Бандера проти Путіна. Коли потрібно вивішувати червоно-чорний прапор

Невизначеність з символами дає можливість політичним популістам всіх мастей ефективно піаритися на історичних суперечках
Фото: УНІАН

На цьому тижні Житомирська облрада приєднався до місцевих рад західних областей, давши добро на вивішування революційного прапора ОУН в урочисті дні та дні пам'яті. У лютому схоже рішення погодила комісія з питань місцевого самоврядування Київради, а у Кам'янському Дніпропетровської області міські депутати від "Оппоблока" і "Свободи" навіть влаштували бійку через прапора.

Нагадаємо, з ініціативою затвердити на місцевому рівні червоно-чорне знамено виступили члени "Свободи" та інших націоналістичних організацій після прийняття польським Сеймом так званого "антибандеровского закону". Націоналісти швидко зорієнтувалися, що сваритися з Варшавою Київ не збирається, тому вирішили розбудити не стільки антипольські настрої, скільки пограти на патріотизмі. До подібного влади були не готові. Звідси і пасивна реакція на рішення місцевих рад щодо червоно-чорного прапора, і потурання при проведенні маршу під гаслом "Львів не для польських панів". Де таких прапорів було дуже багато.

Мабуть, зрозумівши, що намацали вигідну тему, націоналісти заявили про блокування російських консульств в Україні в день президентських виборів у Росії, 18 березня. Громадян РФ, які прийдуть голосувати, підданий остракізму. Це в кращому випадку. У підсумку "Свободу" і "Нацкорпусу" — надбавка до рейтингу, поліції — додаткове навантаження у неділю, а російській пропаганді — святковий подарунок. Якщо бандерівці раптом накостиляють біля консульства якомусь росіянину, сюжет про це точно стане мобілізаційним для виборців Путіна.

Зараз можна почути: націоналісти підіграють ворогам, червоно-чорний прапор визнають не всі оунівці, а тільки бандерівське крило, цим прапором намагаються підмінити державну символіку і т. д. Частка правди в цьому є, але в даному випадку краще говорити не про історичних суперечках, які ведуть політики, а тому, що в державі немає єдиних підходів до історичної пам'яті, до символів і фігур. Наприклад, гасло УПА "Слава Україні! Героям слава!" увійшов в ужиток Збройних сил і сьогодні це вже норма, а червоно-чорний прапор досі сирота. У нас багато розмов про створення Пантеону героїв. Такий меморіал потрібен, але до того часу переважна частина суспільства повинна прийняти цих героїв і ці символи. І провідна роль тут має належати державі, а не правим популістам, які радикалізують ситуацію в догоду своїм партійним інтересам.

Це до того, що прийшов час узаконити революційний прапор ОУН і регламентувати дати, коли воно буде вивішуватися на будівлях органів влади по всій країні: в День незалежності, День захисника України, День гідності і свободи, в дні перемог української зброї. Можливий варіант затвердити його як офіційний символ ВСУ. Це не сподобається Варшаві і Москві? Нехай. Що стосується останньої, то указ про легалізацію червоно-чорного прапора можна видати в день переобрання Путіна. По-перше, буде сильний пропагандистський ефект — ми отримаємо ще один символ розриву України з "російським світом" і совковим минулим. Це для Кремля гірше, ніж ядерний попіл. По-друге, це відповідь на спроби залякати Україну брязканням зброї на кордонах. У Росії армади вздовж українсько-російського кордону? Тільки ні НКВД, ні СМЕРШ, ні КДБ не змогли за десятки років витравити з українців повстанський дух.