Без України не літають. Доведеться росіянам здати в металобрухт весь парк Ан-124 "Руслан"

Особливо це позначилося на авіабудуванні. Так як в Україні залишилося досить велика кількість підприємств, у тому числі і критичних. Як, наприклад, "Мотор-Січ" з виробництвом вертолітних і літакових двигунів. І якщо що-то росіянам вдалося замістити власними силами, що-то вдається отримувати за "сірими" схемами, проте в основному це призвело до деградації російського авіабудування.

І це особливо добре видно на прикладі стратегічного військово-транспортного літака Ан-124 "Руслан". На момент розпаду СРСР за замовленням військових було побудовано 38 серійних "Русланів", з яких Росії дісталися 33 і п'ять - Україні.

Однак дуже швидко з'ясувалося, що такий вантажний потенціал ВПС Росії просто не потрібен - і в першій половині 1990-х рр. більшу частину належали військовим "Русланів" здали на зберігання.

Але серед авіаційного керівництва вже зріло розуміння того, що у літака є міжнародні комерційні перспективи. І дуже скоро з'явилася громадянська модифікація "Руслана" - Ан-124-100, яка була досить швидко сертифікована і виведена на регулярний ринок вантажних перевезень, де мала величезний успіх.

Однак реально досить інтенсивна експлуатація "Русланів" призвела до "вибивання" льотного ресурсу, і в середині 2000-х рр. в Росії та в Україні заговорили про можливе відновлення серійного виробництва "Русланів": світовий ринок авіаперевезень ріс, основні експлуатанти очікували активізації попиту.

Мало того, на тлі серйозних зовнішньополітичних амбіцій еліти російські ВПС задумалися про розширення власного парку. Цим планам, однак, не судилося збутися. В той момент, порахувавши фінанси, росіяни пішли шляхом капітального ремонту машин з числа виведених на зберігання в 1990-х роках. На той момент це було дешево і практично.

Остаточний крах програми РФ з підтримки в льотному стані "Русланів" стався в 2014 р. Основною проблемою стало обслуговування двигунів для "Русланів" і в цілому загальна сервісна підтримка з боку АНТК "Антонова" як розробника.

Варто відзначити, що до 2016 р. росіяни не відчували особливих проблем: фірмове обслуговування якийсь час ішов по накатаному шляху (в рахунок раніше укладених контрактів), запчастини для двигунів йшли по "сірому" шляхи закупівель через треті країни.

Однак було розуміння, що так буде не завжди, а в умовах тотального протистояння з НАТО і початком інтервенції в Сирії "Руслани" ставали все більш затребуваними. Тому почалися серйозні руху.

Спочатку планувалося відновити виробництво Ан-124 на Ульяновському авіазаводі під іншою назвою. Однак, порахувавши всі ризики і проблеми, від цієї ідеї відмовилися.

І ось тепер в кінці січня 2020 р. з'явилася чергова інформація про плани модернізації всього парку готівки "Русланів". Стверджується, що нова версія літака Ан-124-100М отримає обладнання російського виробництва, причому як бортове радіоелектронне, так і общесамолетные системи, в тому числі світлотехнічне, кисневе та побутове обладнання. А нібито перша машина буде модернізована в Ульяновську на потужностях компанії "Авіастар-СП" вже до 2022 р.

Очевидно, що росіяни зараз вирішують два основні завдання - насамперед продовження льотної придатності машин без "Антонова" та імпортозаміщення, тобто перехід на устаткування і комплектуючі російського виробництва. Крім того, врахують і сирійський досвід - машини отримають комплекс оборони, основне призначення якого - захист транспортника від поразки з землі ПЗРК з радіолокаційними й оптико-електронними головками самонаведення зенітних ракет.

На папері все виглядає ідеально, але, як завжди, є нюанси. В ході модернізації росіяни не планують відмовлятися від використання двигунів Д-18Т українського виробництва. Він створювався спеціально під Ан-124 "Руслан" і Ан-225 "Мрія" і є абсолютно унікальним продуктом.

Спроби створити в РФ власний авіаційний двигун великої тяги ПД-35 під великим питанням. Вже дуже довго цей проект знаходиться на стадії науково-дослідних робіт, а закінчення розробки постійно зсувається, і зараз називають вже 2025 р.

Втім, дуже далекі від реальності і бадьорі заяви про те, що їм вдалося налагодити ремонт і обслуговування Д-18Т. З повною відповідальністю можна говорити про те, що без деталей від "Мотор-Січ" це зробити просто нереально.

А значить, або росіяни і далі планують використовувати "сірі" схеми для отримання деталей із Запоріжжя, або вирішити питання кардинально, взявши під контроль це стратегічно важливе підприємство, користуючись якимось "потеплінням" у відносинах наших країн, про яких безупинно говорить президент Зеленський.

Важливим у нинішніх умовах для росіян є і ціна питання - так, у ЗМІ озвучена цифра в 1 млрд руб., які мають бути виділені на конструкторську документацію для створення модернізованої версії "Руслана" і його агрегатів. Далі - більше. За цими ж даними, роботи з модернізації одного літака, а також його проведення всебічних випробувань обійдеться тощему російському бюджету в 3,5 млрд руб.

Тобто для того, щоб модернізувати всі дев'ять Ан-124-100, російської військово-транспортної авіації потрібно буде знайти суму понад 30 млрд руб.! Це не те, щоб непідйомна на сьогодні для російського бюджету сума, але на тлі тенденції до падіння на світовому ринку ціни на газ і нафту (основний експортний продукт) може виявитися захмарною.

І ще. Успішна реалізація цього амбітного проекту буде нереальна без співпраці з "Мотор-Січ", і це вже очевидно. Недарма навколо цього підприємства вже сьогодні йде колосальна підкилимна "битва титанів".