задихатися - у Дерев'янко, Семенченко і Соболєва "занадто нудні особи", щоб розраховувати роздобути гроші на революцію, а гроші тут потрібні чималі.
Що стосується Міхеїла Николозовича, то він, схоже, і сам не дуже вірить, що всі його "антибарыжные мови" з Амстердама будуть мати хоч скільки-небудь серйозний вплив на події в Києві. Інакше з чого б це раптом він став згадувати про "грузинських барыгах", до яких йому не було особливого справи з часів поразки на виборах політсили на чолі з його нідерландської дружиною. Тепер же Саакашвілі будує плани про повернення до влади в Грузії вже в цьому році.
Таким чином, продовження всієї революційної історії нас чекає не раніше 18 березня, і дуже малоймовірно, що наступний раунд "Михомайдана" нас хоч чимось здивує.