• USD 41.3
  • EUR 43.5
  • GBP 52.2
Спецпроєкти

Без протиракетної системи оборони. Чим нам збивати російські "Іскандери"

Згідно з російськими військовими настановами першою фазою будь-якого масштабного наступу є масоване використання тактичної ракетної зброї

Біля кордонів України вже розміщено 36 пускових установок "Іскандер"
Біля кордонів України вже розміщено 36 пускових установок "Іскандер"
Реклама на dsnews.ua

Нагромадження російських військ на російсько-українському кордоні є дуже масштабним. За останні кілька місяців на фото та відео потрапили численні ешелони з бойовою технікою й особовим складом. І ось днями з'явилася інформація від групи дослідників, які називають себе Conflict Intelligence Team, що з Далекого Сходу у західному напрямку перекидають щонайменше одну ракетну бригаду, на озброєнні якої знаходиться оперативно-тактичний ракетний комплекс 9К720 "Іскандер-М". А за інформацією CNN, біля України вже розміщено 36 пускових установок "Іскандер".

Таким чином, можна говорити про те, що російське військове командування не просто збирає батальйонно-тактичні групи, як це було влітку 2014 р. і взимку 2015-го, а повноцінні формування. З іншого боку, переміщення "Іскандерів" не є чимось зовсім унікальним — навесні минулого року, коли було аналогічне (або навіть ще більш масштабне) зосередження російської армії на полігоні "Погоново" південніше Воронежа, росіяни перекидали "Іскандери" 119-ї ракетної бригади зі складу 41-ї загальновійськової армії (місце постійної дислокації — місто Абакан).

Згідно з російськими військовими настановами першою фазою будь-якого масштабного наступу є масоване використання тактичної ракетної зброї, до якої і належать "Іскандери", для ударів по аеродромах, складах, пунктах управління та логістичних центрах. "Іскандер-М" може вражати подібні цілі на відстані до 500 км, а можливий вибір бойової частини досить широкий — від осколково-фугасної до бетонобійної і касетної.

Комплекс є наступальним і тому використовується Росією як засіб залякування НАТО. Так, ракетні бригади, на озброєнні яких знаходиться "Іскандер-М", розгорнуті у Калінінградській області і в окупованому Криму. Таким чином, теоретично росіяни мають можливість вражати військові об'єкти у Польщі, країнах Балтії та на сході Німеччини. При цьому росіяни заявляють, що їм вдалося розробити варіант "Іскандер-К" з використанням із тих самих пускових установок крилатих ракет. Усе це є зайвою причиною для розгортання на східному фланзі НАТО системи протиракетної оборони, основою якої є зенітно-ракетний комплекс Patriot.

Говорячи про ефективність "Іскандерів", варто вкрай обережно ставитися до заяв російської сторони, адже починаючи з 2014 р. комплекс є однією з пропагандистських мемів — "Іскандери" санкцій не бояться" тощо. Тому інформація про їхнє бойове застосування жорстко цензурується.

На сьогодні можна говорити про дві війни, в яких застосовувалися "Іскандери". По-перше, починаючи з 2016 р. під час інтервенції в Сирії. Західні джерела говорять щонайменше про чотири пускові установки, які були перекинуті на авіабазу Хмеймім, причому це були "Іскандер-К" (модифікація з крилатими ракетами). Військових цілей (проти загонів ополчення) для "Іскандерів" не було, тому росіяни використовували ракети для знищення інфраструктури, насамперед цивільної. Так, існує як мінімум два відео з ударом двома ракетами по лікарні у місті Азаз 15 лютого 2016 р. й ударом по будівлі у місті Табка. Звичайно, втрати цивільних були дуже великі, а ось оцінити бойові властивості власне ракети було важко.

Дуже непроста ситуація і з оцінкою бойової ефективності комплексу під час війни в Карабаху восени 2020 р. Справа в тому, що Вірменія є єдиним зарубіжним одержувачем "Іскандерів" — в експортному варіанті дальність поразки цілі становить всього 280 км, відсутня касетна бойова частина з самоприцілом. Усього до Вірменії було поставлено від чотирьох до восьми пускових установок. У міру того, як наступ азербайджанської армії загрожував перерости у повноцінну війну з виходом на територію самої Вірменії, вірменська армія використала буквально всі ракети, що були на озброєнні, — як древні "Ельбруси", так і найсучасніші "Іскандери". У лютому 2021 р. прем'єр-міністр Нікол Пашинян підтвердив використання "Іскандерів" проти азербайджанської армії і заявив про їхню низьку ефективність. За його словами, випущені ракети "не вибухали або вибухали, наприклад, на 10%".

Реклама на dsnews.ua

Міністерство оборони РФ, звичайно ж, виступило зі спростуванням інформації від Пашиняна, однак у березні 2021 р. при очищенні території Шуші від мін азербайджанські сапери знайшли залишки двох ракет, що майже не розірвалися, комплексу "Іскандер-М" (нині вони виставлені в Парку військових трофеїв у Баку).

Але в жодному разі не варто недооцінювати небезпеку ракет "Іскандер", і Україні фактично нічого їм протиставити — протиракетної системи оборони ми не маємо. Чисто теоретично з "Іскандерами" може боротися зенітно-ракетний комплекс С-300В1. До 2012 р. такі ще радянські комплекси були на озброєнні ЗСУ, вони були першими мобільними системами протиракетної оборони для протидії оперативно-тактичним ракетам класу "земля–земля" типу "Першинг" на відстані до 100 км. Після анексії Криму і початку війни на Донбасі у ЗМІ була інформація про те, що було відновлено принаймні один зенітний ракетний дивізіон С-300В1, одна з пускових установок була задіяна у 2015–2016 рр. для прикриття штабу АТО у Краматорську, а восени 2017 р. на полігоні на Одещині здійснювалися практичні пуски. Щоправда, немає достовірної інформації про те, чи маємо ми в арсеналах протиракети типу 9М82.

У будь-якому разі, навіть якщо вдалося виставити якусь кількість комплексів на бойове чергування, їх все одно не вистачить, щоб прикрити всі стратегічні об'єкти.

    Реклама на dsnews.ua