Скатертиною дорога. Навіщо Азербайджану екс-президент "Антонова" Ківа

При цьому тон цієї новини різниться. Дехто з наших північних сусідів вже передрікає швидкий крах української авіапромисловості, а в тому ж Азербайджані з приїздом 74-річного Ківи пов'язують створення місцевого авіабудування. Як завжди, істина, по всій видимості, знаходиться десь посередині.

Дмитро Семенович Ківа народився в 1942 році в Казані (Росія) та після закінчення Харківського авіаційного інституту з 1964 року став працювати в АНТК імені Антонова. У 2006 році він став генеральним конструктором, а через два роки очолив ДП "Антонов".

Після Революції Гідності у 2014 році нова влада після аналізу діяльності держпідприємства прийшла в жах від стану нашої авіапромисловості. Як підсумок - в травні 2014 року Ківа був звільнений з усіх посад. У липні в. о. керівника ДП "Антонов" Кабінетом міністрів був призначений Сергій Меренков. Однак Ківа не підкорився рішенню про своє звільнення і перетворив ДП у фортецю, найнявши для захисту приватну охорону, так і не допустивши новопризначеного керівника на робоче місце.

Незабаром незрозумілими способами (деякі його недоброзичливці бачили в цьому відвертий підкуп у владних кабінетах) Ківа одним махом повернув собі всі посади.

Однак втриматися на них в тих обставинах було вже нереально, і з посади президента ДП "Антонов" Ківу незабаром звільнили, залишивши на посаді генерального конструктора. Щоб якось виправдати високу довіру" і показати бурхливу діяльність Дмитро Семенович почав видавати в ЗМІ абсолютно фантастичні прожекти і підписувати віртуальні меморандуми, протоколи та контракти з нібито майбутніми покупцями.

Наведу тільки деякі обіцянки: будувати до 25 літаків щорічно (нагадаємо сьогоднішній рівень ДП "Антонова" 1-3 літака і то не щороку); будівництво в найближчу п'ятирічку 100 літаків Ан-140 і 80 літаків Ан-124, сотень Ан-158, Ан-70. Незважаючи на дуже гучні заяви на сьогоднішній день жоден контракт не дійшов до стадії реалізації.

Взяти хоча б широко розрекламований проект створення під Саудівську Аравію літака Ан-132 з канадськими двигунами з подальшим виробництвом в цій близькосхідній країні. Якщо придивитися ближче, то виявиться, що фактично українська сторона вкладає більше грошей, ніж іноземний замовник. А така ситуація в корені неправильна - так, за подібний проект з Іраном з виробництва Ан-140 харків'янам були заплачені зовсім інші гроші. До того ж зараз після падіння надприбутків від продажу нафти навряд чи Ер-Ріяд зможе вкласти навіть обіцяні суми. Та й сам літак на тлі своїх конкурентів (З-27Ј, З-295, Ан-74), в яких широко використовуються композитні матеріали, виглядає вкрай сумно - фактично "антонівці" не пішли далеко в технічному плані від радянських технологій 1980-х років.

Тепер ось Ківа, який "пересидів" кілька урядів і планував працювати далі, остаточно відсунули від "годівниці". І цілком зрозуміло, що, якщо добре пошукати, то знайдеться достатньо матеріалу проти Ківи, тому найкращим варіантом для нього було покинути межі України. Єдиний момент, який викликає певні побоювання, так це той факт, що Ківа за родом своєї діяльності мав доступ до державної таємниці у зв'язку з цим можливий витік секретної інформації за кордон. Але сподіваємося, що наші служби відпрацювали і цей момент.

А ось до заяв про створення азербайджанської авіапромисловості з приїздом Ківи багато авіаексперти ставляться з великою часткою іронії та скептицизму. В першу чергу, в країні фактично немає ніякої бази - після розпаду СРСР Баку дісталося всього два авіаремонтних підприємства, дуже вузької спеціалізації - ремонт висотних винищувачів Міг-25 та вертольотів. Тому за весь час незалежності їм довелося закуповувати техніку за кордоном - насамперед в Росії та Україні. Варто згадати, наприклад, модернізацію партії Мі-24 на конотопському авіапідприємстві з участю французів. Жодних робіт за цим і багатьом іншим проектам на місці не здійснювалося. І навіть наявність нафтодоларів не вирішує цієї проблеми одномоментно. Інфраструктурні проекти - це не швидко, та і підготовлених фахівців "з повітря" взяти неможливо.

Ще одна важлива обставина - у своїй дуже тривалій кар'єрі в авіабудуванні Ківа брав участь у створенні тільки одного літака - на початку 1990-х років, коли створювався Ан-38 (по суті модернізація вдалого Ан-28). При цьому літак вийшов вкрай невдалим - було побудовано лише кілька примірників.

При цьому сам факт повного відсторонення від ДП "Антонов" такого одіозного персонажа як Ківа показує, що уряд нарешті має намір впритул зайнятися проблемами вітчизняного авіабудування. Адже фактично за 10 років, маючи досить серйозні гроші від діяльності авіакомпанії "Авіалінії Антонова", яка експлуатує літаки Ан-124-100 і Ан-225 на ринку міжнародних перевезень, підприємство не змогло налагодити серійного виробництва жодного типу літака і це, не кажучи про оновлення виробничих ліній.

Та що казати про літаки - навіть виробництвом і розробкою безпілотної авіації, яка нині є одним з важливих складових оборони країни, у нас займаються на аматорському рівні. А адже навіть на тих потужностях "Антонова", що залишилися, цілком реально почати виробництво цілком собі сучасних безпілотників, які в якомусь плані зможуть замінити тактичні бомбардувальники і штурмовики, які, на жаль, Україна не в змозі розробляти.

Таким чином, з від'їздом Ківи з'явилася реальна надія, що врешті-решт держава звернула увагу на жалюгідний стан авіаційної промисловості і у нас з'явиться шанс побачити українські серійні літаки і реальні замовлення замість міфічних.