Без Вітренка, але з БЕБУ. Чому парламентська монобільшість померла, ледь воскреснувши

Четверта сесія Верховної Ради дев'ятого скликання завершується з досить цікавими політичними результатами. Парламент прийняв кілька законів, в яких були зацікавлені не тільки "слуги народу", а й інші фракції. У той же час депутати провалили кілька рішень, на яких наполягала Банкова, включаючи і призначення Юрія Вітренка першим віцепрем'єром — міністром енергетики.

Повторний провал Вітренка

Почнемо саме з Вітренка. Це вже другий його провал. Перший стався 17 грудня — тоді його кандидатуру підтримали тільки 186 депутатів. Після цього Кабмін призначив Вітренка в.о. міністра енергетики, а Банкова недвозначно продемонструвала "слугам народу" свою зацікавленість в тому, щоб Вітренко все ж отримав жадану посаду першого віцепрем'єра.

Колишній "слуга народу" Гео Лерос, який тепер позафракційний, розповів, що "слугам народу", які 17 грудня не проголосували за призначення Вітренка, "в минулому місяці не доплатили половину зарплати в конвертах. І це для багатьох стало мотивацією зараз проголосувати". Різні джерела стверджують, що Володимир Зеленський в свій день народження 25 січня переконував "слуг народу" на засіданні фракції в необхідності проголосувати за Вітренка. І що в наступні дні вимога підтримати кандидатуру Вітренка звучала з Банкової в ультимативній формі.

Напередодні повторного голосування глава партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко розповідав, що вже є підтримка 210 членів фракції. "Ситуація зараз значно краще, ніж була. Юрій Юрійович провів серйозну роботу за цей місяць. Показав себе як професійний менеджер і управлінець, якому небайдужі люди", — запевняв Корнієнко.

Однак спікер парламенту Дмитро Разумков в ефірі телеканалу "112 Україна" підтвердив своє небажання голосувати за Вітренка. "Минулого разу я не голосував за Юрія Юрійовича, і моя позиція була досить публічною: я не розумію, як люди, які працюють або планують працювати на державу, витягають з бюджету держави такі кошти (хтось називає 90 млн грн, інші — 170 млн грн) в якості компенсації за свою діяльність. Якщо це бізнес, то це — бізнес. Якщо ти йдеш працювати на людей, то у тебе повинні бути якісь обмеження", — пояснив Разумков.

Зрозуміло, гігантська премія, отримана в "Нафтогазі", — це не єдина претензія до Вітренка. Громадська думка намертво зв'язало з Вітренком підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. До того ж багатьох депутатів шокували слова Вітренка на пресконференції 22 січня, де він назвав ненормальною ситуацію, коли більшість українців отримують субсидії, і сказав, що ці виплати погано впливають на психіку людей. Наприклад, Ірина Верещук у відповідь на ці слова заявила, що "людині, яка не вміє комунікувати, нічого робити у владі". І вона була в числі тих "слуг народу", які 28 січня відмовилися натиснути кнопку "за", коли розглядалося питання про призначення Вітренка на пост в уряді.

В результаті Вітренко набрав 204 голоси. Це, звичайно, трохи більше, ніж він отримав 17 грудня, але все одно провал. "Слуги народу" дали 177 голосів (замість обіцяних Корнієнком 210), 18 — група "Довіра" і дев'ять — позафракційні. Особливо слід підкреслити, що Вітренко не отримав підтримки з боку групи "За майбутнє" і умовної "групи Коломойського" всередині фракції "слуг народу", хоча раніше вважався креатурою Коломойського. Схоже, зараз Вітренко — це перш за все людина Банкової. І провал цієї кандидатури свідчить про те, що Банкова і Коломойський не сторгувалися.

Продовження конституційної кризи

Ще один знаковий провал — це результати першого читання законопроєкту №4533 "Про конституційну процедуру". Цей проєкт виключно важливий для Банкової в плані приборкання Конституційного суду. За Конституцією, в КСУ повинно бути 18 суддів (зараз 15). Проєкт №4533 передбачає, що КСУ повинен приймати рішення не менш як двома третинами від свого конституційного складу — це 12 суддів. Зараз для ухвалення рішення достатньо голосів десяти суддів. Збільшення кворуму з 10 до 12, як сподівається Банкова, дозволить уникнути появи нових контроверсійних рішень КСУ типу того, яке було прийнято 27 жовтня і викликало конституційну кризу.

