Азовська резолюція Європарламенту. Чи з'явиться в Україні морська місія ОБСЄ
Європейський парламент 25 жовтня ухвалив Резолюцію щодо ситуації в Азовському морі, якою підтримав суверенітет і територіальну цілісність України і засудив дії Росії в регіоні. Текст - прекрасний приклад стилістично грамотної подачі ключових позицій ЄС. Але в той же час Києву слід постаратися уникнути занадто завищених очікувань від цієї резолюції, зважаючи на досить вузького функціоналу і можливостей законодавчого органу ЄС. Документ має в першу чергу декларативно-рекомендаційний характер. І все ж важливий і як дипломатична складова підтримки Брюсселем України, і як, володіє потенціалом для подальших ефективних дій ЄС у питанні Азовського моря.
По-перше, резолюція цілком може стати додатковою мотивацією для національних урядів ввести нові санкції відносно Росії у зв'язку з її поведінкою в море і будівництвом Керченського мосту. І не тільки це стосується Росії, але і європейських компаній, які "свідомо чи несвідомо" порушили режим санкцій. Європарламент закликав виконавчу владу простежити за ходом можливих розслідувань в тих країнах, де знаходяться горезвісні компанії. Це не є 100-відсотковою гарантією штрафних санкцій. Однак такий сценарій дуже навіть реальний. Питання Азовського моря, не в останню чергу завдяки дипкорпусу України, придбав гостроту, порівнянну з анексією Криму. Якщо порушення будуть доведені, то доведеться реагувати.
По-друге, самому Керченського мосту в резолюції відведена величезна її частина. І в контексті негативного впливу будівництва на екологію, і наслідків для міжнародної торгівлі. Європарламентарі відзначили, приміром, той факт, що технічні особливості російського мосту серйозно обмежили доступ до українських портів для судів. Щоб пройти в Азовське море вони повинні бути менше 33 метрів у висоту і 160 метрів в довжину, а це значить, що ходу туди більше ні для суден типу Panamax, на які припадало 20% від всього судноплавства до зведення мосту. Що стало відчутним ударом по економіці українських портів в регіоні, і економіці країни в цілому.
Як і поведінка росіян безпосередньо в Азовському морі. І це по-третє. Мається на увазі зловживання Москвою положень двостороннього договору України і РФ, що дозволяють проведення перевірок підозрілих суден. Тільки от для Росії в Азовському "підозрілими" з квітня цього року є чи не усі судна, крім російських. Причому з 200, які постраждали від надмірної цікавості російських силовиків, більше 120 - це судна під прапором країн Євросоюзу. Такі надмірно часті перевірки, підкреслюють автори, скоротили вантажопотоки і привели до фінансово-економічних втрат для України. Але з урахуванням того, що велика частина затриманих судів належать до ЄС, отже шкоди завдано і країнам блоку.
Звідси і жорсткість формулювань. ЄП визнав будівництво Керченського мосту і перевірки фактичної блокадою. Мало того законодавці закликали Єврокомісію та Європейську службу закордонних справ оцінити наслідки цієї блокади, а також продумати способи підтримки компаній-перевізників і порти, і "зокрема шляхом посилення присутності ЄС у Маріуполі та Бердянську", допомогти економічному розвитку цих міст і регіону в цілому. Це безумовний позитив. В ЕП не тільки засуджують дії РФ і де-факто натякають на те, що трагедія в Керчі - наслідок окупації, але й готові не на словах підтримати Україну, що обіцяє приємні "плюшки" від ЄС Маріуполю та Бердянську.
По-четверте, у резолюції висловлюється стурбованість миталиризацией як Азовського, так і Чорного морів. Так, кілька вище згадується рішення України створити військово-морську базу на Азові. Однак між рядків читається розуміння причин, які підштовхують Київ до такого рішення - дзеркальна відповідь на нарощування військової сили Росією. Плюс в тексті згадано мілітаризація окупованого Криму, включаючи ЗРК С-400 і перекидання кораблів з Каспійського моря. Такі кроки в ЄП розцінили як перетворення Азовського моря в "морське вимірювання агресивних дій Росії проти України"; і до всього іншого, як спробу трансформації моря в своє внутрішнє озеро. У разі досягнення цієї мети, Росія, попереджають автори, може захопити нові українські нафтогазові родовища.
По-п'яте, в тексті проводиться паралель з поведінкою РФ в Балтійському протоці, яка шкодить інтересам країни-члена Євросоюзу - Польщі. У Європарламенті нагадали, що свого часу Росія вже влаштовувала морську блокаду. Як відомо, Варшава давно виношує плани перетворення Віслинської затоки (росіяни називають його Калінінградським) в повноцінний морський пункт торгівлі, яким повинен стати польський Ельблонг. Для цього потрібно перекопати косу, що розділяє Балтійське море з Віслінської лагуною. І Москва цього активно чинить опір, намагаючись вичавити всі соки з монопольного положення Балтійська. Так, у 2003 році від туристів, які не сходили на територію російського анклави (Калінінградська область) купувати російські візи. А в 2006 році і зовсім на три роки Росія заблокувала Балтійський протоку. Нині Польща налаштована завершити проект. Так, лідер "Права і справедливості Ярослав Качинський в кінці вересня, що пора вже прорити канал і зв'язати Ельблонг з Балтійським морем. І той факт, до речі, що Європарламент по суті прив'язав українсько-російський конфлікт в Азовському морі з агресією Москви щодо Польщі, може допомогти як Києву, так і Варшаві. ЄП закріплює у свідомості членів блоку, що Росія бєспрєдєльнічать не тільки на далекому Азові, але і є загрозою самому ЄС.
