Без кісток. Як Коломойський одночасно агітував за Зеленського, Тимошенко і Бойко

Опальний олігарх Ігор Коломойський, який проживає нині в Ізраїлі, примудрився буквально кількома реченнями зруйнувати свій імідж рятівника України від путінського гібридного завоювання. Фрази з його останнього інтерв'ю про те, що Путін насправді на Донбасі "не командує", що Україна там "воює сама з собою" і що "нам треба про щось домовлятися з тими, хто там є", і тоді деоккупация Донбасу відбудеться легко і в "досить осяжному швидкому часі", вмить розлетілися по ЗМІ і наробили чимало галасу.

Те, що сказане Коломойським в цілому повторює тези кремлівської пропаганди, ще не означає, що Ігор Валерійович вирішив змінити геополітичну орієнтацію (якщо така для нього в принципі можлива) і тепер буде вимолювати у Путіна прощення, агітуючи за "русский мир". Просто Коломойський в першу чергу бізнесмен, причому великий, і тільки потім патріот і громадянин (до того ж "потрійний" громадянин, якщо хтось забув), і його патріотизм досить легко коригується інтересами бізнес-гри. А зараз він грає не за когось, а проти. В даному випадку персонально проти президента Петра Порошенка, до якого у Коломойського накопичилося багато образ і претензій у першу чергу з-за націоналізацію Приватбанку.

Саме через призму Коломойського як анти-Порошенко і потрібно розглядати всі його резонансні заяви. І якщо Порошенко будує свою виборчу кампанію на слогані "Армія, мова, віра", то Коломойський може не тільки говорити про "громадянської війни на Донбасі" і захищати "російськомовних патріотів", але і стати поборником "канонічного православ'я".

Що ж стосується скандального інтерв'ю Соні Кошкіної, то воно цікаве насамперед тим, що в ньому Ігор Валерійович у властивій йому недбалою, але разом з тим витонченій манері примудрився проагітувати відразу за кількох кандидатів у президенти, кожен з яких розраховує на успіх на майбутніх виборах.

Отже, кажучи про те, що Донбас можна досить швидко і легко повернути, а цього не відбувається тому, що Порошенко не надто зацікавлений це робити, Коломойський підіграє в першу чергу Юлії Тимошенко, повторюючи, по суті, її теза про те, що "війна перетворилася на ширму для прикриття корумпованою, дурної політики влади, в найбільший заробіток для кількох людей. Це те, що сьогодні стримує мирний процес і не дає можливості вести реальні переговори".

Коли ж Коломойський заявляє, що Путін насправді Донбас не контролює і потрібно домовлятися з вождями місцевих "молодих республік", — це, по суті, повторення тези "єдиного кандидата від південно-сходу" Юрія Бойка (за яким стоять Сергій Льовочкін і Віктор Медведчук) про те, що єдиним варіантом повернення територій "повинні бути прямі переговори між Україною і невизнаними республіками під контролем Росії і Америки. Як гарантів дотримання досягнутих домовленостей".

Але Коломойський не був би Коломойським, якщо б не мав додатковим козирем в рукаві, яким для нього є комік з президентськими амбіціями Володимир Зеленський. Останній грає президента в телесеріалі власного виробництва, але соціологи вже пишуть про шанси гумориста перейти на більш високі підмостки. І хоча Коломойський всіляко відмовляється, стверджуючи, що ніяк не впливає на Зеленського та його політичні амбіції, але фраза про те, що Зеленський "красень", раз раніше всіх інших здогадався, що "95 квартал" — це електоральний ресурс, і, отже, "нам його треба обирати", — це вже пряма агітація. І хоча сам Зеленський безпосередньо про намір балотуватися ще не заявляв, але відповідь Коломойського (роботодавця Зеленського, між іншим) на це питання: "Я так розумію, що так, судячи з того, що вони там виконують", дозволяє зробити певні висновки. Та й пасажі Ігоря Валерійовича про те, що російськомовні українці (з особливим акцентом саме на мовному питанні) готові голосувати за Зеленського, можна віднести туди ж.

Загалом, все сказане Коломойським підтвердило, що головне його завдання на майбутніх виборах — не допустити переобрання Порошенко. І він готовий проявляти велику ідеологічну гнучкість і підігравати всім конкурентам чинного глави держави. Ну а з новим президентом, хто б ним не став, олігарх готовий вибудовувати відносини вже після виборів.