Закон про Донбасі. Навіщо Кремлю говорити, що Україна готується до війни
Першим на рішення українських законодавців відгукнувся постпред Росії в Мінській контактної групи Борис Гризлов. Він вважає, що закон про реінтеграції "доказом небажання Києва знайти політичні компроміси і виконати свої зобов'язання". Більш того, робиться спроба покласти відповідальність на Росію. Для європейських партнерів це сигнал про прагнення Києва вискочити з незручних Мінських угод", - переконував журналістів Гризлов і пригрозив Україні ускладненнями. У тому ж ключі, тільки жорсткіше, витримано і заяву МЗС Росії. У Лаврова, відомого "знавця" історії, турбувалися "необмеженими, близькими до диктаторських, повноваженнями на придушення інакодумства і невдоволення", які, на їхню думку, отримав Петро Порошенко. "Інакше як підготовкою до нової війни це назвати не можна", відзначили в Москві. Ну і, звичайно ж, не забули нагадати, що на Донбасі "ихтамнет". Вчора позицію МЗС підтримав голос Путіна Дмитро Пєсков: Росія - учасниця конфлікту, про це написано в Мінських угодах, тому категорично не згодна з формулюваннями в українському законі.
Зазначимо: реакція на голосування Ради на сайті МЗС РФ з'явилася ближче до вечора четверга, а Радбез президент РФ зібрав тільки в п'ятницю, після водохресного купання. До цього часу в Україні свою "глибоку стурбованість" вже встигли висловити і Віктор Медведчук, і "оппоблоковцы", які голосували проти закону, і "демократична опозиція", яку, що наштовхує на нехороші думки, теж стурбували нові повноваження президента. Невже в Кремлі сподівалися, що у їхніх лобістів в українському парламенті вистачить сил провалити закон? Навряд чи. Скоріше мова йде про вироблення в Кремлі стратегії поведінки у відповідь на рішення українських депутатів. Точніше, препарування цієї події до умов президентської кампанії в Росії.
За підсумками наради в Радбезі ЗМІ РФ видали суху новина: український закон може самим негативним чином вплинути на перспективи внутрішньоукраїнського врегулювання". Нас же цікавить, чи не дасть Путін тепер наказ бойовикам посилити обстріл позицій ВСУ у відповідь на визнання Росії країною-агресором. На всі сто передбачати дії Кремля, звичайно ж, не можна, однак спробуємо припустити, що в зоні АТО ситуація залишиться приблизно такою, як зараз, - атаки на наші позиції не припиняться, але і вперед терористи не підуть. У всякому разі до 18 березня, дня переобрання Путіна, ніяких різких рухів не буде. Як себе буде вести Кремль далі, багато в чому залежить від Києва і наших партнерів на Заході. Останні поки що не виявляли ні підтримки, ні несхвалення прийнятим законом. Отже, ризики для України і себе там вже прорахували і не бачать перспективи гарячої стадії конфлікту. Тому вимагають від Києва прискорення реформ, а рішення з приводу відносин з окупованими територіями і т. п. складності залишають за дужками. При цьому залишаючись нашими союзниками у війні з РФ.
Щоб припустити сценарії, які можуть задіяти в Росії у зв'язку з прийнятими ВР нововведеннями, треба оцінити загрози, які наш закон несе Кремлю. Є небезпека в плані міжнародних судів, і цей пункт був одним з ключових при агітації депутатів за законопроект, але російська влада добре вивчили процедури - до реальних рішень у цих судах дійде не скоро, бо це відкладені ризики. А ось прямих медиаугроз для себе там, по всій видимості, на даний момент не побачили. І навіть намагаються отримати вигоду, перекладаючи відповідальність за дії "партії війни" в Україні на Захід.
Російському виборцю розкажуть, що Київ порушує Мінські угоди, готується до силового сценарію повернення Донбасу, але Путін не дозволить втягнути Росію у війну. А ось на вплив на свідомість українців у Кремлі спробують заощадити, залишивши цю ресурсномістких роботу місцевим спікерам. Не треба забувати про дві речі: перша - в Кремлі вважали і вважають Україну відбувся державою; друга - там завжди збирали вершки з політичних чвар в нашій країні, з часів Івана Мазепи ставлячи на місцевих кочебеев та іскор. І як тут не згадати прогноз "Міжнародні загрози-2018", представлений нещодавно московським аналітичним агентством "Зовнішня політика". У ньому, серед іншого, владі пропонується "дати нинішньому націоналістичного експерименту в Україні вільно дискредитувати себе". Мова йде не про націоналістичних партіях як таких, а про владу в цілому. Підрив якої зсередини в Москві воліють залишити самим українським політикам. Без різниці, хто вони - колишні "регіонали", націоналісти або прозахідні ліберали.
