Без зв'язку, зброї та досвіду служби в армії. Як влада організовує територіальну оборону
За наявною інформацією, за частинами тероборони не буде закріплено штатну техніку та озброєння, а збережеться принцип отримання з армійських складів на п'ятий день від початку війни
Багатостраждальна територіальна оборона переживає чергову реорганізацію, яка, по суті, є непродуманою і може поховати ідею повноцінного опору російському вторгненню. Чи це робиться спеціально або просто результат тотальної некомпетентності — питання відкрите.
Насамперед, слід зазначити, що ухвалення ключового Закону "Про основи національного опору" відбулося поспішно, без дотримання необхідної процедури — без другого читання. Тепер, щоб він повноцінно запрацював, необхідно ще внести правки до трьох десятків законів, у тому числі "Про Національну Гвардію" та "Про Держприкордонслужбу", а також прийняти пару десятків інших нормативно-правових актів.
Наступний момент пов'язаний з тією ж поспішністю — якщо раніше розгортання регіональних структур планувалося провести до квітня 2022 р., а бригад та батальйонів територіальної оборони — до середини наступного року, то тепер поставлено завдання зробити це буквально за місяць. Так, згідно з ухваленим законом потрібно до кінця січня 2022 р. укомплектувати 10 тис. посад та розгорнути повноцінні місця базування для батальйонів та бригад. Але до цього часу цим практично ніхто не займався, як тепер встигнути до кінця січня — питання риторичне.
Йдемо далі. Наші законодавці представляють територіальну оборону як окремих бригад, які підпорядковуються безпосередньо командуванню Сухопутних військ (для цього вже створено відповідне управління). Крім того, передбачається формування чотирьох регіональних управлінь (командувань) у Чернігові, Рівному, Одесі та Дніпрі, а в кожній області – наявність однієї бригади з батальйонним складом за кількістю районів в області плюс один батальйон в обласному центрі. При цьому командир бригади є заступником голови обласної державної адміністрації, а командир батальйону – відповідною районною.
При цьому чисельність бригади — від 300 до 450 військовослужбовців, має бути укомплектовано управління батальйонів (штаб та служби), посади командирів роти та деякі інші. Що теоретично має забезпечувати розгортання батальйонів до повного штату у разі набуття чинності Плану територіальної оборони.
Як усе це реалізується практично? Насамперед перед облдержадміністраціями було поставлено завдання терміново знайти приміщення для розміщення командування регіонального, бригадного та батальйонного рівня. Але якщо з будівлями питання справді можна вирішити досить швидко — занедбаних дитячих садків і шкіл у регіонах вистачає, — далі ситуація представляється аховою. Я маю на увазі, що для повноцінного функціонування системи територіальної оборони сьогодні немає основного — засобів управління та зв'язку. Адже основне завдання цих структур – забезпечити передачу команд згори донизу.
Тут не обійдешся якоюсь списаною після отримання новеньких "Харрісів" армійською радіостанцією радянського виробництва. Тут необхідний зв'язок із високим рівнем секретності та надійності. Чи має держава в особі Міністерства оборони реальні можливості для організації такої системи управління та зв'язку — питання відкрите.
А найнезрозуміліший і найскладніший у всьому цьому процесі момент — кадри. Людей, які професійно займалися питаннями територіальної оборони у 2014–2017 рр.. і мають безцінний досвід розгортання та бойового застосування батальйонів територіальної оборони під час АТО, в армії вже немає – вони звільнилися, перейшли до інших структур. І це стосується не лише рівня полковника, проблем із офіцерами середньої ланки ще більше. А за рядовий і сержантський склад взагалі мовчу — після того, як у територіальній обороні скасували річний контракт, охочих поменшало в рази. Проблему вже зрозуміли на регіональному рівні — керівники тероборони у ЗМІ прямо говорять, що готові брати всіх підряд. Причому якщо спочатку це звучало як "без досвіду АТО/ООС", то тепер трансформувалося в "без досвіду служби в армії".
Чи варто говорити, що реальна бойова цінність таких підрозділів буде близькою до нуля — навряд чи в теробороні за таких розкладів буде великий відсоток мотивованого особового складу, а навіть супермотивованим не вистачатиме елементарної військової підготовки.
Нарешті є проблема штатного озброєння. Судячи з наявної інформації, за частинами територіальної оборони не буде закріплено штатну техніку та озброєння, а збережеться принцип отримання з армійських складів на "Ч+5" (тобто на п'ятий день від початку війни). Але якщо судити з досвіду розгортання тербатів навесні 2014 р., навіть знайти необхідну кількість автомобільної техніки в наших умовах — це проблема. А для повноцінного бойового підрозділу потрібні не лише автомати, а й кулемети, гранатомети та міномети.
Час від часу у ЗМІ військові говорять про те, що для потреб тероборони 60-мм мінометів буде більш ніж достатньо, проте за фактом на масштабних навчаннях пару мінометних батарей передавали від бригади до бригади, щоб хоча б показати людям, що таке озброєння десь. є.
Загалом і в цілому на сьогодні доводиться констатувати, що кардинально питання з організацією ефективної територіальної оборони, яка разом з оперативним резервом має стати серйозною підмогою для армії, не зрушило з місця. Більш того, непродумані організаційні кроки можуть ще більше погіршити ситуацію в майбутньому. Якщо найвище військово-політичне керівництво усвідомлює важливість ефективної територіальної оборони, то загальна лінія має бути скоригована найближчим часом.