Взагалі ж це дуже великий закон, який регулює всі аспекти конституційного судочинства. І там є багато спірних деталей. Зокрема, висловлювалися побоювання, що за допомогою цього закону Банкова зможе контролювати КСУ. До того ж напередодні голосування спікер Разумков направив текст законопроєкту до Венеціанської комісії. Тому звучали резонні пропозиції не чіпати цей проєкт, поки не прийдуть висновки Венеціанської комісії. Проте, "слуги народу", керуючись сигналами з Банкової, вирішили поспішити з його розглядом.

Відзначимо, що законопроєкт №4533 внесли 29 депутатів, в числі яких були представники не тільки партії "Слуга народу", а й ОПЗЖ, "Батьківщини", груп "За майбутнє" та "Довіра". Однак, коли справа дійшла до голосування, проєкт отримав підтримку лише 197 депутатів, в т. ч. 192 "слуг народу", двох з групи "Довіра" та трьох позафракційних (включно зі спікером і першим віцеспікером).

Цей проєкт міг би взагалі відправитися в корзину. Але його врятувало диво (в особі "Голосу"). Пропозиція відправити проєкт на повторне перше читання набрала 226 голосів — мінімально необхідне число. Цю пропозицію підтримали 206 "слуг народу", 13 представників "Голосу", троє з групи "Довіра" та четверо позафракційних.

Закон про парламентську службу

На тлі цих провалів різким контрастом виглядало перше читання проєкту закону №4530 "Про парламентську службу". За прийняття цього закону за основу проголосував 301 депутат — це конституційна більшість. Законопроєкт підтримали представники всіх фракцій і груп, за винятком "Європейської солідарності", яка висунула власний законопроєкт на ту ж тему.

У ролі ініціаторів законопроєкту №4530 виступили спікер Разумков і ще 130 народних депутатів. Але зрозуміло, що керував розробкою цього проєкту саме Разумков. І успішне голосування 28 листопада він, звичайно ж, може покласти в свою політичну скарбничку.

По суті, це закон про апарат Верховної Ради як окремої частини держслужби. Необхідність такого закону його автори обґрунтовують тим, що апарат Верховної Ради згадується в Конституції — значить, потрібен окремий закон про нього. До речі, в Конституції записано ще й те, що організовує роботу апарату голова Верховної Ради. Так що Разумков старався перш за все для самого себе. Але, звичайно, є і загальний інтерес у всього парламенту створити додаткові стимули і бонуси для власного апарату. Цим і пояснюється ентузіазм депутатів при голосуванні за цей закон.

Створення БЕБУ і реформа СБУ

Збіглися інтереси у депутатів з різних фракцій і груп також і при голосуванні за два взаємозалежних проєкти, які повинні привести до реформи СБУ.

Спочатку в другому читанні був розглянутий законопроєкт №3087-д, згідно з яким має бути створено Бюро економічної безпеки України (БЕБУ). Очікується, що після створення БЕБУ будуть ліквідовані управління СБУ по боротьбі з корупцією і оргзлочинністю. Цей закон був прийнятий в першому читанні 3 вересня 2020 р. Тоді за нього проголосували 245 нардепів. І ось 28 січня цей закон був прийнятий у другому читанні і в цілому, отримавши підтримку 242 депутатів. У їх числі 201 "слуга народу", 17 членів групи "Довіра", 16 представників "Голосу", троє з групи "За майбутнє" та п'ятеро позафракційних (включно зі спікером і першим віцеспікером).

