Азовський флот в степах України. Як катери "Гюрза" і "Джміль" будуть прориватися до Маріуполь
Природно, що це рішення є секретним і його тексту немає. Однак прес-служба РНБО окреслила два основних моменти - створення корабельно-катерній угруповання Військово-морських сил Збройних сил України в Азовському морі і забезпечення підрозділів берегової оборони новітніх високоточних ракетною зброєю.
Третій пункт носить рекомендаційний характер і звучить як доручення "Кабінету міністрів невідкладно прийняти Морську доктрину України та удосконалити нормативно-правову базу захисту національних інтересів в акваторіях Азовського і Чорного морів".
Спробуємо розібратися з військової точки зору з двома основними пунктами, залишивши за дужками питання про морській доктрині, який вимагає окремої статті.
Отже, варто визнати, що нині вся наша катерна угруповання на Азовському морі представлена тільки патрульними катерами морської охорони Держприкордонслужби, які базуються в Маріуполі. Це катери проекту 1400 "Гриф", які можуть розвивати швидкість до 29 вузлів і мають на озброєнні тільки 14,5 мм кулемети.
Реальним посиленням може бути пара малих броньованих артилерійських катерів типу "Гюрза-М", які зараз базуються в Одесі. Однак перейти своїм ходом з Чорного моря в Азовське вони не можуть - як і з-за обмеженої мореплавства, так і з-за де-факто контрольованого Росією Керченської протоки.
В цьому випадку залишаються буквально кілька варіантів перекидання. Перш за все, чисто теоретично можливо доставити пару "Гюрз" в Маріуполь на залізничних платформах, так як габарити катерів відносно невеликі: довжина 23 м і ширина 4,8 м.
Більш реальним бачиться варіант перевезення автомобільними платформами, тим більше, що тягачі, які можуть тягати 70 тонн і вище, у нас є. Фактично потрібно буде подолати досить невелику відстань - від Скадовська до Бердянська, а далі своїм ходом до Маріуполя.
Є і зовсім вже екзотичний варіант - перекидання на борту Ан-124 "Руслан", так як "Гюрза" спочатку проектувалася для перевезення на такому літаку. Але цей варіант виглядає чисто теоретичним, так як навряд чи аеропорт Маріуполя зможе прийняти такий "важкий" борт.
І є ще один варіант посилення катерній угруповання на Азовському морі. Справа в тому, що після розпаду Радянського союзу Україні дістався дивізіон з 8 бронекатерів проекту 1204 "Джміль" з досить серйозним артилерійським озброєнням і бронюванням. Станом на 2015 р. в Ізмаїльському загоні морської охорони значилося два таких катера (і ще два були у відстої). Ось вони призначені спочатку для перекидання залізницею і цілком можуть бути перекинуті в Маріуполь. Однак залишається відкритим питання з наявністю снарядів для 76-мм гармати Д-56ТС, хоча думаю, що на складах такого добра повинно бути багато.
Якщо з перекиданням катерів питання в принципі вирішується, то яким чином планується "протидіяти російської агресії"? Варіант із прямим бойове зіткнення виключається за визначенням - росіяни тільки і чекають casus belli, щоб виправдати свою агресію. Мало того, наявність ракетного озброєння дозволяє російським військовим мати досить суттєву перевагу. І тут ми підходимо до наступного пункту рішення РНБО.
Вперше на офіційному рівні висловлено прагнення нашої країни отримати ракетні технології для формування системи берегової оборони. Тут мова йде насамперед про плани прийняття на озброєння і розгортання серійного виробництва берегового комплексу типу "Нептун". Для закінчення робіт по ньому на сьогодні кинуті всі можливі резерви бюджету Міністерства оборони України - дійшло до того, що гроші перекинуті навіть з "танкового" напряму (модернізація танкового парку і виробництво "Оплотів").
Однак є часові обмеження, які неможливо обійти, - так, за планами військових по всіх необхідних процедур ухвалення "Нептуна" на озброєння можливе не раніше весни - літа 2019 р. Проте це при самому сприятливому розвитку подій - адже невідомо які ще можуть бути труднощі при виробництві і постановки на озброєння. Адже подібним раніше Україна не займалася.
Поява "Нептуна" чисто теоретично здатне переламати ситуацію на Азовському морі - за опублікованими даними його дальність ураження цілей - 280 км, що дозволяє повністю контролювати акваторію моря, яке має найбільшу ширину в 200 км.
Хоча цілком очевидно, що берегові протикорабельні комплекси є здебільшого зброєю стримування, проте як і раніше залишається питання, чи зможе наше військово-політичне керівництво в разі реального загострення віддати наказ на застосування ракет з російським кораблям. Тим більше в умовах абсолютно невизначеного статусу Азовського моря. Адже навіть росіяни формально знаходяться в рамках міжнародного права, не затримуючи цивільні судна силою, а тільки набагато більший час видаючи дозвіл на прохід по Керченській протоці і більш "ретельно" перевіряючи документи моряків, так і вантажу.
