Без їжі, бронежилетів та БТР. Готується нова влада здати Донбас

Останні події в армії і навколо неї не можуть не викликати тривогу. Перш за все, ситуація на лінії зіткнення в останні дні демонструє різке посилення позицій бойовиків на тлі повної заборони на ведення вогню у відповідь з боку ВСУ.
Рішення ТКГ в Мінську про початок розмінування в районі мосту біля Станиці Луганської та "дзеркальне" початок демонтажу оборонних споруд означає тільки ослаблення наших позицій на цьому вкрай важливому стратегічно напрямку.

Вже очевидно, що окупаційна влада не збирається виконувати свої зобов'язання, зате всі бойовики в районі Станиці Луганської отримали пов'язки неіснуючого Спільного центру з контролю і координації питань припинення вогню і стабілізації лінії розмежування (СЦКК). І все. Це типовий російський підхід, коли в рамках Мінських угод та інтеграції окупованих територій Донецької та Луганської областей нам пропонують просто оголосити амністію і взяти бойовиків з "Корпусів Народної міліції" на утримання Києва. Фейкові "миротворці" на російсько-українському кордоні - з тієї ж серії.

Мало того, останні події в прифронтовій зоні змушують задуматися про існування не афішуються домовленостей нової влади якщо не з маріонетками, так з Кремлем безпосередньо. А як по-іншому можна розглядати факт відключення від електропостачання ОО "Луганське енергетичне об'єднання" відразу дев'яти (!) військових об'єктів у ключовому районі нашої оборони - р. Щастя. У найближчі дні енергетики відключать р. Сватове, Біловодськ, Білокуракине та Попасна. В умовах триваючої війни це або диверсія, або свідомий підрив боєздатності нашої угруповання на луганському напрямку. На цьому тлі інакше оцінюєш циркулюють у військовому середовищі чутки про те, що до кінця року всі військові частини відведуть за межі адміністративних кордонів Донецької і Луганської областей.

Не можна не відзначити і те, що побічно наказ про персональну відповідальність за відкриття вогню у відповідь вкрай негативно позначилася на моральному дусі всієї нашої угруповання. Адже мало кому хочеться виступати як мішень у тирі, не маючи можливості хоч би відповісти. І це на тлі того, що армія відчуває реальні проблеми з укомплектованістю.

Причому не тільки на рівні контрактників, але і на рівні офіцерського та сержантського складу. Так, не даремно, наприклад, Міністерство оборони України оголосило про додатковий набір на навчання у військові заклади вищої освіти та військових коледжів сержантського складу? Цілком імовірно, що в результаті курсантів наберуть, але чи варто говорити про їхню якість?

І ще: для того, щоб повністю виконати вимоги росіян і убезпечити себе від гніву нового президента, генерали вирішили питання частково контрольованими збройними формуваннями. Дуже швидко з фронту був виведений полк НГУ "Азов", командування та особовий склад якого мали свої уявлення про виконання того або іншого наказу.

Серйозні проблеми намічаються і на рівні стратегічного планування і оперативного командування. Новопризначений начальник Генерального Штабу очікувано влаштував не тільки "перетрушування" особового складу, але й вирішив повністю реорганізувати підлеглий йому Генштаб. В якому вигляді це буде проведено, стане відомо лише після 1 вересня, реальні кроки будуть зроблені не раніше 1 січня 2020-го, але вже зараз багато офіцерів, які мають реальний бойовий досвід, воліють або йти в запас (якщо "календар" дозволяє) або переводитися в бойові частини. А це дуже погане явище - фактично втрачається бойовий досвід, напрацьований кров'ю і потом. Немає ніякого сумніву, що в разі великомасштабного загострення їх покличуть назад, але скільки квадратних кілометрів нашій території ми втратимо до того часу - невідомо.

Серйозні проблеми виникли - причому на порожньому місці і з ще одним важливим компонентом боєготовності. Мова йде про постачання. Спершу під вигаданим приводом практично зупинили закупівлі бронежилетів і предметів речового постачання для армії. А, як кажуть, "зима близько" і в чому будуть ходити наші солдати на фронті - незрозуміло. Розраховувати на волонтерів, як це було у 2014-му, вже не доводиться.

Друге важливе рішення - припинення через суд впровадження нової системи харчування в армії. Судячи з усього, ми повертаємося у важкі 1990-ті роки, коли основною їжею солдата-строковика була вода і капуста в різних комбінаціях. Як це вплине на набір нових рекрутів - питання риторичне.

На тлі розмов про реорганізацію "Укроборонпрому" фактично зупинені закупівлі критично важливих для армії позицій. Бронетранспортери БТР-4 не купують, тому що "сталь не тієї системи", а БТР-3ДА - "дуже дорогі".

Та й в цілому різко впали державні асигнування на оборону - про це не прийнято говорити вголос, але деякі факти, які потрапляють у відкриту пресу, говорять самі за себе. Так, військовим довелося відмовитися від закупівлі комплексів мультимедійних тренажерів розрахунків ЗРК "Бук-М1" для 96-ї Київської зенітної ракетної бригади і п'яти мультимедійних комплексів для підготовки операторів зенітного ракетного комплексу С-300П для 38-го об'єднаного навчального центру Повітряних сил Збройних сил України.

Зрозуміло, що це окремий випадок, однак якщо в закупівлях відмовили бригаді, яка безпосередньо відповідає за противовоздушное прикриття столиці і єдиного в країні навчального центру ППО, то можна уявити, що відбувається в інших частинах. За неофіційними даними фактично закупівлі товарів, робіт і послуг для Міноборони зупинилися по всій країні.

Так що в цілому тенденція вкрай негативна. І хотілося б помилитися у своїх прогнозах у тій частині, що Росія обов'язково скористається такою абсурдною для воюючої країни ситуацією і нанесе свій удар по українських позиціях.