Рік "пошуку миру на Донбасі" пройшов. Що тепер Зеленському робити з Путіним
Москва має намір піти на радикальний злам статус-кво. Для Києва саме час переходити до запасних планів, які готувалися на крайній випадок
9 грудня виповниться рік з дня Паризького саміту в нормандські форматі, коли Володимир Зеленський зустрічався з Путіним в присутності канцлера Німеччини Ангели Меркель і президента Франції Еммануеля Макрона. Як неодноразово заявляв Зеленський, це крайня дата для реалізації Мінських домовленостей.
Точніше, спочатку крайньою датою він називав рік з дня своєї інавгурації (вона відбулася, нагадаємо, 20 травня 2019 р.), але потім відсунув термін до річниці Паризького саміту. В інтерв'ю The Guardian, яке вийшло 7 березня, він підкреслив: "Я не віддам п'ять років, які дав мені народ України, на те, щоб займатися "Мінськом". Просто не віддам... Я вважаю, що на всі домовленості держава може витратити рік, а потім повинна бути реалізація. Довше не можна. Якщо немає — потрібно міняти формат, стратегію і повертатися до розмови, коли прийде час. Робити паузу". Також він повідомив, що у нього є не один план, а більше: "Їх два-три, цих планів, що робити далі в разі, якщо ми не будемо рухатися вперед". А на питання про точку відліку річного строку Зеленський сказав: "Я взагалі рахував собі рік від перших наших розмов з Путіним. Але ключовою була, звичайно, розмова в "Нормандії". Я вважаю, що розтягувати цей процес не можна ні в якому разі".
Отже, річний строк добігає кінця, і тепер у Зеленського є всі підстави реалізувати свій намір, який він публічно оголосив на міжнародному рівні: перейти до плану "Б", "В" або "Г".
Визнання Кравчука
Про якусь відстрочку можна було б говорити, якби зараз інтенсивно просувалася підготовка до виведення російських військ з окупованих територій Донеччини та Луганщини. Ну або хоча б до нового саміту на вищому рівні в нормандському форматі. Однак нічого цього немає.
Не далі як 1 грудня на сайті Liga.net вийшов коментар глави української делегації в Тристоронній контактній групі Леоніда Кравчука. "Я впевнений, що Росія і Путін не хочуть миру в Україні. Росія виконує своє стратегічне завдання: зробити Україну слухняною, щоб вона жила за політикою Кремля", — заявив Кравчук.
Ця оцінка з'явилася не просто так. 25 листопада відбулося засідання ТКГ на рівні глав делегацій в режимі відеоконференції. За повідомленням української делегації, Кравчук зажадав від російської сторони як учасника ТКГ взяти на себе політичну відповідальність і офіційно визначити свою позицію про необхідність виконати домовленості, досягнуті на найвищому рівні в Парижі в 2019 р., до кінця цього року. "Проведення до кінця поточного року нової зустрічі на вищому рівні в нормандському форматі, яка підбила б підсумки спроб виконати домовленості, досягнуті за результатами Паризького саміту в грудні 2019 р., і обговорити плани подальшого їх виконання, — ось який вихід пропонує українська делегація в ситуації, що склалася", — констатується в повідомленні.
Однак керівник російської делегації Борис Гризлов ці пропозиції відкинув. І саме це стало підставою для різких слів Кравчука. Таким чином, якщо раніше на Банковій ще могли сподіватися на проведення нового саміту в нормандському форматі до кінця поточного року, то зараз перспективи саміту взагалі не проглядаються.
Перед цим російська сторона відкинула "План дій", запропонований Кравчуком, хоча він був настільки компромісним, що багато хто в Україні називав його зрадницьким. Гризлов наполягає на альтернативному документі, який складений від імені кремлівських маріонеток в Донецьку і Луганську і свідомо неприйнятний для Києва.
Тобто Зеленському висунули такі умови, на які він ніяк не може погодитися, — інакше його президентській каденції прийде передчасний і безславний кінець. І ось з цими результатами завершується перший рік після Паризького саміту.
