Без громовідводу. Чому відставка Авакова створить проблеми Зеленському

Судячи з інформації з різних джерел, заяву про відставку Арсена Авакова з поста міністра внутрішніх справ було розцінено на Банковій буквально як "подарунок згори". Хоча насправді це скоріше не подарунок, а навпаки. Відставка Авакова означає для Володимира Зеленського як мінімум три великі проблеми.

Втрата союзника

Про свою відставку міністр повідомив в соцмережах 13 липня близько 19.00. Зараз звучать різні версії — сам Аваков пішов, або його змусили піти. У будь-якому випадку є той факт, що 12 липня тимчасовий повірений у справах США в Україні Джордж Кент, який прибув Київ підмінити Христину Квін на час її відпустки, зустрівся з Аваковим. І на наступний день Аваков написав заяву про відставку, власноруч приписавши на ньому "Честь маю". Про що говорили Кент і Аваков, достовірно знають тільки вони самі, але можна припустити, що про мотиви відставки Авакова обізнані в Вашингтоні.

Відставка Авакова демонструє, що Зеленський чи втратив, чи сам відштовхнув сильного союзника. Раніше нічого подібного не траплялося. Нагадаємо, що в перший рік свого президентства Зеленський розпрощався з кількома членами своєї команди. Екс-секретар РНБО Олександр Данилюк (звільнений 30 вересня 2019 р.), екс-керівник ОП Андрій Богдан (11 лютого 2020 р.), екс-прем'єр Олексій Гончарук (4 березеня 2020 р.), екс-генпрокурор Руслан Рябошапка (5 березня 2020 р.) — всі вони позбулися своїх посад за примхою Зеленського. Але всі ці люди були зобов'язані своїми посадами саме Зеленському.

Аваков Зеленському нічим не зобов'язаний. Він пропрацював на посаді міністра внутрішніх справ сім років і чотири з половиною місяці. Те, що він зберіг посаду після зміни першої особи на Банковій, сприймалося західними партнерами і деякою частиною українського суспільства як певні гарантії, з одного боку, стабільність режиму Зеленського, а з іншого — наступності зовнішньополітичного курсу. Тепер цього немає.

Пішовши з посади міністра, Аваков залишиться політичним важкоатлетом. І якщо раніше він допомагав Зеленському грати його гру, то тепер у кожного з них своя гра.

У багатьох коментарях в соцмережах вже відзначається, що Аваков, можливо, не захотів грати в ту гру, в яку зібрався грати Зеленський. Причому це може бути погана гра як в плані внутрішньої політики, наприклад, придушення протестів, так і в плані торгівлі національними інтересами і односторонніх поступок Путіну на переговорах по Донбасу.

Проблема керованості

Уже ввечері 13 липня Зеленський і керівник його офісу Андрій Єрмак визначилися з кандидатурою нового міністра. Це глава парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності Денис Монастирський. У парламент його привів Сергій Нижній, який фактично був головним юристом Зеленського під час президентської кампанії (помер в січні 2021 р.). Очевидно, зараз Монастирський — це людина Зеленського і Єрмака, і тільки їх. І Єрмак, просунувши Монастирського в крісло міністра, зміцнить свій вплив.

У зв'язку з цим варто відзначити кілька важливих нюансів. По-перше, Зеленський зараз вибудовує під себе Кабмін повністю з людей, яким довіряє. Кандидатур на міністра внутрішніх справ у нього не було, тому вибір припав на Монастирського, який лояльний до нього. Але це не беззастережна лояльність. Монастирський буде лояльний до Зеленського в основних питаннях, але у нього також є своя думка, так що сліпо слідувати вказівкам він все ж таки не буде.

По-друге, самі силові структури теж не будуть сліпо слідувати вказівкам. Після 2014 р. до силовиків не повернулося відчуття того, що вони — це влада. У силовиків сильні побоювання: мовляв, політики між собою домовляться, а ми потім будемо крайніми.

По-третє, зміна міністра внутрішніх справ вписується в загальну логіку Банкової щодо переформатування влади. Зеленський поспішає все перебудувати до початку нового політичного сезону, тобто до святкування 30-річчя незалежності України. Суть цих змін у тому, щоб Банкова могла все контролювати безпосередньо і ні з ким не домовлятися. До речі, саме ця логіка підштовхує Банкову змістити з посади голови КМДА Віталія Кличка. Тобто Зеленський хоче забезпечити собі повноту влади. Але він отримає тільки ілюзію.

Наприклад, якщо говорити про систему МВС, то її керованість з одного кабінету — це не більше ніж міф. Нагадаємо, що МВС підпорядковані Національна гвардія, Національна поліція, Державна прикордонна служба, Державна міграційна служба та Держслужба з надзвичайних ситуацій. Вся ця система старанно опікувалася і зміцнювалася Аваковим, але навіть при Авакова вона жила своїм життям, особливо в регіонах.

Взагалі, рівень керованості в країні дуже низький. І зміцнення в Києві зовсім не означає, що ця керованість перейде на регіони. Зеленському вдасться створити скоріше не стільки вертикаль, скільки столичну горизонталь. Але навіть і вона не буде повністю керованою. Столичні силовики — це точно не роботи, якими можна управляти телефонними наказами.

Так ось, Аваков за сім років прекрасно вивчив особливості цієї системи і не плекав ілюзій щодо її абсолютної керованості. А Банкова такі ілюзії може живити. Можливо, на Банковій розраховують, що Нацгвардія і Нацполіція автоматично будуть виконувати будь-які накази в разі хвилі масових протестів. Спроби перевірити це на практиці можуть призвести до наслідків, сумних для Зеленського.

Без громовідводу

Всі розуміють, що Монастирський, на відміну від Авакова, — лише виконавець волі Зеленського. І це означає, що Зеленський позбувся громовідводу. Раніше в разі будь-яких, скажімо так, спірних дій співробітників системи МВС все стріли суспільного невдоволення летіли виключно в Авакова. Зауважимо, що це стосується і кримінальних проваджень, хоча там не менш важливу роль, ніж слідчі, грають прокурори, а прокуратура у нас фактично підпорядкована президенту.

Монастирський таким громовідводом, звичайно, не буде. Ніхто не буде кричати і писати на стінах "Монастирський чорт", а будуть — "Зеленський чорт". Невдоволення буде підігріватися ні до "ментів Монастирського", а до "ментів Зеленського". І хоча рулити всією системою реально будуть Єрмак з Татаровим, але ненависть вулиці буде фокусуватися не на них, а особисто на Зеленському.

Зміцнюючи свою одноосібну владу, Зеленський не пропонує народу нічого. Це вибухонебезпечна стратегія з погано прогнозованими фіналом.