Відразу після цього депутати приступили до повторного першого читання законопроєкту №3196-д, згідно з яким в закон про СБУ повинні бути внесені зміни для вдосконалення організаційно-правових основ діяльності спецслужби. Перший раз депутати розглянули цей проєкт 18 грудня 2020 року і провалили — він набрав лише 208 голосів. Але повторне перше читання вийшло набагато більш вдалим — на цей раз проєкт підтримали 285 депутатів. Серед них — 200 "слуг народу", 22 члена фракції "Європейської солідарності", 19 з ОПЗЖ, 17 з "Голосу" і стільки ж з групи "Довіра", четверо з "За майбутнє" і шестеро позафракційних (включно зі спікером і першим віцеспікером). Основний мотив підтримки полягав в тому, що оскільки тільки що вирішили створити БЕБУ і передати йому економічні злочини, то абсолютно необхідно внести відповідні зміни в закон про СБУ. Ну а ті недоліки, які є в законопроєкті №3196-д, депутати сподіваються виправити при підготовці проєкту до другого читання.

Взагалі ж було помітно доброзичливе ставлення депутатів до цієї реформи. Як себе проявить БЕБУ — це інше питання, але депутати з різних політичних таборів були єдині в тому, що потрібно нарешті позбавити СБУ можливості кошмарити бізнес. І це те, що тепер будуть записувати собі в актив майже всі парламентські партії.

Привид монобільшості

Якщо намагатися підбити підсумки, то можна сказати, що четверта сесія Верховної Ради дев'ятого скликання завершується для Банкової не дуже вдало. Провалена кандидатура Вітренка, ледь не відправлений в кошик законопроєкт "Про конституційну процедуру", необхідний для встановлення контролю над КСУ. А ті закони, які прийняті, отримали підтримку депутатів не за вказівкою з Банкової, а тому що давали політичну вигоду всьому парламенту в цілому, а не одним тільки "слугам народу".

Піарникам Офісу президента залишається акцентувати на президентському законопроєкті "Про всеукраїнський референдум", який був прийнятий у вівторок, 26 січня. Але цей закон — особливий випадок. Він принципово важливий для Володимира Зеленського з двох причин.

По-перше, обіцянка цього закону було одним з елементів піар-кампанії Зеленського перед президентськими виборами. Більш того, в своїй передвиборчій програмі Зеленський обіцяв, що законопроєкт про референдум буде його першим президентським законопроєктом. Слова свого він, звичайно, не дотримав і вніс цей проєкт лише 9 червня 2020 р., тобто більш ніж через рік після своєї інавгурації. І ось якби зараз цей проєкт провалився, це виглядало б як доказ неспроможності Зеленського виконати хоч щось зі своїх обіцянок.

А по-друге, цей закон дає в руки Зеленському нову іграшку — референдуми. На Банковій всерйоз розраховують за допомогою цього інструменту посилити особисту владу Зеленського. Тобто це, по суті, закон не для народу, а для президента. До речі, саме тому за законопроєкт Зеленського відмовилися голосувати навіть фракції ОПЗЖ і "Батьківщини", хоча вони публічно виступали за те, щоб узаконити проведення референдумів, і пропонували власні законопроєкти на цю тему.

З огляду на принципову важливість цього закону Банкова фактично висунула "слугам народу" ультиматум. Озвучив його глава фракції Арахамія: хто не проголосує — того виключать з фракції. І ця загроза подіяла. З 228 "слуг народу", які були зареєстровані на момент голосування, тільки двоє посміли проігнорувати президентський проєкт, а решта 226 слухняно натиснули кнопку "за". Ще 20 голосів дала група "Довіра", дев'ять — позафракційні (включно зі спікером і першим віцеспікером). Тобто це був той випадок, коли "слуги народу" могли б впоратися своїми силами, без сторонньої допомоги.

Але слова про відродження монобільшості "слуг народу" виявилися поспішними. Уже в четвер стало очевидно, що парламентська монобільшість знову померла, ледь воскреснувши. Навіть ультиматуми з Банкової працюють тільки як виняток, а при спробі задіяти їх систематично — втрачають ефективність. З законом про референдум цей прийом вдався, але вже на Вітренкові дав збій. Хоча, хто знає, можливо, на Банковій вирішать спробувати провести цю кандидатуру через парламент ще раз. Так би мовити, як пробника: "слуги народу" вже зовсім від рук відбилися або ж їх ще можна назад приручити, якщо належним чином підгодувати.