По-шосте, автори резолюції виступили за те, щоб Брюссель попрацював з ОБСЄ над тим, щоб ця організація поширила дію своєї моніторингової місії і на Азовське море. Так, Європарламент може лише рекомендувати створити морську місію ОБСЄ, а не створити її, проте ініціатива правильна. Головне, щоб її не сховали під килим. І цілком здійсненна при наявності політичної волі. А вона є в ЄС, незважаючи на певні віяння зі сходу в ряді країн. Зокрема, в тій же Італії. Але все можна виправити і може змінитися. Взяти хоча б Грецію - вона остаточно відірвалася від кремлівської грудей, стрімко кинулася в обійми США і навіть запропонувала розширити присутність американських військ, запропонувавши для цих цілей одразу три міста на узбережжі. Або Австрія - так, як і раніше тяжіє до російським грошима і місцеві праві з Партії свободи виступають за скасування санкцій. Але! Зіткнувшись з неабияким тиском західних партнерів, уряд Себастьяна Курця демонструє єдність у поглядах з Брюсселем щодо російського питання. Причому навіть скандальна глава МЗС Австрії Карін Кнайсль (Партія свободи), чия весілля за участю Путіна викликала чималий скандал, 25 жовтня в нижній палаті парламенту заявила, що як би не страждала австрійська економіка, але санкції поки не можна відмінити, адже мінські угоди не виконуються.
Так що морська місія ОБСЄ цілком може стати реальністю... до Речі, у світлі недавніх подій оцінка такої перспективи може зіткнутися з упередженням або навіть запеклим запереченням. Мова про гучне інтерв'ю заступник голови місії ОБСЄ Олександра Хугу, опублікованому 25 жовтні в Foreign Policy. В українському інформпросторі воно, точніше один абзац, мало ефект вибуху бомби. Зокрема, Хуг зазначив, що "ОБСЄ не побачила прямих доказів втручання Росії у східній Україні". Після піднятого галасу це речення з тексту було видалено, про що FP повідомляє в кінці інтерв'ю окремим повідомленням, поясняющим чому: "Ми прибрали цю ремарку, оскільки вона не передала сенс того, що він (Хуг) мав на увазі. Після неї він наводить факти і спостереження, які зафіксували його спостерігачі".
Так, цю пропозицію було в матеріалі. Так, вона, скажімо так, не обрадувала українського читача. Заступник голови СММ ОБСЄ, який давно працює в Україні, не може не знати про підвищеної концентрації зради в країні і що навіть коректне і обережне висловлювання може спровокувати скандал. Так і сталося. Хугу у зв'язку з резонансом навіть довелося скасувати свої інтерв'ю українським журналістам.
Зараз головне зрозуміти, що звинувачувати його насправді й не в чому. І FP вірно зазначає, що це висловлювання не відобразило точку зору Хуга. А для цього слід ще раз уважніше прочитати його відповідь на питання про втручання росіян в ситуацію на Донбасі. Наприклад, Хуг каже, що спостерігачі бачили рухомі вночі по путівцях конвої, які в'їжджали в Україну з Росії і виїжджали в районах, де немає КПП. Далі. Він також зазначив, що у звітах місії зафіксовані та описані озброєння, різне обладнання і т. п. Спостерігачі, каже Хуг, також поспілкувалися з полоненими, захопленими ВСУ, які стверджують, що є військовослужбовцями російських збройних сил"...так-Так, і знову ця неприйнятна для деяких українців обережність. Як і в його словах про те, що місія зустрічала "чоловіків з нашивками РФ", але таку форму легко "можна купити". "Ми також бачили нашивки Німеччини, Іспанії та інших країн, але і росіян", - підкреслив Хуг.
Загалом, так, Хуг ймовірно допустив помилку, прагнучи висловитися максимально коректно, намагаючись тим самим зберегти перед відходом з поста свою репутацію як безпристрасного спостерігача. Однак в Україні слід все ж погасити піднімається хвилю зради. Можливо СММ ОБСЄ працює не так як Україні хотілося б, але іншої місії немає і, а спостерігачі все ж вносять істотний внесок у забезпечення безпеки. Особливо після того, як кількість росіян в місії значно скоротилося. Якщо "затюкать" СММ з-за фактично одного речення в інтерв'ю, і, серед іншого, шанси створення морської місії будуть мізерними, якщо не нульовими.