Без бойових вертольотів. Чому Україна модернізує Мі-24 для Азербайджану, а не для себе

Оновлення як вертолітного, так і літакового парку Повітряних сил ЗСУ, судячи з останніх заяв генералів, нині потроху йде з порядку денного. Ніяких нехай формальних переговорів з кимось про закупівлю бойових літаків або вертольотів не ведеться. Все зводиться до розмов про те, які зразки добре б мати на озброєнні, і обговоренням їх характеристик. А ось основні кошти вирішено вкладати в два напрямки — виробництво нових транспортних літаків (підтримка АНТК "Антонов") і ремоторизацію вертольотів силами "Мотор Січі". Про це можна говорити, маючи на увазі можливу закупівлю одразу трьох Ан-178 і колосальні гроші, які вливаються в проєкти на кшталт Мі-8МСБ і Мі-2МСБ.

При цьому ні про яке реальне посилення бойових можливостей просто не йдеться: озброєний крупнокаліберним кулеметом Мі-2 — це, м'яко кажучи, не той зразок, який зможе протистояти російській агресії, а зробити реально бойовий вертоліт з транспортного Мі-8 ще нікому в світі не вдалося. А нашим конструкторам, зокрема, за останні роки так і не вдалося навчити Мі-8 працювати протитанковими ракетами, а без цього будь-яка модифікація не може вважатися повноцінною бойовою.

Ні для кого не секрет, що нині весь парк спеціалізованих бойових вертольотів Мі-24 вітчизняної армії прикутий до землі через серйозні проблеми з запасними частинами. Дійшло до того, що Україна навіть не може нашкребти мінімум бортів для ротації свого авіаційного компонента в місії ООН в Конго — зараз там літають Мі-8.

На цьому тлі серйозною заявкою на успіх можна вважати нещодавню заяву власника "Мотор Січі" В'ячеслава Богуслаєва про те, що підприємство отримало сертифікат на виробництво лопатей несучого гвинта Мі-24. Варто зазначити — сертифіковані металеві лопаті, а що стосується композитних, з якими носилися по всіх виставках і стверджували, що купили американські технології і верстати, то їх обіцяють показати лише до кінця року.

Попутно зауважимо, що металеві для Мі-24 випускаються тільки в Росії і якщо "Мотор Січ" змогла освоїти їх виробництво — це величезний прорив. Однак, маючи на увазі попередній досвід клонування подібних речей, є сумніви, що нашим інженерам без досвіду подібних робіт вдалося досягти ресурсу оригіналу. Але в будь-якому разі це позитивні новини.

Однак у нас так і немає повноцінної програми модернізації парку Мі-8 і Мі-24. Уже цілком очевидно, що від довоєнних програм модернізації Мі-24ПУ1 і Мі-24ПУ2 відмовилися остаточно, хоча ПУ2 був вельми перспективним, розрахованим на застосування протитанкових ракет "Бар'єр-В" вітчизняного виробництва і оснащений досить сучасним французьким обладнанням. Тим більше що свого часу в проєкт були вкладені великі гроші — тільки компанії Sagem в 2010 р. за інтеграцію в Мі-24 цілодобової оглядово-прицільної системи OLOSP-410LI було сплачено близько 23 млн євро.

Правда, тут є і об'єктивні причини — після анексії Криму і початку війни на Донбасі французи від співпраці відмовилися. Спроби ж закінчити модернізацію, запровадивши вироби польської компанії PCO SA (комплекс PNL 3 Bielik і шолом THL-5NV), певно, не увінчалися успіхом.

Однак, крім Мі-24ПУ2, у наших компаній є напрацювання і по іншому проєкту модернізації. Так, свого часу українські підприємства виступили партнерами в проєкті з модернізації партії з 12 Мі-24 в інтересах Азербайджану. Нагадаємо, що на виході вийшов Мі-24G з оглядово-прицільною гіростабілізованою оптоелектронною системою виробництва ПАР і інтегрованими вертолітними протитанковими ракетами РК-2В комплексу "Бар'єр-В".

Нині ж у нас є працюючий аналог подібної системи, але заснованої на технологіях ДП НВК "Фотоприлад" та ДП "Ізюмський приладобудівний завод", — комплекс керованого озброєння 524Р з оптико-електронним модулем для виявлення цілі і наведення на ціль ракети ПМ-ЛКТ. Саме його намагаються інтегрувати на Мі-8МСБ-В і навіть пропонують для модернізації мобільного протитанкового комплексу "Штурм-С".

Отже, установка систем з новими ракетами і захисту вертольота від високоточних засобів ураження, а також інтеграція нової надлегкої броні і збільшення кількості точок підвіски (або просто кількості ПТУР, які можна застосовувати з борту вертольота) дозволять отримати варіант модернізації Мі-24, який за своїми характеристиками буде наближатися до найсучаснішого на сьогодні варіанта від виробника Мі-35.

Однак поки це тільки теоретичні викладки. Зараз же наші військові вважають за краще витрачати бюджетні гроші на проєкти від "Мотор Січі". Можна сказати, на шкоду нашій обороноздатності — адже до модернізації парку Мі-24, цілком імовірно, доведеться повернутися. Але час уже буде втрачено, адже старіння металу корпусів вертольота, які ми не виробляємо і ніколи виробляти не зможемо, ніхто не відміняв.