Загрози з Кремля
3 грудня українська делегація виступила із заявою, в якій підтвердила свою пропозицію: "Ми нагадуємо, що проведення до кінця поточного року нової зустрічі на вищому рівні в нормандському форматі... залишається єдиною можливістю для РФ уникнути міжнародної ізоляції і виконати домовленості, за якими вона взяла на себе відповідальність на вищому рівні". Тільки це нагадування — вже не більше ніж риторичний прийом. Серйозно на саміт ніхто не сподівається. Путін не тільки не збирається виконувати свої зобов'язання по "Мінську", а має намір піти на радикальний злам статус-кво. Зокрема, Росія може визнати фейкові ЛНР і ДНР.
У заяві української делегації йдеться, що РФ намагається легітимізувати свої маріонеткові утворення шляхом можливого проведення псевдореферендума, під час якого має бути "визначена воля народу Донбасу"; на додаток — кваліфікувати цей процес як "справжнє виконання Мінських домовленостей". Результатом реалізації цього задуму може стати одностороннє визнання РФ так званих ЛНР і ДНР в якості "незалежних республік" або загроза такого визнання, підкреслює українська делегація.
Фактично Росія вже теж підводить риску під виставою довжиною в рік. Путін літав на Паризький саміт зовсім не для того, щоб рухатися до миру, а лише для того, щоб принизити Зеленського, зв'язавши Україну додатковими зобов'язаннями. Зараз розуміння цього повинно вже прийти і на Банкову.
Нові перспективи
Перш ніж аналізувати ті дії, які міг би зробити тепер Зеленський, варто відзначити, наскільки сильно змінилася політична ситуація, в якій він перебуває. Якщо говорити про внутрішньополітичну ситуацію, то рік тому Зеленського сильно турбували місцеві вибори, але зараз це вже перегорнута сторінка. А значить, він може перейти від політики, продиктованої передвиборчою кон'юнктурою, до реалізації більш довгострокових планів. Які були б при цьому більш реалістичними, адекватними і ефективними з точки зору інтересів України. І вже точно менш зрадницькими.
По суті, Зеленському потрібен план, який можна було б виконати за три роки — до початку чергової президентської кампанії. До речі, такий план необхідний і для того, щоб пред'явити його виборцям у разі позачергових виборів Верховної Ради. Знову обіцяти швидке досягнення миру на Донбасі марно — в цю фішку вже ніхто не повірить, швидше над нею всі будуть сміятися: "Ах-ах-ах, два роки одне і теж з незмінно нульовим результатом".
До пошуку нового плану підштовхують і зовнішньополітичні зміни. Новообраний президент США Джо Байден в своїй заяві з нагоди 29-ї річниці незалежності України пообіцяв: "Як президент я роз'ясню Кремлю, що він повинен закінчити свою агресію і окупацію України... Україна продовжить отримувати необхідну економічну і військову підтримку, в тому числі летальне озброєння" .
У цих словах — позиція не тільки самого Байдена, але і Демократичної партії, завдяки якій він прийшов до перемоги. Путін попив стільки крові у демократів, що складно припускати у них будь-які миролюбні наміри щодо міжнародного терориста з Москви. Але і республіканці в обох палатах Конгресу навряд чи будуть перешкоджати будь-яким антиросійським і проукраїнським крокам Байдена.
Від чого потрібно відмовитися
Отже, умови зараз досить сприятливі, щоб Зеленський міг побудувати і реалізувати ефективний план. Але для цього необхідна ще одна умова: позбутися інфантилізму. Від усіх цих "побачив світ в очах Путіна" і "треба просто перестати стріляти". Від надій на горезвісний Будапештський меморандум і взагалі від надій на те, що хтось прийде і захистить тебе від божевільного сусіда.
США не стануть за нас відвойовувати нам наш Донбас. Але вони можуть посилити тиск на Путіна, визнати нас своїм військовим союзником і посприяти прискоренню процедури прийому нас в члени НАТО. До речі, Зеленський таким чином помстився б Путіну за приниження в Парижі. Також США можуть допомогти нам озброєнням, навчанням кадрів, спільними навчаннями, та й грошима, звичайно, теж. Однак для цього потрібно дійсно зробити своїм пріоритетом протистояння Путіну і путінській п'ятій колоні і припинити війни з антикремлівськими і прозахідними силами в Україні. Виглядає досить фантасмагорично для нинішніх господарів Банкової, але бажання подовше затриматися в великій політиці іноді творить дива...