"Барвінок" замість "Квітника". Чи потрібні Україні нові керовані снаряди радянського калібру
Відсутність повноцінної стратегії розвитку ЗСУ та прийняття на озброєння нових зразків зброї і боєприпасів призводить до небажаних результатів. І яскравий тому приклад — доля проєкту "Квітник"
Нагадаємо, що під цією "квітковою" назвою ховається високоточний боєприпас для далекобійної артилерії. Він був розроблений наприкінці 1990-х на НВК "Прогрес" (Ніжин Чернігівської обл.) під керівництвом конструктора Миколи Шкарлета. Спочатку снаряд призначався для використання на 152-мм самохідних гаубицях "Мста-С" і 2С3 "Акація".
Однак в руслі політики співпраці в рамках СНД при проєктуванні використовували майже виключно деталі, виготовлені на території Російської Федерації. Тому на виході отримали клон радянського "Краснополя", причому 70% деталей "Квітника" були російські. Чисто українською була фактично тільки головка самонаведення.
Розуміючи, що така високотехнологічна (і значить, дорога) зброя просто не по кишені українському оборонному бюджету, конструктори зробили ставку на експорт і, відповідно, 155-мм варіант. Снаряд вперше продемонстрували на міжнародній виставці IDEX-2001, де він викликав певний інтерес.
Тоді ж вперше з'явилися і деякі характеристики. Було заявлено, що лазерна напівактивна система наведення снаряда забезпечує ураження не тільки бронетехніки, яка рухається зі швидкістю до 36 км/год., але і оборонних споруд, а також надводних цілей. Нічого не було сказано про точність і дальність ураження цілей, однак якщо виходити з даних "Краснополя", то "Квітник" здатний потрапляти в ціль розміром в кілька метрів з відстані близько 20 км.
Однак для того, щоб хоча б говорити про експорт, снаряд треба було прийняти на озброєння вітчизняного війська. Тому в 2008 р. почалися державні випробування, які завершилися практичними стрільбами у вересні 2012 р. в ході масштабних навчань "Перспектива-2012". Тоді артилеристи однієї з механізованих бригад вистрілили 30 снарядів з САУ 2С3 "Акація" і вразили всі цілі.
У грудні 2012 р. коректований артилерійський снаряд був прийнятий на озброєння ЗСУ, однак ніколи не закуповувався Міністерством оборони України. Через ціни: за станом на 2008 р. один снаряд коштував близько 200 тис. грн (приблизно $100 тис. за тодішнім курсом).
В ході війни на Донбасі російські військові досить активно і досить ефективно застосовували свої снаряди "Краснополь". Час від часу прес-служба штабу проведення АТО/ООС і окремих бригад демонструвала залишки таких снарядів, на яких добре читалися позначення.
Активізувалися роботи і на "Прогресі". Основним завданням стала заміна російських комплектуючих на вітчизняні та (або) іноземні. З огляду на майже повну відсутність в Україні виробництва електронних комплектуючих, процес йшов дуже непросто. Час від часу "Укроборонпром" видавав переможні реляції про те, що концерн готовий до серійного виробництва 152-мм коректовуваного артилерійського снаряда і ось-ось він буде переданий на державні випробування.
Остання подібна заява була зроблена буквально 2 вересня: "Український мілітарний портал" з посиланням на Defense Express повідомив про те, що "Квітник" після імпортозаміщення російських деталей стає "Барвінком" і готується до державних випробувань.
Судячи з усього, конструкторам вдалося вирішити хоча б частину проблем з адаптацією своєї розробки, і можна обережно говорити про те, що нова головка самонаведення може стати основою для цілої лінійки високоточних боєприпасів: артилерійських снарядів калібру 152 і 155 мм, 120-мм снаряда "Харасук'і 120-мм мінометної міни "Круча".
Однак підкреслимо, що поки мова йде тільки про державні випробування 152-мм варіанта, що в корені суперечить тим процесам, які були розпочаті в ЗСУ в 2017-2018 рр. Тоді було прийняте рішення про перехід артилерії з радянського калібру 152 мм на натовський калібр 155 мм. В рамках цього Міністерством оборони України була замовлена розробка нової 155-мм колісної САУ "Богдана" (а це не тільки і не стільки шасі, скільки розгортання стовбурного виробництва), пішли розмови про отримання з США партії гармат польової артилерії, про розгортання в Україні власного виробництва 155-мм снарядів.
І ось тепер ми знову збираємося вкладати колосальні кошти в державні випробування високоточного снаряда радянського калібру, від якого ніби як збираємося відмовлятися вже найближчим часом.
Зрозуміло, що снаряди на фронті потрібні вже зараз і знарядь (як буксируваних, так і самохідних) калібру 152 мм ще достатньо, але чи не час відходити від тимчасових рішень на користь довгострокового планування і раціонального використання бюджетних коштів?..
