Безпілотник з радянською гранатою. Чи з'являться в Україні свої "дрони-камікадзе"

Днями завод "Маяк" заявив про створення відразу двох розробок — некерованих кумулятивних боєприпасів РКГ-1600 і КЗ-4800 для використання з квадрокоптера (в тому числі, цивільних зразків). Фактично це переробка двох радянських зразків: РКГ-1600 створена на основі протитанкової гранати РКГ-3 (прийнята на озброєння радянської армії в 1950 році), КЗ-4800 — на основі цивільного кумулятивного заряду КЗ-6, який застосовується для підривних робіт.

Обидва варіанти презентуються як засіб гарантованого ураження основних бойових танків типу Т-72. Стверджується, що заряд того ж КС-4800 може пробивати броню товщиною до 215 мм, залізобетонну плиту товщиною до 550 мм, грунт на глибину до 800 мм — причому навіть під водою. Увага також акцентується на тому, що процес виготовлення подібних боєприпасів може бути поставлений на потік з використання 3D друку.

Тим часом подібні боєприпаси успішно розробляють "на коліні" сирійські повстанці — ними, зокрема, були вражені кілька літаків на базі російського окупаційного корпусу в Хмеймімі. У Сирії такий рівень конструкторської думки можна пояснити браком кваліфікованих кадрів і відсутністю коштів на більш сучасні зразки. В Україні ж зразки від "Маяка" — в разі успішних випробувань і прийняття на озброєння — напевно будуть поставлятися Міністерству оборони України зовсім не за копійки. Фактично, армії пропонують зброю низького штибу, хоча є куди більш ефективні альтернативи.

Наприклад, на складах Повітряних Сил України напевно ще є разові бомбові касети з боєприпасами невеликих калібрів різного призначення — від осколкових (АТ-1, АТ-2,5РТ та ШОАБ-0,5) до запальних (ЗАБ-2,5 і ЗАБ -2,5СМ) і кумулятивних (ПТАБ-1М і ПТАБ-2,5). Все, що потрібно, — відпрацювати підвіску і систему скидання (одиночну).

При цьому в сучасних арміях нішу ударних безпілотників займають так звані курсуючі боєприпаси, вони ж "дрони-камікадзе". Саме такі апарати ізраїльського виробництва активно застосовувалися Азербайджаном в ході недавньої війни в Нагірному Карабасі. Апаратами типу Hаrop знищений, наприклад, досить сучасний комплекс боротьби з безпілотниками РЕБ "Репелент" російського виробництва, а також мінімум три ЗРК "Тор-М2КМ".

Туреччина також прийняла на озброєння (і випробувала в тому ж Карабасі) дрон-камікадзе типу Kargu. Створений на базі цивільного квадрокоптера, він має кілька бойових частин, в тому числі осколкові для ураження особового складу супротивника і інших неброньованих цілей, кумулятивну для атаки на легкоброньовану техніку, а також термобаричний для ураження цілей в замкнутому просторі.

В Україні також є зразок "дрона-камікадзе", на ліцензію для виробництва якого вже витрачено бюджетні кошти. Йдеться про польський Warmate від WB Electronics. Це оригінальна розробка мініатюрного дрона з пластика загальною масою 4 кг зі складним крилом. БПЛА здатний перебувати в повітрі близько 40 хвилин. Його "серцем" є електромотор, що робить політ безшумним. Для запуску необхідний спеціальний транспортно-пусковий контейнер пневматичного типу.

Поляки реалізували принцип модульності, так що фактично існує два варіанти дрона: чисто ударний (типу мініатюрної планеруючої бомби) з бойовою частиною в 700 г і рейдовий — зі зменшеним зарядом (200 г). Відмінності також в встановлюваній фотоапаратурі: в першому випадку це досить дешева цифрова камера, в другому — повноцінна камера з нічним тепловізійним каналом, доповнена лазерним далекоміром.

Управляє апаратом оператор з наземної станції управління. Хоча в конструкції, як відзначають фахівці, передбачено досить примітивний автопілот, що дозволяє виконувати найпростіші дії — прокладати маршрут і включати режим баражування. У числі плюсів також називають наявність спеціального пристрою наведення, що в якійсь мірі полегшує прицілювання для оператора. Як заявляє виробник, також передбачена можливість установки на апарат головки з лазерним наведенням, що дозволить у рази збільшити ефективність цього БПЛА (середня вартість комплексу в базовому варіанті близько $12 000).

На початку 2016 року ці апарати потрапили в Україну, де базовим підприємством по локалізації серійного виробництва для потреб ЗСУ було визначено Чернігівський завод радіоприладів (ВАТ "ЧеЗаРа"). Після піврічних випробувань була куплена ліцензія. При цьому військові висловили ряд побажань, які реалізували як зусиллями виробника, так і українських інженерів. Зокрема, була розширена номенклатура бойових частин — на додаток до оригінальних польських осколково-фугасних і кумулятивних з'явилися також запальні і чисто осколкові.

Був також розроблений варіант для установки на бронеавтомобіль "Барс-8" класу 4х4. Однак далі випробувань на полігоні справа не пішла і в серійне виробництво Warmate так і не надійшов. Натомість сьогодні наша промисловість пропонує армії досить сумнівні боєприпаси.